Ухвала від 28.04.2014 по справі 2-10/11

Справа № 2-10/11

Провадження № 22-ц/779/875/2014

Категорія 46

Головуючий у 1 інстанції Хоминець М.М.

Суддя-доповідач Ясеновенко Л.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Ясеновенко Л.В.,

суддів: Бойчука І.В., Проскурніцького П.І.,

секретаря Драганчук У.М.,

з участю ОСОБА_2 та представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 06 березня 2014 року, -

ВСТАНОВИЛА:

02.09.2008 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

В заяві зазначила, що з 06.05.1989 року по 24.03.2005 рік перебувала з відповідачем в шлюбі, під час шлюбу вони збудували домоволодіння АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що у добровільному порядку вони не можуть поділити спільне майно, просила виділити їй 3/4 частини вказаного домоволодіння.

04.11.2013 року подала заяву про уточнення позовних вимог та просила визнати спірне домоволодіння спільним майном подружжя та виділити їй 2/3 частини домоволодіння з урахуванням інтересів трьох неповнолітніх дітей, поділивши будинок згідно запропонованого висновком будівельно-технічної експертизи варіанту розподілу.

Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 06 березня 2014 року позов задоволено частково.

Визнано домоволодіння АДРЕСА_1 спільним сумісним майном подружжя.

Проведено реальний розподіл домоволодіння АДРЕСА_1 вартістю 386403 грн.

Виділено ОСОБА_3 :

- коридор 1-1 площею 2,9 кв.м вартістю 9389 грн.,

- ванну 1-2 площею 3,7 кв.м вартістю 10940 грн.,

- кухню 1-3 площею 6,3 кв.м вартістю 18839 грн.,

- житлову 1-8 площею 23 кв.м вартістю 64320 грн.,

- веранду а вартістю 5283 грн.,

- сарай В вартістю 4230 грн.,

- сарай Г вартістю 44426 грн.,

- вбиральню Д вартістю 3433 грн.,

а всього на загальну суму 202792 грн., з урахуванням половини вартості господарських будівель, які залишаються у спільному користуванні сторін, що становить 52% від загальної вартості домоволодіння.

Виділено ОСОБА_2 :

- коридор 1-4 площею 17,5 кв.м вартістю 56637 грн.,

- житлову 1-5 площею 10,2 кв.м вартістю 33023 грн.,

- житлову 1-6 площею 12,7 кв.м вартістю 41117 грн.,

- житлову 1-7 площею 11,2 кв.м вартістю 36260 грн.,

- літню кухню Б вартістю 9587 грн.,

а всього на загальну суму 183611 грн., з урахуванням половини вартості господарських будівель, які залишаються у спільному користуванні сторін, що становить 48% від загальної вартості домоволодіння.

Залишено у спільному користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_2 господарські будівлі і споруди на загальну суму 13934 грн., а саме :

- ворота N1 вартістю 1245 грн.,

- криницю N2 вартістю 3721 грн.,

- огорожу N3 вартістю 6819 грн.,

- огорожу N4 вартістю 291 грн.,

- огорожу N5 вартістю 1858 грн.

Зобов'язано ОСОБА_3 провести наступні переобладнання вартістю 1544 грн. :

- демонтувати дверні блоки з приміщення 1-4 у приміщення 1-9 та 1-8, з яких одну штуку демонтованих дверей залишити їй, а іншу віддати ОСОБА_2;

- замурувати цеглою прорізи у стінах, що утворилися після демонтажу дверей.

Зобов'язано ОСОБА_3 привести виділену їй частину житлового будинку у відповідність до державних будівельних норм, влаштувати після виготовлення та погодження відповідних проектів автономні системи електропостачання, газопостачання і опалення, влаштувати дверний проріз між кімнатами 1-8 та 1-9 і змонтувати дверний блок.

Зобов'язано ОСОБА_2 привести виділену йому частину житлового будинку у відповідність до державних будівельних норм, провівши після виготовлення та погодження відповідних проектів певні переобладнання, а саме : влаштувати в частині коридору 1-4 санвузол, у приміщенні 1-5 - кухню , влаштувати автономні системи електропостачання, газопостачання і опалення.

Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 за відхилення від ідеальної частки грошову компенсацію в сумі 8818,50 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 1850 грн. судових витрат.

Стягнуто з ОСОБА_3 судовий збір в дохід держави в розмірі 1928 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави в розмірі 1836 грн.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на незаконність рішення суду, порушення норм матеріального та процесуального права.

Судом не було враховано того, що рішенням Слобідської сільської ради від 29.11.1994 року №12 йому було надано дозвіл на будівництво житлового будинку на власному городі, однак будівництво ними не було здійснено, а позивач шляхом підкупу та обману владних структур використала даний дозвіл для оформлення технічного паспорту спірного домоволодіння.

Спірне домоволодіння він фактично успадкував після смерті своїх батьків - після 1995 року, але не оформив право власності, оскільки на час смерті матері в 1995 році вони не були виготовлені та були розбіжності в написанні прізвища його батька та його прізвища, про що державний нотаріус Тисменицької державної нотаріальної контори Колтун С.Д. винесла ухвалу про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 04.02. 2011 року. При цьому, суд не взяв до уваги подані ним докази та безпідставно встановив, що дане домоволодіння є спільним майном подружжя.

ОСОБА_2 вказує на те, що реконструкцію будинку розпочали його батьки ще у 1990 році, а після смерті батька у 1991 році реконструкцію завершила його мати. Вони з позивачкою не могли брати участь у реконструкції, оскільки він перебував на військовій службі, а позивач у відпустці по догляду за дитиною.

Судом не було враховано того, що згідно даних інвентаризаційної справи домоволодіння по АДРЕСА_1 є колгоспним двором головою, якого був ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності від 10.01.1991 року. Позивач проживала у господарстві менше трьох років до 15 квітня 1991 року, а тому не набула права на частку у майні колгоспного двору.

Апелянт вважає безпідставним висновок суду про те, що ОСОБА_3 брала участь у зведенні даного будинку, оскільки позивач не надала суду жодного доказу її участі у проведенні робіт з реконструкції спірного будинку, ні довідки про доходи, так як вона не працювала, ні квитанцій на придбані нею будівельні матеріали, не вказала які кошти та в якому розмірі вносила для проведення реконструкції.

На думку апелянта, суд безпідставно не взяв до уваги висновок судового експерта Боднар О.З. № 21/1/13 від 15.09.2013 року, відповідно до якого встановлено, що спірний будинок є зведений на місці старого будинку, що належав батькам ОСОБА_2; що у даному житловому будинку відбулась реконструкція, що призвела до зміни геометричних параметрів будинку та збільшення його житлової площі; що реконструкцію будівлі було розпочато на початку 1995 року, а вселення у будинок відбулось в кінці 1995 року, що підтверджується технічним паспортом за 2010 рік, в якому вказано що рік побудови будинку - 1995 .

Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

ОСОБА_2 та його представник апеляційну скаргу підтримали з мотивів, наведених у ній.

Представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнала.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 та представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 06.05.1989 року по 26.04.2005 рік.

Встановлено, що після одруження сторони проживали у житловому будинку по АДРЕСА_1. Зазначений будинок відносився до суспільної групи колгоспний двір, головою якого був батько відповідача - ОСОБА_5, що підтверджено копією рішення виконкому Тисменицької районної ради народних депутатів №178 від 21.09.1990 року та копією свідоцтва про право власності від 10.01.1991 року.(а.с.14,15).

У серпні 1991 року помер батько відповідача - ОСОБА_5, а у жовтні 1995 року померла мама відповідача - ОСОБА_2

У 1995 р. на місці знесеного старого будинку сторони розпочали будівництво нового житлового будинку, в одній готовій кімнаті якого почали проживати з листопада 1995 р., при цьому продовжували спільною працею та за спільні кошти будівельні роботи решти житлового будинку.

Забудовником спірного будинку є відповідач, що підтверджується належно засвідченою копією будівельного паспорту на забудову земельної ділянки на ім'я відповідача, затвердженого рішенням виконкому Слобідської сільської ради від 29.11.1994 р., зареєстрованого у відділі архітектури і містобудування Тисменицької РДА за № 607/4 від 03.12.1994 р. (т.2, а.с.38-41).

Відповідно до проектної документації, затвердженої та зареєстрованої за № 607/4 від 03.12.1994 р., відповідач отримав дозвіл на виконання будівельних робіт № 18 від 21.11.2005 р. інспекції державного архітектурно - будівельного контролю відділу містобудування і архітектури Тисменицької РДА. (т.2, а.с.34).

На підставі вказаних документів Івано-Франківське ОБТІ зняло відмітку про самочинне будівництво спірного житлового будинку, яка була проставлена під час виготовлення 29.03.2010 р. технічного паспорту на спірне домоволодіння (т.1, а.с.57-59), та підтвердило законність будівництва спірного житлового будинку.

Судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги доводи відповідача та пояснення свідків про те, що сторони не будували новий житловий будинок, а лише провели реконструкцію старого будинку.

Відповідно до вимог ДБН, а саме ВБН - відомчих будівельних норм - 61-89(р) «Реконструкція і капітальний ремонт жилих будинків. Норми проектування», затверджених Державним комітетом по архітектурі і містобудуванню при Держбуді СРСР у 1989 р., що є чинними на даний час, реконструкція жилого будинку - це комплекс будівельних робіт і організаційно-технічних міроприємств, пов'язаних із зміною основних техніко-економічних показників жилого будинку (кількості і площі квартир, будівельного об'єму, загальної і житлової площі будинку), що проводяться з метою поліпшення умов проживання і приведення експлуатаційних показників жилого будинку до рівня сучасних вимог; реконструкція жилого будинку може включати: зміну планування приміщень, зведення надбудов, вбудов, прибудов, а при наявності обґрунтувань - часткове розбирання будівлі; заміна зношених і морально застарілих конструкцій.

Згідно даних інвентаризаційної справи площа старого житлового будинку становила 78,5 кв.м., об'єм 283 куб.м., матеріал стін - дерево.

Встановлено, що на місці дерев'яного будинку зведений спірний цегляний будинок площею забудови 141,3 кв.м., об'ємом 740 куб.м.

Суд першої інстанції правильно не взяв до уваги твердження експерта про те, що при реконструкції будинку частково збережені внутрішні цегляні перегородки, оскільки наявним в матеріалах інвентаризаційної справи оціночним актом на старий житловий будинок (т.2, а.с.6, зв.ст.) підтверджено, що всі стіни і перегородки у ньому були дерев'яні із пластин в каркасі. А часткове використання старої дерев'яної підлоги, дерев'яного перекриття, крокв, старого кахлю при облицюванні печі, на що посилається експерт, не може бути доказом проведення реконструкції.

При таких обставинах справи та з врахуванням того, що під час призначення судом будівельно-технічної експертизи відповідач погоджувався зі статусом спірного домоволодіння як спільного майна подружжя, був згідний на його розподіл, за клопотанням відповідача суд поставив перед експертом запитання про можливі варіанти розподілу спірного домоволодіння в натурі, а участь матері відповідача у будівництві спірного житлового будинку мала місце не на підставі відповідної законодавству угоди про створення спільної власності, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що домоволодіння АДРЕСА_1 є спільним майном подружжя та провів його реальний поділ згідно запропонованого експертом варіанту поділу по 1/2 частині.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду, а тому підстав для скасування рішення суду немає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 06 березня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: Л.В. Ясеновенко

І.В. Бойчук

П.І. Проскурніцький