221/1096/14-ц
2/221/588/2014
28 квітня 2014 року Волноваський районний суд Донецької області у складі:
головуючого: судді Голуб Т.І.
при секретарі Балаба Н.О.,
розлянувши у відкритому судовому засіданні у м. Волноваха справу за позовом ОСОБА_1 до Волноваської міської ради про визнання угоди дійсною та визнання права власності,
25.03.2014 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, пояснюючи, що 23.12.2005 року він купив у ОСОБА_2 жилий будинок, розташований по АДРЕСА_1, яка належала останньому на праві власності та який передав йому усі технічні документи, написавши розписку про отримання грошей за будинок. ОСОБА_2 постійно ухилявся від нотаріального укладення договору купівлі-продажу будинку і ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Оскільки він з 2003 року по наступний час проживає у будинку та користується ним, як своєю власністю, просить суд визнати дійсним договір купівлі-продажу жилого будинку та визнати за ним право власності на вказаний будинок та господарські будівлі та споруди.
Позивач у судове засідання не з*явився, надав письмову заяву, у якій просить суд розглянути справу у його відсутність.
Представник Волноваської міської ради у судове засідання не з*явився, у своїй заяві також просить суд розглянути справу у його відсутність.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Відповідно до ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Судом встановлено, що 23.12.2005 року позивач у простій письмовій формі оформив з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу жилого будинку, відповідно до якого останній отримав від позивача грошові кошти за будинок, який належав йому на праві власності на підставі договору дарування та який розташований по АДРЕСА_1, що підтверджується відповідною розпискою.
Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 помер.
Згідно з ч.2 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин є нікчемним. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Відповідно до ст. 220 ЦК України в разі недодержання стороною вимог про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Таким чином, закон надає суду право визнавати дійсним договір, який через недодержання сторонами вимог закону про його нотаріальне посвідчення є нікчемним.
Правила ст. 220 ЦК України щодо можливості визнання договору купівлі-продажу дійсним не поширюється на договори купівлі-продажу, предметом яких є земельні ділянки, житлові будинки або інше нерухоме майно, оскільки такий правочин підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Це пов*язано з тим, що момент вчинення такого правочину, відповідно до положень ст.ст. 210, 640 ЦК України, пов*язується з державною реєстрацією, тому правочин є неукладеним і таким, що не породжує для сторін прав та обов*язків.
У зв*язку з цим, не будучи укладеним, договір не може бути визнаний судом дійсним на підставі ст. 220 ЦК України.
Договір купівлі-продажу жилого будинку від 23.12.2005 року, оформлений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у простій письмовій формі та у якому не передбачені його суттєві умови, в силу положень ст.ст. 640, 657 ЦК України не є укладеним, тому не може бути визнаний дійсним на підставі ст. 220 ЦК України, а відповідно й відсутні правові підстави для визнання права власності на нерухоме майно, що є предметом вказаного правочину.
Враховуючи викладене, суд вважає, що будь-які підстави, передбачені діючим законодавством, для задоволення позовних вимог відсутні.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, на підставі ст. ст. 215, 220, 640, 657 ЦК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Волноваської міської ради про визнання договору купівлі-продажу жилого будинку АДРЕСА_1, укладеному 23.12.2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, дійсним та про визнання за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок та господарські будівлі та споруди, розташовані у АДРЕСА_1, відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Волноваський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя:
28.04.2014