28.04.14 Справа № 904/1554/14
За позовом Приватне акціонерне товариство "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА", м. Донецьк
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ДНІПРОІНМЕД", м. Дніпропетровськ
про стягнення 3 330, 17 грн.
Суддя Ярошенко В.І.
Представники:
від позивача: не з'явились
від відповідача: не з'явились
Приватне акціонерне товариство "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дніпроінмед" про стягнення 3 330, 17 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення Закону України "Про страхування", згідно з якими до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Ухвалою господарського суду від 14.03.14 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 31.03.14.
25.03.14 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позовних вимог відмовити, обґрунтовуючи свою позицію тим, що в платіжному дорученні № 4127 отримувачем коштів є ПАТ "Державний ощадний банк України", а не страхувальник - ОСОБА_1, а тому відсутнє підтвердження страхового відшкодування страхувальнику.
Ухвалою від 31.03.2014 розгляд справи відкладено на 28.04.2014.
14.04.2014 через канцелярію господарського суду від позивача надійшла заява від 08.04.2014 вих. № 816-17/1 про розгляд справи без участі представника позивача та про залучення документів до матеріалів справи, зокрема, пояснень у справі. В даних заясненнях він зазначає, що у разі, якщо страхувальник не бажає перераховувати страхове відшкодування на рахунок відповідної СТО, а бажає отримати виплату на власний рахунок, страховик має право виконати перерахунок збитку з використанням вартості норма часу ремонтних робіт, рекомендованої Союзом експертів України та вказаному в «Бюлетені автотоварознавця». Відповідно до заяви страхувальника від 04.03.2013, страховик повідомив, на які саме реквізити слід перерахувати страхове відшкодування.
Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву та інші витребуванні судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення цінного листа з ухвалою суду (арк. с. 32).
Крім того, відповідач про дату, місце та час проведення судового засідання був повідомлений телефонограмою суду від 03.04.2014, яка відповідно до п. 3.9.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18, з відміткою про її прийняття посадовою (службовою) особою сторони, є належним підтвердженням повідомленням учасників судового процесу про час та місце розгляду справи (арк. с. 43).
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 28.04.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд
20.09.2012 між Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «АСКА» (далі - позивач, страховик) та ОСОБА_1 (далі - страхувальник) був укладений договір страхування транспортного засобу № 3043006 (далі - договір).
Згідно з п. 1.1 договору предметом договору срахування є майновий інтерес, пов'язаний з володінням, використанням та розпорядженням транспортним засобом, зазначеному у цьому договорі, а саме автомобіль «Хюндай», д/н НОМЕР_3.
Франшиза - частина шкоди, яка не відшкодовується страхувальником. Цим договором встановлюється франшиза на кожний страховий випадок. Франшизи за цим договором зазначені у п. Х цього договору.
Пунктом Х договору франшиза у разі першої виплати страхового відшкодування встановлена на рівні 0% від вартості страхової суми.
Відповідно до п. 4.2 договору величина матеріального збитку у разі пошкодження застрахованого транспортного засобу розраховується на підставі даних огляду пошкодженого транспортного засобу та висновку експерта-автотоварознавця, складеного відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої Міністерством юстиції України та діючий на дату настання страхового випадку.
02.03.2013 по вул. Червоногвардійській, 3 у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля «Хюндай», д/н НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Фольксваген», д/н НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Хюндай» був пошкоджений.
Відповідно до постанови Деснянського районного суду м. Києва від 01.04.2013 у справі № 754/4463/13-п ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП і застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. (арк. с. 12).
Згідно Звіту № 17Б/03/13 про оцінку автомобіля Hyundai Accent, держномер НОМЕР_3 від 04.04.2013, складеного 04.04.2013 ФОП ОСОБА_5 (сертифікат державного майна України № 12095/11 від 17.06.2011, свідоцтво НОМЕР_4 від 11.06.2005), матеріальний збиток складає 3840, 17 грн. (арк. с. 15-16), що підтверджується також ремонтною калькуляцією № 17Б/03/13 від 05.04.2013 (арк. с. 18-20).
Згідно з розрахунком страхованого відшкодування, здійсненого у страховому акті № 2224 від 11.04.2013, сума страхованого відшкодування становить 3840, 17 грн. (арк. с. 14).
На виконання умов договору, позивач, згідно платіжного доручення № 4127 від 31.05.2013, відповідно до страхового акту № 2224 від 11.04.2013 (арк. с. 14) та заяви ОСОБА_1 (арк. с. 22), виплатив страхове відшкодування шляхом перерахування коштів на рахунок ПАТ "Державний ощадний банк України" у розмірі 3840, 17 грн. страхове відшкодування за договором № 3043006 від 20.09.2012 (арк. с. 21).
У зв'язку з цим, 05.11.2013 позивач звернувся до відповідача із заявою про регресну вимогу про відшкодування шкоди на суму 3840, 17 грн. (арк. с. 23), яка була отримана відповідачем 16.12.2013, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №4900009849721 (арк. с. 23). До вказаної заяви були додані усі необхідні документи для здійснення такої виплати.
Відповідач отримавши вказану заяву, грошові кошти не сплатив, будь-якої відповіді на адресу позивача з цього приводу не надав.
Оскільки відповідальність власника транспортного засобу, яким керував винуватець ДТП, застрахована відповідачем за полісом № АВ/9013565 Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Дніпроінмед", позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 3330, 17 грн.
Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), яка кореспондується з положеннями ст. 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, а тому до страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно зі статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про страхування" договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.
Статтями 1166 та 1188 ЦК України передбачено, що майнова шкода завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала, та в разі завдання шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується винною особою.
Згідно з ч. 2 статті 1187 ЦК України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Вина особи, яка керувала автомобілем марки «Фольксваген» реєстраційний номер НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку.
Таким чином, позивач, після виплати застрахованій ним особі страхового відшкодування, має право звернутися з відповідною вимогою стягнення сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу саме до страховика за наявності певних підстав.
Правила відшкодування шкоди заподіяної третій особі встановлені ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон), згідно п. 22.1 ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Порядок виплати страхового відшкодування визначений ст. 37 Закону, зокрема, у п. 37.4 ст. 37 Закону встановлено, що страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків. Страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована, у разі, коли такі витрати здійснюються за згодою страховика. Якщо страхувальник або особа, відповідальність якої застрахована, здійснили такі витрати без попереднього погодження із страховиком, страховик має право відмовити у компенсації таких витрат або зменшити їх розмір з урахуванням вимог законодавства України про порядок відшкодування такої шкоди.
Приписами вказаної правової норми встановлено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, зокрема, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у п.. 33.1.2 п.33.1 ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Тобто зазначена стаття передбачає наявність у страховика права не пред'явлення регресного позову, а не відсутність цього права.
Пунктом 1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність винної у ДТП особи - ОСОБА_4 застрахована в Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Дніпроінмед". Відповідно цього полісу, страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду заподіяну майну 50 000 грн., при цьому франшиза встановлена у розмірі 510 грн. (арк. с. 33-34).
Тому вимоги про стягнення позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 3330, 17 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Господарський суд не приймає до уваги зауваження відповідача у відзиві на позовну заяву про те, що у платіжному дорученні № 4127, відповідно до якого отримувачем коштів є ПАТ Державний ощадний банк України, а не страхувальник (винагородонабувач) - ОСОБА_1, з нижченаведених підстав.
Пунктом 4.25 договору сторони погодили, що вартість ремонтних робіт розраховується на основі вартості норма години ремонтних робіт на фірмовій або гарантійній СТО.
Якщо страхувальник не бажає перераховувати страхове відшкодування на рахунок відповідної СТО, а бажає отримати виплату на власний рахунок, страховик має право виконати перерахунок збитку з використанням вартості норма часу ремонтних робіт, рекомендованої Союзом експертів України та вказаному в «Бюлетені автотоварознавця». А у випадку відсутності цих даних - згідно тарифів корпорації «Укравто». У такому випадку страхователю виплачується менша з двух величин.
04.03.2014 страхувальник ОСОБА_1 звернувся до позивача з заявою, в якій просить перерахувати розмір страхового відшкодування за наступними реквізитами: ПАТ «Державний ощадний банк України "ТВБВ № 10026/082", МФО 322669, код ЄДРПОУ 09322277, р/р 37397906604, за якими й було здійснено перерахування суми страхового відшкодування згідно платіжного доручення № 4127 від 31.05.2013 (арк. с. 21).
Щодо заперечень відповідача про необхідності зменшення суми страхового відшкодування на суму податку на додану вартість у порядку ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правоввої відповідальності власників наземних транспортних засобів»суд зазначає наступне.
Відповідно до абзацу 1 п. 17 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» у звіті про оцінку майна та у висновку про вартість об'єкта оцінки оцінювач відображає факт про включення або невключення до ринкової вартості суми податку на додану вартість. Оціночні процедури, пов'язані з визначенням ринкової вартості, здійснюються з урахуванням включення або невключення до неї суми податку на додану вартість.
З матеріалів справи, а саме, з висновку звіту № 17Б/03/13 від 04.04.2013 дослідження спеціаліста-автотоварознавця автомобіль «Хюндай», реєстраційний номер НОМЕР_3, вбачається, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу складає 3840, 17 грн., без зазначення суми податку на додану вартість, дана сума розрахована за формулою, наведеною у звіті, без урахування ПДВ, також, на підставі платіжного доручення (арк. с. 21) позивач виплатив суму страхового відшкодування у розмірі 3840, 17 грн. без ПДВ, з огляду на викладені обставини, суд не приймає заперечення відповідача до уваги, оскільки вони не підтверджені доказами та спростовуються матеріалами справи.
Враховуючи викладене, надані до справи докази, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 3330, 17 грн.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору стягуються з відповідача на користь позивача у розмірі 1827 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дніпроінмед" (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Сімферопольська, 21, кім. 307, код ЄДРПОУ 21870998) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (83052, м. Донецьк, пр. Ілліча, 100, код ЄДРПОУ 13490997) страхове відшкодування у розмірі 3330, 17 грн. (три тисячі триста тридцять грн. 17 к.) та 1827 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн.) витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 29.04.2014
Суддя В.І. Ярошенко