24.04.14 Справа № 904/1136/14
За позовом Комунального підприємства "КРИВБАСВОДОКАНАЛ", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛ", м. Дніпропетровськ
про стягнення 3 045,47 грн.
Суддя Соловйова А.Є.
Секретар судового засідання Потапчук П.В.
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Комунальне підприємство "КРИВБАСВОДОКАНАЛ" (надалі - Позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛ" (надалі - Відповідач) про стягнення 3 755,37 грн. за договором прийому відходів на утилізацію № 65-ЕКО від 15.02.2013.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2014 порушено провадження у справі, позовна заява прийнята до розгляду.
17.04.2014 Позивач здав до канцелярії суду заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позовні вимоги було зменшено до 3 045,47 грн. з яких: 2 713,20 грн. - сума основного боргу, 177,21 грн. - пеня, 64,89 грн. - 3% річних, 90,17 грн. - інфляційні втрати. Заява про зменшення позовних вимог прийнята судом до розгляду відповідно до ч. 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2014 строк розгляду спору був продовжений до 09.05.2014 на підставі заяви Позивача, відповідно до ч.3 ст.69 Господарського процесуального кодексу України.
В судових засіданнях 11.03.2014, 25.03.2014, 17.04.2014 розгляд справи був відкладений відповідно на 25.03.2014, 17.04.2014. 24.04.2014 в зв'язку з необхідністю витребувати додаткові документи до матеріалів справи, згідно зі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.
В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на невиконання Відповідачем вимог діючого законодавства та умов згаданого договору, а саме - порушення строків оплати за поставлений Товар (свинцеві та лужні акумуляторні батареї). У підтвердження своїх позовних вимог Позивач долучив до позовної заяви договір прийому відходів на утилізацію № 65-ЕКО від 15.02.2013 із специфікацією №1; акт №381/1-нв приймання на утилізацію відпрацьованих акумуляторних батарей від юридичних осіб від 27.06.2013; накладну №32/381/1-нв на відпуск матеріалів на сторону від 11.07.2013; довіреність на отримання товарно - матеріальних цінностей №330 від 04.06.2013; товарно - транспортну накладну №01АА;акт звірки взаємних розрахунків від 25.03.2014.
Позивач керуючись п.п. 4.1., 5.2 названого Договору, нормами Господарського та Цивільного кодексів України просить стягнути з Відповідача заборгованість за поставлений Товар в сумі 2 713,20 грн., пеню в сумі 177,21 грн., три проценти річних в сумі 64,89 грн. Та інфляційні втрати в сумі 90,17 грн.
Позивач в судове засідання 24.04.2014 не з'явився, здав до канцелярії суду клопотання про розгляд справи без участі представника Позивача. Клопотання Позивача про розгляд справи без участі його представника задоволено судом.
Відповідач в судові засідання 25.03.2014, 17.04.2014, 24.04.2014 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений. У відзиві вих. №53/юр.-7 від 07.03.2014 Відповідач позовні вимоги не визнав. В обгрунтування своїх заперечень Відповідач зазначив, що у позові Позивач посилається на факт передачі ним акумуляторів за договором прийому відходів на утилізацію № 65-ЕКО від 15.02.2013 на суму 2 713,20 грн., проте не зрозуміло які саме акумулятори було передано, оскільки договором передбачено можливість утилізувати декількох видів акумуляторів за ціною від 1200,00 грн. до 3800,00 грн. за тону.
В судовому засіданні 24.04.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
15.02.2013 між Комунальним підприємством "КРИВБАСВОДОКАНАЛ" (надалі - Позивач, Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛ" (надалі - Відповідач, Покумець) укладено договір прийому відходів на утилізацію № 65-ЕКО (надалі- Договір) відповідно до умов якого, Продавець згідно вимог статті 17 закону України «Про хімічні джерела струму» здає відпрацьовані небезпечні хімічні джерела струму (свинцеві та лужні акумуляторні батареї) ємністю 7А/год та більше (надалі Товар) для утилізації на спеціалізоване підприємство з утилізації, яким є Покупець, а Покупець приймає на утилізацію відпрацьовані небезпечні хімічні джерела струму (свинцеві та лужні відпрацьовані акумуляторні батареї) у номенклатурі та кількості за ціною, відповідно до Специфікації №1, що є невід'ємною частиною даного Договору (п. 1.1. Договору).
Відповідно до п. 3.2 Договору, Товар вважається зданим Продавцем й остаточно прийнятим Покупцем відповідно до Акту прийому - передачі, відповідно до ваги за результатами зважування на складі Продавця у присутності представника Покупця з відрахуванням засміченості чи вологості, а для небезпечних відпрацьованих хімічних джерел струму поштучно, згідно марок і загашеною вагою.
Пунктом 4.1. Договору передбачено, що розрахунки між Сторонами здійснюється в національній валюті у вигляді попередньої оплати в розмірі 50 % на погоджений обсяг Товару до його відвантаження. При цьому Продавець зобов'язується відвантажити весь погоджений обсяг Товару протягом не більше 3 робочих днів з моменту одержання оплати й надання Покупцем автотранспорту під самовивіз. У випадку затримки відвантаження більше 3-х робочих днів Продавець зобов'язується протягом 4-го дня повернути суму попередньої оплати на розрахунковий рахунок Покупця. У деяких випадках платником є Сторона, що передає на утилізацію певний вид відходів, Продавець сплачує ціну відходів, які передаються на утилізацію на протязі 3-х. банківських днів після підписання Акту приймання-передачі.
Пунктом 8.7. Договору Сторони погодили, що Договір набуває чинності з моменту його підписання й діє до 31.12.2013. Якщо жодна зі Сторін не заявила про припинення Договору, то він вважається продовженим на наступний рік.
На виконання вимог укладеного між Сторонами Договору Позивач поставив Відповідачу на утилізацію Товар - відпрацьовані свинцево -кислотні АКБ з електролітом, у кількості 18 шт., загальними вагою 0,714 тн та вартістю 2 713, 20 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи акт №381/1-нв приймання на утилізацію відпрацьованих акумуляторних батарей від юридичних осіб від 27.06.2013; накладна №32/381/1-нв на відпуск матеріалів на сторону від 11.07.2013; довіреність на отримання товарно - матеріальних цінностей №330 від 04.06.2013; товарно - транспортна накладна №01АА.
Відповідно до ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього кодексу.
Згідно з ч.ч.1, 4 ст.538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Судом встановлено, що Позивач свій обов'язок з поставки Товару виконав, незважаючи на невиконання Відповідачем свого обов'язку з перерахування 50% попередньої оплати.
За змістом ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.
Враховуючи викладене, Відповідач мав здійснити оплату за прийнятий на утилізацію Товар в день його прийняття, тобто 27.06.2013.
Проте, в порушення своїх зобов'язань за Договором, Відповідач оплату за отриманий Товар не здійснив, що підтверджується, зокрема, актом звірки взаємних розрахунків від 25.03.2014.
В силу ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов укладеного договору. Відповідно до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Виходячи з вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.
Виходячи з викладеного, оскільки господарським судом встановлено, що Відповідачем допущено порушення строків та порядку здійснення оплати за поставлений Товар, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 2 713,20 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
У випадку несвоєчасної оплати відвантаженого Товару Покупець сплачує Продавцеві пеню в розмірі 0,2 % від вартості неопдаченої частини Товару, за кожен день прострочення оплати (п.5.2. Договору).
Позивач нарахував пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за загальний період прострочення з 30.06.2013 по 26.12.2013, що складає 177,21 грн.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. (ст. 549 Цивільного кодексу України).
В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п.6 ст.231 Господарського кодексу України).
Положеннями ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Господарським судом встановлено, що зобов'язання з оплати поставленого Товару Відповідачем не виконано.
Здійснений Позивачем розрахунок пені відповідає обставинам справи та приписам діючого законодавства, тому вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені в сумі 177,21 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач в позовній заяві просить суд стягнути з Відповідача 3% річних в сумі 64,89 грн. за період прострочення 30.06.2013 по 16.04.2014 та інфляційні втрати в сумі 90,17 грн. за період прострочення з липня 2013 року по березень 2014 року (сукупний індекс інфляції за вказаний період склав 103,3%).
Враховуючи, що Позивачем доведено шляхом надання належних доказів, що Відповідачем допущено порушення строків та порядку оплати за отриманий на утилізацію Товар, перевіривши здійснений Позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню повністю, 3% річних в сумі 64,89 грн., інфляційні втрати в сумі 90,17 грн.
Заперечення Відповідача спростовуються вищевикладеним, а відтак до уваги судом не приймаються.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача.
Керуючись ст.ст. 1, 33, 43, 44, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛ" (49005, Дніпропетровська обл., місто Дніпропетровськ, вулиця Олеся Гончара, будинок 16, код ЄДРПОУ 24446930, р/р 26002129710001 у КБ «Приватбанк», МФО 305299) на користь Комунального підприємства "КРИВБАСВОДОКАНАЛ" (50027, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, вулиця Єсеніна, будинок 6А, код ЄДРПОУ 03341316, р/р 26002300100043 в Криворізькій дирекції ПАТ «Банк Камбіо», МФО 380399) 2713,20 (дві тисячі сімсот тринадцять гривень 20 копійок) основного боргу, 177,21 грн. (сто сімдесят сім гривень 21 копійка) пені, 90,17 грн. (дев'яносто гривень 17 копійок) інфляційних втрат, 64,89 грн. (шістдесят чотири гривні 89 копійок) 3% річних, 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 копійок) судового збору.
Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 29.04.2014.
Суддя А.Є. Соловйова