ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"16" квітня 2014 р. № 809/51/14
12 год. 15 хв. м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - Гундяка В.Д.
при секретарі Мулі О.С.
за участю: представника позивача Чабана Ю.В.
представника відповідача Ляховича Д.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОН ГРУП ІФ" до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
03.01.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕТОН ГРУП ІФ" звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000812204, №0000822204, №0000832204 від 24.10.2013 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення положень Податкового кодексу України необґрунтовано та протиправно, на підставі помилкового висновку щодо безтоварності господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕТОН ГРУП ІФ" з фізичними особами - підприємцями ОСОБА_3 та ОСОБА_4, за наслідками перевірки, оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями збільшив суму грошових зобов'язань Товариства з податку на прибуток в розмірі 215 973 грн., з податку на додану вартість на 116 334 грн., застосував штрафні санкції - 29 084 грн. та зменшив суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість в сумі 71 470 грн.
У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав з підстав, викладених в адміністративному позові. Суду пояснив, що всі відображені у податковому обліку підприємства господарські операції носили товарний характер та були спрямовані на настання реальних наслідків. Висновок податкового органу про неможливість реального здійснення господарських операцій з вищевказаними контрагентами грунтується на неповно з'ясованих обставинах справи та спростовується відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Позов просив задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів, наведених у письмовому запереченні. Суду пояснив, що висновки податкового органу ґрунтуються на підставі дослідження під час перевірки первинних документів, наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕТОН ГРУП ІФ", а також інформації, отриманої у вставленому податковим законодавством порядку від інших податкових органів, щодо встановлення реального здійснення господарських операцій між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 та " ТОВ "Ейс контракшен менеджмент", ТОВ "Викуп", і між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та ТзОВ "Броксид". Зокрема вказав, що контрагенти підприємців, які поставляли позивачу відповідні товари, є фіктивними. Зауважив, що відносно посадових осіб ТзОВ "Броксид" та ТзОВ "Викуп" судами постановлено обвинувальні вироки та останніх визнано винними у фіктивному підприємництві. За таких обставин вважає , що реальність виявлених при перевірці господарських операцій Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОН ГРУП ІФ" була неможлива, оскільки підприємці ОСОБА_4 та ОСОБА_3 проводили діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб, тому їх операції із позивачем не мали товарного характеру, а відтак не могли спричинити реального настання правових наслідків. Зазначив, що при безтоварних операціях платник податку не може включати відповідні суми у валові витрати чи формувати податковий кредит навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. В задоволенні позову просив відмовити.
Викликаний в судове засідання в якості свідка ОСОБА_4 суду показав, що займається підприємницькою діяльністю, пов'язаною з перевезенням різного роду будівельних матеріалів . Пояснив, що у 2011 році перебував на загальній системі оподаткування. У своїй власності має три вантажні автомобілі марки "DAF ", "Краз", та "Камаз ". На запитання суду підтвердив факти неодноразових поставок піску та щебню у жовтні - грудні 2011 року Товариству з обмеженою відповідальністю "БЕТОН ГРУП ІФ", при цьому здійснюва по 4-6 рейсів у день. Показав, що пісок закупляв в с. Стратин, Рогатинського району, а щебінь в с. Пасічній Надвірнянського району, Івано-Франківської області. Будівельні матеріали отримував безпосередньо на кар'єрах від невстановлених осіб, однак всі документи оформляв належним чином. Реальність проведення вищевказаних операцій підтверджується договором поставки, видатковими, податковими накладними та платіжними дорученнями.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 суду показав, що на підставі договору підряду та додаткових угод здійснював господарські операції з Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕТОН ГРУП ІФ" щодо встановлення на об'єкті будівництва сучасного перенатального центру в м. Івано-Фракнівську дизель - генератора та монтажу електрообладнання, які проводились в грудні 2011 року. Зокрема, суду пояснив, що дизель - генератор є постійним енергетичним об'єктом, був придбаний у ТОВ "Броксид" на підставі договору купівлі - продажу. Контрагент для придбання даного товару був знайдений відповідним відділом постачання через мережу "Інтернет", всі переговори та інші процедури, пов'язані з укладенням договору, проводились ним у телефонному режимі. Наявність генератора на об'єкті будівництва неодноразово перевірялася працівниками управління по боротьбі з організованою злочинністю, Державної служби боротьби з економічною злочинністю, а також і працівниками податкових органів. Одночасно зазначив, що згаданий генератор був переданий разом з відповідним пакетом документів, знаходиться на гарантійному обслуговуванні у виробника.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши представників сторін, показання свідків, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є суб'єктом підприємницької діяльності - юридичною особою, взятий на податковий облік в органах державної податкової служби та зареєстрований платником податку на додану вартість. Здійснює виробництво будівельних матеріалів, виконує інші роботи в галузі будівництва.
В судовому засіданні встановлено, що в період з 23.09.2013 року по 27.09.2013 року Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОН ГРУП ІФ" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість щодо підтвердження господарських операцій з фізичними особами - підприємцями ОСОБА_3 (реєстраційний номер НОМЕР_3) та ОСОБА_4 (реєстраційний номер НОМЕР_2) за період з 01.10.2010 року до 31.12.2011 року.
За результатами перевірки складено акт від 04.10.2013 року за №2212/09-15-22-04/27183330, відповідно до якого посадовими особами ДПІ встановлено порушення позивачем вимог пунктів 138.1, 138.2, 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року, п.п. 1.2, п.1, п.п. 2.1, 2.15, 2.16 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року за № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704, внаслідок чого було занижено суму податку на прибуток в загальному розмірі 215 973 грн., в тому числі за 4 квартал 2011 року, та порушено п. 198.1, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI в внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягав сплаті до бюджету за грудень 2011 року, в загальному розмірі 116 334 грн. та встановлено завищення залишку від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р.24 Декларації за грудень 2011 року ) в сумі 71 470 грн.
Не погодившись із вищезазначеними висновками осіб, які проводили перевірку, позивач подав заперечення на акт від 04.10.2013 року за №2212/09-15-22-04/27183330. За результатами розгляду заперечення податковий орган залишив його без задоволення, а висновки акту перевірки без змін.
На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000832204 від 24.10.2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 71 470 грн., №0000812204 від 24.10.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 215 973 грн. та №0000822204 від 24.10.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 116 334 грн., штрафні санкції - 29 084 грн.
Вирішуючи правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та перевіряючи вказані рішення суб'єкта владних повноважень на відповідність вимогам встановленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про їх прийняття відповідачем необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мали значення для їх прийняття. Одночасно суд враховує, що в процесі прийняття рішення суб'єкт владних повноважень повинен керуватися не припущеннями, а мати достатні підтвердження наявності підстав для прийняття вищевказаних рішень.
Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 ст. 44 ПКУ.
Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток приватних підприємств, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит податку на додану вартість звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Тобто необхідною умовою для віднесення коштів сплачених на придбання продукції до складу витрат та віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту з податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також сплачені у ціні товарів (робіт, послуг) суми податку на додану вартість для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
За наслідками судового розгляду, на підставі встановлених обставин справи суд не погоджується з висновками відповідача щодо відсутності факту придбання товарів чи послуг платником податку, як і наслідок неможливості включення відповідних сум до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість. Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування судом встановлено наступне.
Відповідно до дослідженого в судовому засіданні акту перевірки, як основна підстава для висновків відповідача про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕТОН ГРУП ІФ" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 " є обставини, встановлені та відображені в акті перевірки Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 17.05.2013 року №1699/22.8/36757122 та № 1623/22.8/25917680 від 15.05.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Ейс контракшен менеджмент" та ТОВ "Викуп", (в яких згідно податкової звітності ОСОБА_4 прибав пісок та щебінь, який потім реалізував позивачу) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.07.2011 року по 31.03.2013 року, якими встановлено порушення п.187.1 ст.187, п.187, п.198.1, п.198.2, п.198.3 та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-IV, що призвело до завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість та завищенням податкового кредиту з податку на додану вартість. Перевіркою встановлено, що правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Також згідно вищезазначених актів, фактичне місцезнаходження ТОВ "Ейс контракшен менеджмент" та ТОВ "Викуп" та їх посадових осіб не встановлено.
На підставі вказаного податковим органом зроблено висновок щодо недодержання вимог податкового законодавства в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕТОН ГРУП ІФ" з ТОВ "Ейс констракшен менеджмент" та ТОВ "Викуп", при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України. Відповідачем також зроблено висновок про те, що наявність у позивача документів, які відповідно до Податкового кодексу України є необхідними для формування податкового кредиту - податкових накладних та інших документів, виданих ТОВ "Ейс продакшен менеджмент" та ТОВ "Викуп", не є безумовною підставою для віднесення сум до податкового кредиту, у зв'язку з тим, що відомості, які містяться в таких документах є недостовірними. Відтак, представлені Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕТОН ГРУП ІФ" до перевірки документи та податкові накладні, на думку податкового органу, не підтверджують факт отримання товару, не є свідченням реальності господарської операції та містять недостовірні дані щодо змісту господарської операції.
У відповідності до ч.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", Європейська Конвенція "Про захист прав людини і основоположних свобод" і практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права.
Відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Бенденун проти Франції" визначена презумпція правомірності дій платника податків та покладення обов'язку доказування порушення закону на податковий орган. Такий висновок Європейського суду з прав людини повністю кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 71 КАСУ, згідно яких тягар доказування покладається на суб'єкта владних повноважень, який зобов'язаний подати до матеріалів справи відповідні докази в обґрунтування своїх заперечень. Тобто виходячи з наведених приписів у даній справі первинним є процесуальний обов'язок доведення відповідачем відсутності реальних господарських операцій, за якими сформовані витрати, а не обов'язок позивача доказування суду товарності та дійсності таких операцій.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу (надалі -ГК) України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Статтею 67 ГК України передбачено, що відносини між підприємствами здійснюються на підставі договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу (надалі -ЦК) України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зазначене положення відображає один з найважливіших принципів договірного регулювання суспільних відносин - принцип свободи договору.
У відповідності до приписів ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Судом встановлено, що між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕТОН ГРУП ІФ" (Покупець) укладено договір поставки від 22 серпня 2011 року, відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов'язується, на умовах передбачених цим Договором постачати Покупцеві товар, а Покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату. Предметом постачання за договором є пісок та щебінь. Згідно п 2.4 попередня оплата по кожній партії товару становить 100 % і повинна бути сплачена Покупцем протягом одного банківського дня з моменту погодження чергового замовлення.
Згідно дослідженого судом в якості письмового доказу по справі акту перевірки відповідачем зроблений висновок, за яким встановлено відсутність поставки піску та щебеню, який мотивований виключно висновками позапланової невиїзної документальної перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Ейс контракшен менеджмент" та ТОВ "Викуп", в яких ОСОБА_4 придбавав пісок та щебінь, який в подальшому реалізував позивачу.
Однак на переконання суду факт фіктивності одного з контрагентів не може повністю виключити можливість чи заперечити наявність господарської операції.
При цьому під час розгляду справи знайшли підтвердження обставини дійсного та реального придбання позивачем товарів, які в подальшому були використані ним у своїй господарській діяльності, про що свідчать пояснення представника позивача, письмові та інші докази, дослідженні судом у встановленому порядку.
Так, як вбачається з наданих представником відповідача витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців серії АГ за №249064 та №249060, контрагенти Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОН ГРУП ІФ" ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зареєстровані як підприємці та здійснюють діяльність у галузі відповідно оптової торгівлі будівельними матеріалами, вантажного транспорту і електромехінічних робіт.
Зокрема, згідно наявних у справі письмових доказів, а саме : накладної № 100 від 31.10.2011 року позивач придбав у фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 175 тон піску вартістю 11 666, 55 грн, 800 тон щебню вартістю 76 666, 40, згідно накладної № 114 від 30.11.2011 року 800 тон піску вартістю 53 332,80 грн, 430 тон щебню вартістю 41 208, 19 грн., згідно накладної № 127 від 30.12.2011 року 405,5 тон піску вартістю 27 003, 07 грн, 152,3 тон щебню вартістю 14 595, 37грн.
За зазначені послуги проведено оплату вищевказаному контрагенту, що підтверджується дослідженими судом копіями платіжних доручень, зокрема платіжного доручення за № 619 від 20.10.2011 року на суму 10 000 грн., платіжного доручення за № 637 від 21.10.2011 року на суму 6 000 грн., платіжного доручення за № 673 від 25.10.2011 року на суму 25 000 грн., платіжного доручення за № 716 від 28.10.2011 року на суму 10 000 грн., платіжного доручення за № 736 від 31.10.2011 року на суму 10 000 грн., платіжного доручення за № 742 від 01.11.2011 року на суму 10 000 грн., платіжного доручення за № 749 від 02.11.2011 року на суму 30 000 грн., платіжного доручення за № 785 від 04.11.2011 року на суму 20 000 грн., платіжного доручення за № 805 від 08.11.2011 року на суму 20 000 грн., платіжного доручення за № 830 від 11.11.2011 року на суму 20 000 грн., платіжного доручення за № 843 від 14.11.2011 року на суму 10 000 грн., платіжного доручення за № 880 від 16.11.2011 року на суму 20 000 грн., платіжного доручення за № 917 від 21.11.2011 року на суму 10 000 грн., платіжного доручення за № 896 від 21.11.2011 року на суму 10 000 грн., платіжного доручення за № 928 від 22.11.2011 року на суму 10 000 грн., платіжного доручення за № 929 від 22.11.2011 року на суму 15 000 грн., згідно платіжного доручення за № 955 від 24.11.2011 року на суму 14 000 грн., згідно платіжного доручення за № 981 від 25.11.2011 року на суму 10 000 грн., згідно платіжного доручення за № 1008 від 29.11.2011 року на суму 10 000 грн., платіжного доручення за № 1074 від 02.12.2011 року на суму 20 000 грн., платіжного доручення за № 1093 від 06.12.2011 року на суму 10 000 грн., платіжного доручення за № 1146 від 07.12.2011 року на суму 10 000 грн., платіжного доручення за № 1348 від 29.12.2011 року на суму 10 000 грн.
Поставка піску та щебню, зокрема, підтверджена також товарно-транспортними накладними за відповідні періоди. Відомості, відображені в товарно-транспортних накладних, дають змогу ідентифікувати товар, що перевозився, його кількість, наявні відомості про пункт навантаження та відвантаження продукції, автоперевізника, марку автотранспортного засобу та його державний номер, ПІБ водія та інші дані, обов'язковість яких передбачена "Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні".
Відстань між м. Івано-Франківськом та с. Стратин Рогатинського району становить 93, 7 км, а між м. Івано-Франківськом та с. Пасічна, Рогатинського району - 49,4 км. Дані обставини є на думку суду загальновідомими, тому відповідно до ч.2 ст.72 КАСУ доказуванню не підлягають. Враховуючи наведене, а також кількість наявних у підприємця ОСОБА_4 транспортних засобів, їх вантажопідйомність, здійснення господарських операцій у відповідних обсягах та протягом часу, вказаних в облікових документах є цілком ймовірним.
Крім того, суд звертає увагу на те, що господарські операції між позивачем та ОСОБА_4 мають триваючий в часі характер, не містять ознак їх одномоментного відображення в бухгалтерському обліку, відповідають руху активів Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОН ГРУП ІФ" у процесі здійснення господарських операцій, факт придбання товарно-матеріальних цінностей та понесення позивачем витрат пов'язаний із господарською діяльністю останнього.
Крім вищезгаданих письмових доказів товарність операцій та реальне виконання позивачем та його прямими контрагентами своїх договірних зобов'язань підтверджується показаннями свідка ОСОБА_4, які не були спростовані чи заперечені відповідачем.
Таким чином судом встановлено, що у підприємця ОСОБА_4 наявні необхідні транспортні засоби, відображені у податковому обліку позивача операції з постачання будівельних матеріалів були цілком можливими з урахуванням відстані, часу, їх обсягу, доцільності та безпосередньо стосувались виробничої діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОН ГРУП ІФ".
Як наслідок суд приходить до висновків про реальність господарських операцій щодо придбання позивачем піску та щебеню та добросовісність діяльності платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також відповідність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, фактичній зміні майнових активів Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕТОН ГРУП ІФ".
Таким чином, судом встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_4, спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції та зв'язок між фактом придбання позивачем продукції, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку.
Зазначені представником відповідача обставини щодо контрагентів підприємця ОСОБА_4 не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на формування податкового кредиту у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕТОН ГРУП ІФ" (замовник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (підрядник) укладено договір підряду від 05.12.2011 року за № 050101, згідно якого Замовник доручає, а Підрядник бере па себе зобов'язання у передбачений Договором строк виконати роботи, згідно наданого Замовником Технічного завдання, щодо зовнішнього електропостачання, що знаходиться на об'єкті обласного перинатального центру за адресою: м Івано-Франківськ, вул. Федьковича, 91. відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації і в обумовлений договором строк. Після виконання умов даного договору позивач відобразив наслідки його реалізації у бухгалтерському та податковому обліку та сформував відповідно до передбачених законом документів валові витрати та податковий кредит з ПДВ.
У судовому засіданні встановлено, що ДПІ у м.Івано-Франківську проведена документальна позапланова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_3, реєстраційний номер: НОМЕР_3, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по операціях, здійснених з ТзОВ "Броксид" код ЄДРТІОУ 37700428, за грудень 2011року. В даному акті використано також матеріали, які надійшли від ДПІ у Печерському районі м.Києва, а саме акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ "Броксид" за період з 10.06.2011року по 30.04.2012 року, (акт №2827/22-3/37700428 від 27.07.2012 року).
У грудні 2011року. ФОП ОСОБА_3 придбав у ТзОВ "Броксид" дизель-генератор потужністю D 500-1 шт. Вищевказаний товар був реалізований ТзОВ "Бетон груп ІФ" за ціною, що дорівнює ціни придбання. ДПІ у м. Івано-Франківську з метою встановлення правомірності формування податкового кредиту по даній операції направлено ФОП ОСОБА_3 письмову вимогу щодо надання письмових пояснень та копій документів по проведених операціях, які були надані останнім податковому органу. Однак таких документів не було надано ТзОВ "Броксид" у зв'язку з відсутністю останнього за місцем реєстрації відповідно до вищевказаного акту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві.
За таких обставин податковий орган зробив висновок , що ФОП ОСОБА_3 проводив діяльність, спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб, тому операції з купівлі-продажу позивачем товарів у ФОП ОСОБА_3 із позивачем не спричиняють реального настання правових наслідків.
Суд відхиляє, як безпідставні, твердження відповідача про безтоварність господарських операцій за даним договором з огляду на нижчевикладене.
Згідно дослідженого в судовому засіданні договору, його ціна складала 3 992 875, 49 грн. Відповідно до п. 2.4.1. даного договору Замовник до початку виконання робіт вправі перерахувати Підряднику аванс у розмірі 50 % вартості робіт за цим Договором, а Підрядник зобов'язується використати одержаний аванс на придбання необхідних товарів. Згідно п 5.1 забезпечення виконання робіт технологічним, енергетичним електротехнічним та іншим устаткуванням покладається на Підрядника.
На виконання вказаного договору сторонами складено акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року та довідку про вартість виконаних робіт за грудень 2011 року. Дані документи оформлені належним чином.
За отримані роботи позивачем здійснено оплату, що підтверджується дослідженими в якості письмових доказів по справі платіжними дорученнями, зокрема: згідно платіжного доручення за 1167 від 08.12.2011 року на суму 385 103, 80 грн., згідно платіжного доручення за 1176 від 09.12.2011 року на суму 385 103, 80 грн., згідно платіжного доручення за 1182 від 12.12.2011 року на суму 385 103, 80 грн.
В свою чергу Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕТОН ГРУП отримано від фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 належним чином оформлені податкові накладні: № 20 від 08.12.2011 року на суму 385 103,80 грн. (в тому числі ПДВ 64 183,97 грн.), № 22 від 09.12.2011 року на суму 385 103,80 грн. (в тому числі ПДВ 64 183,97 грн.), № 25 від 12.12.2011 року на суму 385 103,80 грн. (в тому числі ПДВ 64 183,97 грн.) № 61 від 30.12.2011 року на суму 2 837 564,09 грн. (в тому числі ПДВ 472 927,35 грн.).
На підставі даних податкових накладних та платіжних документів Товариство сформувало відповідні валові витрати та податковий кредит.
Вищезазначені обставини були повністю підтверджені показаннями свідка ОСОБА_3, наданими в судовому засіданні.
Наявність вищезгаданого дизель-генератора, змонтованого на об'єкті обласного перенатального центру, представник відповідача в судовому засіданні не заперечив. Факт наявності дизель-генератора не може бути основним доказом товарності відповідних господарських операцій, однак в сукупності з іншими доказами (документами бухгалтерського і податкового обліку, актами і, тощо), поясненнями представника позивача, показаннями свідка, повністю підтверджує реальність виконання умов договору підряду, а відтак і підставність формування за результатами відповідних операцій валових витрат та сум податкового кредиту.
Під час судового розгляду жодних зауважень щодо достовірності пояснень представника позивача , сумнівів у правдивості показань свідка ОСОБА_3, представником податкового органу суду не надано.
При цьому вважаючи неналежними суд не приймає до уваги надані відповідачем додаткові докази, як такі, що не містять жодної інформації щодо господарських відносин Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОН ГРУП ІФ" з фізичними особами - підприємцями ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Таким чином, суд дійшов висновку, що сукупність підтверджуючих поставки документів не дає підстав для сумніву у реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення, а характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача та обґрунтовується необхідністю виробництва, що є основним видом діяльності.
Доводи податкового органу щодо нікчемності вчинених позивачем господарських зобов'язань є необґрунтованими, оскільки для цього необхідно встановити наявність у платника податку при вчинення таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави і суспільства. Про наявність такої мети у платника податку (покупця) не можуть свідчили лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування постачальниками товару, які не є безпосереднім контрагентами такого платника.
Так судом в результаті дослідженя наявних первинних документів беззаперечно встановлено реальність господарських операцій з вказаними у акті перевірки контрагентами Товариства та дотримання позивачем спеціальних вимог законодавства щодо документального підтвердження сум податкового кредиту. Крім того, реальність спірних господарських операцій підтверджується іншими матеріалами справи, зокрема, податковими та видатковими накладними, показаннями свідків, тощо.
Крім того, на переконання суду чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань позивача у залежність від стану податкового обліку контрагентів, які не були безпосередніми постачальниками товарів та послуг для платника, чи фактичного знаходження останніх за місцем реєстрації . Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань чи інших порушень чинного законодавства, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань чи дотримання інших вимог чинного законодавства. А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання Товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
На підставі викладеного, суд, з врахуванням встановлених обставин справи, дійшов висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ та валових витрат.
Таким чином, проаналізувавши досліджені в судовому засіданні докази, на підставі норм податкового законодавства, на переконання суду висновки Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області щодо порушень позивачем податкового законодавства, викладені в акті позапланової перевірки, не відповідають фактичним обставинам справи, а відтак прийняті на їх підставі оскаржувані рішення суперечать вище зазначеним нормам Податкового кодексу України та підлягають до скасування.
Одночасно суд приходить до переконання про необхідність при задоволенні позову вийти за межі позовних вимог в порядку ч.2 ст. 11 КАСУ, так як оскаржувані рішення слід визнати недійсними а не протиправними, оскільки згідно п.56.18 ст. 56 Податкового кодексу України грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання законної сили судовим рішенням про визнання рішення контролюючого органу саме недійсним.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Враховуючи дане положення, суд присуджує стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОН ГРУП ІФ" 487, 50 грн. судових витрат, сплачених згідно наявних в матеріалах справи платіжних доручень за № 1 від 03.01.2014 року та за № 44 від 23.01.2014 року.
На підставі статті 124 Конституції України, п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, п.139.1 ст.139, п. 193.1 ст. 193, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, ст.ст. 3, 67 Господарського кодексу України, ст.ст 626, 627, 638 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити повністю.
Визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення - рішення за №0000812204, №0000822204, №0000832204 від 24.10.2013 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОН ГРУП ІФ" 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 50 коп. судових витрат.
Згідно ст.254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення встановлених строків подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова складена в повному обсязі 28.04.2014 року.
Суддя Гундяк В.Д.