копія
30 квітня 2014 р. Справа № 804/5169/14
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича
при секретаріЛісна А.М.
за участю:
представник позивача представник відповідача Ковальська Т.Г. Бейгул А.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІП-ГАРАНТ" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень
10.04.2014 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 18.12.2013 року № 0006112203 та від 21.01.2014 року № 0000261501.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно дійшов висновку про нереальність господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Сімплекс», оскільки факт виконання договору підтверджується актом наданих послуг та податковою накладною, що оформлені у відповідності до чинного законодавства України. Позивач зазначає, що порушення ТОВ «ТК «Сімплекс» податкової дисципліни не є підставою для відмови у праві на податковий кредит. Окрім того, позивач зазначає, що взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Також позивачем наголосив на тому, що надані ТОВ «ТК «Сімплекс» послуги безпосередньо пов'язані із господарською діяльністю позивача, оскільки позивач надає послуги із охорони власності та громадян та освітні послуги, а ТОВ «ТК «Сімплекс» надавало послуги позивачу з пошуку замовників охоронних послуг, підготовку та узгодження договорів, консультації з питань проведення навчання. Позивач також наголосив на тому, що відповідач безпідставно застосував штраф за не надання під час перевірки первинних документів, оскільки останні втрачено за відсутності вини позивача, що підтверджується довідкою Індустріального РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області про втрату від 06.12.2013 року документів щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «ТК «Сімплекс», ТОВ «Продсервіслюкс», ТОВ «Санторіна», ПП «Джерело», та ТОВ «Тигуан Трейд Нова».
Ухвалою суду від 14.04.2014 року відкрито провадження у справі.
Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.
Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначаючи про нереальність правочину укладеного позивачем з ТОВ «ТК «Сімплекс», з наступних причин:
- позивачем не надано документального підтвердження того, які саме послуги надано ТОВ «ТК «Сімплекс» позивачу, а саме: звіту про виконання робіт, план проведення робіт, документи, які б підтверджували фактичне надання послуг;
- ТОВ «ТК «Сімплекс» не знаходиться за місцем реєстрації, не має основних фондів, виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів, сировини та матеріалів, які є необхідними для надання послуг позивачу;
- податковими органами встановлено нереальність правочинів між ТОВ «ТК «Сімплекс» та його контрагентами;
- правочин укладений між позивачем та ТОВ «ТК «Сімплекс» не спрямований на досягнення ділової мети, оскільки спрямований винятково на ухилення від сплати податків .
Також відповідач наголосив на тому, що позивачем під час перевірки не надано первинних документів по взаємовідносинах з ТОВ «Продсервіслюкс», ТОВ «Санторіна», ПП «Джерело», та ТОВ «Тигуан Трейд Нова» у зв'язку з їх втратою та не поновлено вказаних вище документів. У зв'язку з викладеним відповідач застосував до позивача штраф згідно п.121.1. ст. 121 ПК України у розмірі 510,00 грн.
Відповідач також увернув увагу суду на той факт, що згідно п.4.2 договору № 63061 від 01.06.2013 року, який укладено між позивачем та ТОВ «ТК «Сімплекс» загальна сума договору становить 1 200 000,00 грн. незалежно від кількості звернень позивача до ТОВ «ТК «Сімплекс». Однак у липні 2013 року ТОВ «ТК «Сімплекс» надало послуги позивачу за вказаним вище договором на суму 1 058 040,00 грн. з ПДВ; у червні 2013 року ТОВ «ТК «Сімплекс» надало послуги позивачу за вказаним вище договором на суму 1 059 240,00 грн. з ПДВ, Таким чином, загальна сума отриманих послуг від ТОВ «ТК «Сімплекс» у червні та липні 2013 року перевищує суму, яка вказана у договорі, що свідчить про нереальність господарської операції.
Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.
З 05.12.2013 року по 11.12.2013 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «ТК «Сімплекс» за червень 2013 року, ТОВ «Продсервіслюкс» за січень, лютий, квітень, травень 2013 року, ТОВ «Санторіна» за березень 2013 року, ПП «Джерело» за серпень 2013 року, та ТОВ «Тигуан Трейд Нова» за липень 2013 року.
За наслідками вищевказаної перевірки складно Акт № 1906/2203/32653295 від 18.12.2013 року.
У вищевказаному акті відповідачем зроблено висновок про не спрямованість правочину позивача з ТОВ «ТК «Сімплекс» на настання правових наслідків.
Висновок відповідача щодо нікчемності правочинів обґрунтовується наступним:
- позивачем не надано документального підтвердження того, які саме послуги надано ТОВ «ТК «Сімплекс» позивачу, а саме: звіту про виконання робіт, план проведення робіт, документи, які б підтверджували фактичне надання послуг;
- ТОВ «ТК «Сімплекс» не знаходиться за місцем реєстрації, не має основних фондів, виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів, сировини та матеріалів, які є необхідними для надання послуг позивачу;
- податковими органами встановлено нереальність правочинів між ТОВ «ТК «Сімплекс» та його контрагентами;
- правочин укладений між позивачем та ТОВ «ТК «Сімплекс» не спрямований на досягнення ділової мети, оскільки спрямований винятково на ухилення від сплати податків.
Також у акті перевірки зазначено про те, що позивач не надав відповідачу первинних документів щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Продсервіслюкс», ТОВ «Санторіна», ПП «Джерело», та ТОВ «Тигуан Трейд Нова» у зв'язку з їх втратою та не поновив вказаних вище документів.
На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем прийнято та направлено позивачу податкові повідомлення - рішення форми «р» від 18.12.2013 року № 0006112203, яким накладено штраф у розмірі 510,00 грн. та від від 21.01.2014 року № 0000261501, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 176 540,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцій у розмірі 88 270,00 грн.
Суд не погоджується з висновками відповідача зробленим у Акті № 1906/2203/32653295 від 18.12.2013 року щодо не спрямованості правочину, який укладений позивачем з ТОВ «ТК «Сімплекс», на настання правових наслідків, у зв'язку з наступним.
У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:
1. встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.
2. встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну , повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.
3. встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.
4. встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість
5. встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.
Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, у якому зазначено з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції.
При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.
Також у вищевказаному листі Вищого адміністративного суду України зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) право чинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Оцінуватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Таким чином, судом відхиляються доводи відповідача про те, що правочин укладений позивачем з ТОВ «ТК «Сімплекс» є нікчемним через те, що за ланцюгом між попередніми контрагентами ТОВ «ТК «Сімплекс» правочини визнані податковим органом нікчемними, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Крім того, відповідач не надав суду беззаперечних доказів того, що не виконання контрагентами ТОВ «ТК «Сімплекс» своїх договірних зобов'язань, мало наслідком безтоварність операцій між позивачем та ТОВ «ТК «Сімплекс».
Суд також зазначає, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит порушення податкової дисципліни, вчинені ТОВ «ТК «Сімплекс» (аналогічну позицію займає Верховний Суд України у постанові від 13.01.2009 року, номер судового рішення в ЄДРСР - 3060678), а також не знаходження останнього за своєю юридичною адресою.
Отже, судом підлягає дослідженню факт реальності господарської операції між позивачем та ТОВ «ТК «Сімплекс».
Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «ТК «Сімплекс» укладено договір про надання консультативно-інформаційних послуг № 63061 від 01.06.2013 року, у відповідності до умов якого ТОВ «ТК «Сімплекс» зобов'язувалося надати позивачу наступні послуги: правовий аналіз вхідної кореспонденції; складання проектів договорів, усне консультування з правових, адміністративних та інших питань господарської діяльності позивача, супроводження перевірок, консультації щодо проведення навчання на базі Навчального центру, виконання ліцензійних умов, а позивач у свою чергу зобов'язувався оплатити надані послуги.
У п.4.2 вказаного вище договору сторони погодили вартість послуг, що надаються ТОВ «ТК «Сімплекс» протягом дії договору, у сумі, яка не перевищує 1 200 000,00 грн. на місяць незалежно від кількості звернень позивача до ТОВ «ТК «Сімплекс».
Отже, ТОВ «ТК «Сімплекс» щомісяця починаючи з червня 2013 року могло надавати послуги позивачу на загальну суму до 1 200 000,00 грн. до закінчення строку дії договору, тобто до 31.12.2013 року (п.8.1 вказаного вище договору).
Таким чином, судом відхиляються доводи відповідача про те, що загальна сума отриманих послуг від ТОВ «ТК «Сімплекс» у червні та липні 2013 року перевищує суму, яка вказана у договорі.
Факт надання послуг підтверджується актом наданих послуг № 63061 від 30.06.2013 року, копія якого знаходиться у матеріалах справи.
Судом під час розгляду справи встановлено, що вказаний документ відповідає вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тобто містить всі необхідні реквізити.
Судом встановлено, що ТОВ «ТК «Сімплекс» виписало позивачу податкову накладну № 482 від 30.06.2013 року, копія якої знаходиться у матеріалах справи, та яка оформлена у відповідності до норм Податкового кодексу України і зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних.
У відповідності до відомостей з офіційного сайту Міністерства доходів і зборів України свідоцтво платника ПДВ ТОВ «ТК «Симплекс» анульовано 08.08.2013 року.
Тобто станом на день здійснення господарських операцій з позивачем ТОВ «ТК «Сімплекс» було платником ПДВ та вправі було виписувати податкові накладні.
Судом на підставі спеціального витягу з ЄДРПОУ встановлено, що ТОВ «ТК «Сімплекс» зареєстрована як юридична особа 25.02.2013 року.
Тобто на момент здійснення з позивачем господарських операцій ТОВ «ТК «Сімплекс» було юридичною особою.
У матеріалах справи наявна копія журналу реєстрації вхідної кореспонденції позивача за червень 2013 року, копії проектів договорів, які підготувало ТОВ «ТК «Сімплекс» для позивача.
Згідно листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» судам слід ураховувати, що для підтвердження права платника податку на формування витрат та/або податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.
Судом встановлено, що позивач має ліцензію з 07.06.2011 року на надання послуг з охорони власності та громадян, а також ліцензію з 29.03.2013 року на надання освітніх послуг навчальними закладами, пов'язаних з одержанням професійної освіти на рівні кваліфікаційних вимог до професійно-технічного навчання, перепідготовки, підвищення кваліфікації (спеціальності (професії) та ліцензовані обсяги прийому вказані у додатку до ліцензії, що зазначено у акті перевірки Акті № 1906/2203/32653295 від 18.12.2013 року та підтверджується інформацією, що розміщена на сайті Інформаційно-ресурсного центру (www.irc.gov.ua).
Враховуючи те, що основною метою укладеного договору слугувало отримання послуг, що споживає позивач у процесі здійснення своєї господарської діяльності, то суд вважає, що витрати понесенні позивачем на оплату послуг наданих ТОВ «ТК «Сімплекс» прямо пов'язані з господарською діяльністю позивача, під якою розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.
Відповідно до статей 42 та 43 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
Підприємництво здійснюється на основі: самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону (ч.1 ст. 44 Господарського кодексу України).
Отже, позивач вправі самостійно вибирати постачальників послуг.
У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.
При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.
На підставі викладеного судом встановлено рух активів від ТОВ «ТК «Сімплекс» до позивача.
У зв'язку з викладеним оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 21.01.2014 року № 0000261501 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Стосовно позовної вимоги визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 18.12.2013 року № 0006112203, то суд зазначає наступне.
Судом під час розгляду справи встановлено, що перевірка позивача стосувалася його взаємовідносин з ТОВ «ТК «Сімплекс» за червень 2013 року, ТОВ «Продсервіслюкс» за січень, лютий, квітень, травень 2013 року, ТОВ «Санторіна» за березень 2013 року, ПП «Джерело» за серпень 2013 року, та ТОВ «Тигуан Трейд Нова» за липень 2013 року.
Судом також встановлено, що позивачем не надано відповідачу під час перевірки первинних документів по взаємовідносинах з ТОВ «Продсервіслюкс» за січень, лютий, квітень, травень 2013 року, ТОВ «Санторіна» за березень 2013 року, ПП «Джерело» за серпень 2013 року, та ТОВ «Тигуан Трейд Нова» за липень 2013 року, у зв'язку з вратою останніх та не поновлено останні на вимогу відповідача.
Згідно п.44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.
Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу (п.44.5 ст. 44 ПК України).
У відповідності до п.121.1 ст. 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.
Оскільки позивачем не надано відповідачу під час перевірки первинні документи по господарських відносинах з ТОВ «Продсервіслюкс» за січень, лютий, квітень, травень 2013 року, ТОВ «Санторіна» за березень 2013 року, ПП «Джерело» за серпень 2013 року, та ТОВ «Тигуан Трейд Нова» за липень 2013 року, приймаючи також до уваги те, що позивач допустив їх втрату після початку перевірки, а також не поновив первинні документи, то відповідач правомірно застосував штраф згідно п.121.1 ст. 121 ПК України.
За вказаних обставин, суд не знаходить правових підстав для задоволення даної позовної вимоги.
Одночасно суд зазначає, що позивачем не пропущено строк звернення до адміністративного суду з позовними вимогами, оскільки у відповідності до листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 1935/11/13-11 «Щодо строків оскарження рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання» строк для звернення до суду платника податків із вимогою щодо визнання протиправним рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання повинен визначатися за правилами пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України. Зазначений строк становить 1095 днів із дня отримання такого рішення, незалежно від того, чи скористалася особа своїм правом на досудове розв'язання спору шляхом застосування процедури адміністративного оскарження.
Відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України у разі якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійсненні позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Судом встановлено, що позовні вимоги позивача є майновими, судовий збір становить 4872,00 грн.
Позивачем під час подання позовної заяви згідно ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» сплачено 487,20 грн.
Таким чином, сума судового збору, яка підлягає сплаті позивачем становить: 9,36 грн.
4872,00 грн. (сума судового збору, яка підлягає сплаті) - (4872,00 грн. (сума судового збору, що підлягала сплаті) х 264 810,00 грн. (сума задоволених позовних вимог) : 265 320,00 грн. (сума заявлених позовних вимог).
Керуючись статтями 11, 50, 70, 71, 72, 86, 159-163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 21.01.2014 року № 0000261501.
В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вето» на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 9,36 грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 30 квітня 2014 року
Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 30.04.2014 року Суддя З оригіналом згідно Помічник судді С.В. Златін С.В. Златін Р.Ю. Ричка