Справа №212/12095/13-к
1-кп/212/130/14
30 квітня 2014 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу в складі:
Головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника обвинуваченого ОСОБА_5
потерпілого ОСОБА_6
представника потерпілого ОСОБА_7
представника цивільного відповідача ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі кримінальне провадження № 12013040230000502 по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Кривого Рогу, Дніпропетровської області, громадянин України, освіта середня, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 , працює ВАТ «КЗРК» кріпильником, не судимого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, -
02.11.2013 року в темний час доби, приблизно о 18 годині 00 хвилин, по проїзній частині дороги вул. Електрозаводська зі сторони Об'їзної дороги у напрямку вул. Десантна в Жовтневому районі міста Кривого Рогу рухався автомобіль «ВАЗ 21063» реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_9 , який знаходився в стані алкогольного та наркотичного сп'яніння, чим порушив вимоги 2.9 а ПДР України, згідно з якими:
« 2.9. Водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин;»
В цей же час, попереду, в смузі руху автомобіля «ВАЗ 21063», в районі зупинки громадського транспорту «вул. Електрозаводська» зупинився невстановлений транспортний засіб типу «седан», так як попереду нього, проїзну частину дороги вул. Електрозаводська, у невстановленому для переходу місці зліва направо по ходу його руху перетинав пішохід ОСОБА_10 , якого водій ОСОБА_4 мав об'єктивну можливість бачити з моменту виходу на проїзну частину дороги та в процесі руху по ній.
Продовжуючи рухатись у вищевказаному напрямку, водій ОСОБА_4 , виявивши перешкоду для руху у вигляді автомобіля, який зупинився у його смузі руху, маючи технічну можливість запобігти зіткненню з невстановленим автомобілем, заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди не прийняв, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, змінив напрямок руху керованого ним автомобіля праворуч, чим порушив вимоги п.п. 1.5., 2.3. б) та 10.1, 12.3 Правил дорожнього руху України, згідно з якими:
« 1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.»;
« 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.»;
« 10.1. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.»
« 12.3. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.»
В наслідок порушення зазначених вимог Правил дорожнього руху України, виконання яких було необхідною та достатньою умовою для запобігання ДТП, водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем «ВАЗ 21063», в районі зупинки громадського транспорту «вул. Електрозаводська» в Жовтневому районі м. Кривого Рогу, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_10 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохода ОСОБА_10 було смертельно травмовано.
Згідно висновку експерта № 2264 від 07.11.2013 року смерть ОСОБА_10 , наступила від сполученої травми голови, тулуба та кінцівок, яка ускладнилася розвитком шоку, що підтверджується морфологічними змінами збоку внутрішніх органів.
Згідно висновку експерта № 58\27- 369 від 05.12.2013 року ... в діях водія ОСОБА_4 по керуванню автомобілем «ВАЗ 21063» вбачаються невідповідності вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з наїздом на пішохода ОСОБА_10 .
Між порушенням водієм ОСОБА_4 правил безпеки дорожнього руху, а саме вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України і наступившими наслідками - спричиненням смерті потерпілому ОСОБА_10 , є прямий причинний зв'язок.
За правовою кваліфікацією ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 286 КК України, за ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілому.
На підставі частини третьої статті 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, суд ухвалив обмежити обсяг досліджуваних доказів допитом обвинуваченого, потерпілого та дослідити документи, що характеризують особу обвинуваченого. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності його позиції немає; останньому роз'яснено, що у такому випадку, він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винним себе у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України визнав повністю, підтвердив обставини вчиненого.
Пояснив, що дійсно скоїв кримінальне правопорушення за фактичних обставин викладених в обвинувальному акті. Він перебував в стані алкогольного та наркотичного сп'яніння, оскільки вживав алкоголь та курильні суміші до ДТП.
В результаті порушення правил дорожнього руху, сталося ДТП, після цього він намагався зникнути з місця пригоди, проте йому завадив таксист, який його наздогнав.
Зазначив, що у вчиненому кримінальному правопорушенні розкаюється, просить строго не наказувати, оскільки він частково відшкодував шкоду завдану кримінальним правопорушенням та активно сприяв розкриттю злочину. Висловлює свій намір і в подальшому компенсувати потерпілому шкоду. Просить не обирати покарання пов'язане з позбавленням волі. Позовні вимоги потерпілого визнає у повному обсязі
Допитаний потерпілий ОСОБА_6 пояснила, що він є сином загиблого. Відносно події кримінального правопорушення він нічого пояснити не може, оскільки не був безпосереднім свідком. ОСОБА_4 частково відшкодовано завдану шкоду в розмірі 10 000 грн. Цивільний позов потерпілий просить задовольнити в повному обсязі.
Допитавши обвинуваченого та потерпілого, вислухавши думку прокурора, суд прийшов до переконання про те, що обвинувачений ОСОБА_4 винний у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК У країни, за ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілому
Відповідно до вимог ст.ст.50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 “Про практику призначення судами кримінального покарання”, суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.
Згідно з роз'ясненнями, наведеними у постанові Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року “Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті”, при призначенні покарання за відповідною частиною статті 286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання суд враховує те, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, є необережним і відноситься до категорії тяжких злочинів.
До обставин, що пом'якшують покарання суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування завданого збитку.
Обставинами, що обтяжують покарання судом визнаються вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння та у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів .
Приймаючи до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання, де характеризується позитивно, працює, є молодою людиною, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей враховуючи поведінку обвинуваченого після дорожньо-транспортної пригоди, а саме активне сприяння потерпілому, а також намір відшкодування шкоди в подальшому, суд, вважає необхідним призначити покарання в межах санкції частини 2 ст.286 КК України, у виді позбавлення волі, із застосуванням звільнення від відбування покарання на підставі ст..75 КК України з випробуванням та покладенням обов'язків передбачених ст..76 КК України. При цьому суд зважає на позицію потерпілого, який не наполягає на призначенні покарання, яке слід відбувати реально, а просить не позбавляти обвинуваченого волі, щоб останній міг відшкодувати завдану шкоду.
Розглядаючи питання про призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення обвинуваченого права керування транспортними засобами, та враховуючи положення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 зі змінами “Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті” де йдеться про те, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного, тому суд вважає, про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами на три роки.
Суд вважає, що призначення ОСОБА_4 такого додаткового покарання є справедливим і необхідним для виправлення обвинуваченого та для запобігання скоєння ним правопорушень у сфері безпеки руху в майбутньому.
Підстави для призначення покарання, яке необхідно відбувати реально, відсутні.
Вирішуючи позовні вимоги потерпілого ОСОБА_6 до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" про стягнення матеріальної та моральної шкоди, суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, обов'язки відшкодування заподіяної шкоди страховиком випливають не з обвинувачення, яке пред'явлено ОСОБА_4 , а із договірних зобов'язань про відшкодування шкоди, які визначаються спеціальним Законом України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, згідно з яким передбачено порядок звернення з вимогами про відшкодування шкоди та умови такого відшкодування. Зокрема, однією із умов вирішення питання про відшкодування страховиком шкоди є надання потерпілою стороною обвинувального вироку суду, що набув чинності відносно особи, цивільна відповідальність якої застрахована за договором страхування. Однак, такий документ на час розгляду справи у суді страховику не був наданий.
Питання правовідносин, які випливають з договірних стосунків із страховими компаніями, потребують ретельного дослідження, включаючи правильне визначення суб'єктного складу сторін у спорі такої категорії, проведення складних розрахунків цивільно-правового характеру, з урахуванням франшизи, що не притаманно кримінальному процесу з урахуванням його специфіки та термінів судового розгляду.
До того ж, слід зазначити, що представником страхової компанії зазначено в судовому засіданні така виплата здійснюється в добровільному порядку на підставі заяви.
Тому суд вважає необхідним залишити позовні вимоги потерпілого ОСОБА_6 до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" про стягнення матеріальної та моральної шкоди без розгляду, роз'яснивши йому право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
Вирішуючи питання обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд вважає достатнім залишити його у вигляді домашнього арешту.
Вирішуючи питання щодо цивільного позову потерпілого до обвинуваченого у справі, суд вважає; що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до Узагальнення судової практики з розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки Вищого Спеціалізового суду України від 8 травня 2012 року, завдана джерелом підвищеної небезпеки шкода, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Тому суд вважає, що відповідальність за шкоду завдану потерпілому у справі повинен нести обвинувачений ОСОБА_4 , оскільки він володів джерелом підвищеної небезпеки - автомобілем ВАЗ 21063, на відповідній правовій підставі.
В позовній заяві потерпілого у справі заявлено вимоги про відшкодування з обвинуваченого матеріальної шкоди в сумі,- 3484 гривень 35 копійок витрат на поминальний обід. Відшкодування витрат на проведення поминального обіду суперечить вимогам ст.2 ЗУ "Про поховання та похоронну справу», відповідно яким, під витратами на поховання маються на увазі витрати на забезпечення комплексу заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом (прахом) у могилу (колумбарну нішу), облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству, виходячи із якого витрати на проведення поминального обіду не можуть бути віднесені до витрат на поховання. До того ж, положення п. 27.1 ст. 27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідно яких, у разі смерті потерпілої особи, які взяли на себе витрати з його поховання, мають право на відшкодування таких витрат
Тому суд вважає необхідним в задоволенні вимоги про відшкодування з обвинуваченого матеріальної шкоди в сумі,- 3484 гривень 35 копійок витрат на поминальний обід слід відмовити.
А щодо вимог позивача у справі про відшкодування йому моральної шкоди в сумі,- 116 236 гривень до обвинуваченого ОСОБА_4 , то суд враховує визнання позовних вимог відповідачем, критерії судової практики, матеріальний стан обвинуваченого, вимоги розумності та справедливості та вважає, що позовні вимоги у цій частині у повній мірі доведені матеріалами цього кримінального провадження та відповідають вищезазначеним критеріям. Тому суд вважає можливим задовольнити у цій частині позовні вимоги.
Доля речових доказів підлягає вирішенню відповідно до вимог ст..100 КПК України.
До того ж слід стягнути з ОСОБА_4 витрати на проведення експертизи на користь держави у сумі 391,20 грн.
Керуючись ст. ст. 369 - 371, 373 - 376 КПК України; суд,
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, з позбавленням його права керування транспортними засобами строком на три роки.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного основного покарання, якщо він протягом 3 (трьох) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту до набрання вироком законної сили (але не більше 60 днів з моменту обрання) - залишити без змін.
Позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_4 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 , моральної шкоди, - 116 236 гривень 00 копійок. В іншій частина позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_4 відмовити.
Позовні вимоги ОСОБА_6 до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" про стягнення матеріальної та моральної шкоди - залишити без розгляду роз'яснивши йому право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
Речові докази: - автомобіль “ВАЗ 21063” реєстраційний номер НОМЕР_1 , що знаходиться на території Жовтневого РВ КМУ ГУМВС України, повернути власнику ОСОБА_11 та/або уповноваженій ним особі;
Стягнути з ОСОБА_4 витрати за проведення експертизи на користь держави у сумі 391,20 грн.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Згідно ст. 376 ч. 6 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення засудженому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Крім того засудженому роз'яснено вимоги ст.376 ч.3 КПК України.
Суддя ОСОБА_1