Справа № 454/2402/13-ц
26 вересня 2013 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Веремчук О. А. ,
при секретарі Баран О. Я.,,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП «Львіввугілля» про стягнення моральної шкоди завданої професійним захворюванням,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП "Львіввугілля" про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків внаслідок професійного захворювання.
Позовні вимоги мотивував тим, що протягом 1983-2001 років працював в шкідливих умовах на підприємствах ДП "Львіввугілля", а саме шахта №1 "Великомостівська". 1999 року з ним стався нещасний випадок на виробництві. Внаслідок нещасного випадку йому було встановлено діагноз: забій і розрив лівого ока з пошкодженням зіниці. Після отриманого трудового каліцтва він і надалі продовжував працювати на шахта №1 "Великомостівська". У зв'язку з тривалою роботою в особливо шкідливих та тяжких умовах праці в нього погіршився стан здоров'я, внаслідок чого він неодноразово був змушений звертатись за медичною допомогою. В період з 11.10.1999 року по 17.04.2000 рік він перенбував на лікуванні в в міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги м. Львів. Згідно довідки обласної МСЕК № 137/3 від 26.01.2000 року позивачу вперше встановлено 55% втрати професійної працездатності безтерміново а також встановлено ІІІ групу інвалідності.
Просить стягнути з Відповідача моральну шкоду, яку оцінює в 30 000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок.
В судовому засіданні Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив задоволити позов у повному обсязі.
Представник відповідача ДП "Львіввугілля" Сироїд Р.П. проти задоволення позовних вимог заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав наведених у запереченні на позовну заяву про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, внаслідок трудового каліцтва та професійного захворювання.
Заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, яка, зокрема полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також із врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Пунктом 4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України № 1-рп/2004 від 27.01.2004 року передбачено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1997 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" передбачено, що право на отримання потерпілим страхових виплат настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати працездатності.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про охорону праці" відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків
відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"" від 23.03.2007 року виключено частину 3 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", яка передбачала відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України.
Рішенням Конституційного суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року зміни внесені Законом України ""Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"" визнано конституційними, а право громадян на відшкодування шкоди не порушено, оскільки таке право передбачено ст. 1167 Цивільного кодексу України та ст. 237-1 Кодексу законів про працю України
Відповідно до ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків передбачених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ст. 237-1 Кодексу законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" передбачено, що відповідно до ст. 237-1 Кодексу законів про працю України (яка набрала чинності 13.01.2000 р.) за наявності порушення права працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих з'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган назалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
В судовому засіданні було досліджено докази, які подав позивач, а саме копію трудової книжки, копії медичних документів та записів у медичній книжці, копію акту про нещасний випадок, копію акту розслідування професійного хронічного захворювання, копії висновків МСЕК.
З досліджених матеріалів справи судом встановлено, що протягом 1983-2001 років працював в шкідливих умовах на підприємствах ДП "Львіввугілля", а саме шахта №1 "Великомостівська". Протягом періоду роботи на шахті позивач працював в шкідливих умовах праці.
Відповідно до акту № 56 від 11.10.1999 року про нещасний випадок, пов'язаний із виробництвом 11.10.1999 року з позивачем стався нещасний випадок, внаслідок якого він отримав забій і розрив лівого ока з пошкодженням зіниці.
За час виконання своїх посадових обов'язків позивач, внаслідок погіршення стану здоров'я, неодноразово звертався за отриманням медичної допомоги до медичних закладів.
Відповідно до виписки № 149 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 149 від 03.10.2010 року виданої Клінікою професійних захворювань Інституту медицини праці Академії медичних наук України Позивачу встановлено діагноз: хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий і нижньодольовий пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст.; хронічно попереково-крижова радикулопатія в стадії неповної ремісії, з помірним больовим синдромом - захворювання професійні, встановленні вперше. Супутній діагноз: ІХС; дифузний кардіосклероз, ГХ І-ІІ ст. СН 0 ст.; переферична ангіодістонія верхніх кінцівок; лівостороння сенсоневральна приглухуватість зі значною ст. (IV) зниження слуху.
Відповідно до висновку МСЕК від 26.01.2000 року Позивачу безтерміново встановлено третю групу інвалідності та 55 відсотків втрати працездатност.
Суд не приймає до уваги позицію представника відповідача про недоведеність заподіяння моральної шкоди, оскільки відповідно до Рішення Конституційного суду України № 1-рп/2004 від 27.01.2004 року, ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Суд також не приймає до уваги позицію представника відповідача про необхідність застосування тримісячного строку позовної давності, відповідно до ст. 233 КЗпП України, оскільки відповідно до ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
З досліджених матеріалів справи вбачається, що знайшли підтвердження обставини заподіяння позивачеві моральної шкоди, яка обумовлена моральним та фізичним стражданням з приводу ушкодження здоров'я, погіршення життєвих умов, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд вважає необхідним врахувати той факт, що Позивач не має можливості повноцінно працювати та для організації свого життя доводиться докладати додаткові зусилля. Тому при визначенні розміру відшкодування, керуючись встановленими законом принципами виваженості та розумності, період роботи на підприємстві Відповідача в шкідливих умовах праці, суд визначає відшкодування моральної шкоди в сумі 2550 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят ) гривень 00 копійок.
В іншій частині позову слід відмовити за необґрунтованістю.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати покладаються на відповідача, тому з Відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір у сумі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 копійок.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволеня.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України та на підставі ст.ст. 1, 3, 21, 43, 46 Конституції України, п.11 «Правил відшкодування власником підприємства , установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров»я, пов»язаним з виконанням ним трудових обов»язків» , затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993 р. № 472 , ст.ст. 23, 268, 1168 ЦК України , суд-
Позов задовольнити частково .
Стягнути з ДП «Львіввугілля» в користь ОСОБА_1
2550 гривень відшкодування моральної шкоди , спричиненої ушкодженням здоров»я при виконанні трудових обов»язків , внаслідок професійного захворювання.
Стягнути з ДП «Львіввугілля» 214 гривень 60 копійок судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Головуючий: О. А. Веремчук