Справа № 454/2357/13-ц
24 вересня 2013 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Веремчук О. А. ,
при секретарі Баран О. Я.,,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Львівська вугільна компанія » про стягнення моральної шкоди,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Львівська вугільна компанія » про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків внаслідок трудового каліцтва та професійного захворювання.
Позовні вимоги мотивував тим, що протягом 1979-2006 років працювала в шкідливих умовах на підприємствах ДП "Львіввугілля", а саме ПАТ «Львівська вугільна компанія ». У зв'язку з тривалою роботою в особливо шкідливих та тяжких умовах праці в неї погіршився стан здоров'я, внаслідок чого вона неодноразово була змушена звертатись за медичною допомогою. З 16.04.2004 року по 30.04.2004 рік перебувала на стаціонарному лікуванні в Соснівській міській лікарні. З 08.10.2005 року по 22.10.2005 року стаціонарно лікувалась в Соснівській міській лікарні з діагнозом хронічний обструктивний бронхіт в стадії загострення, емфізема легень. З 09.02.2006 року по 23.02.2006 рік знаходилась на стаціонарному лікуванні в Соснівській міській лікарні з діагнозом загострення хронічної вертеброгенної попереково - крижової радиколупатії з вираженим синдромом, порушенням рухової функції , остреоондрозом попереково - крижового відділу хребта, хронічний обструктивний бронхіт, емфізема легень ДН І - ІІ ст., деформуючий артроз колінних суглобів. З 21.08.2006 року по 06.08.2006 року перебувала на стаціонарному лікуванні в клініці професійних захворювань Інституту медицини праці з діагнозом ХОЗЛ ІІ ст.. в фазі затихаючого загострення, дифузний пневмосклероз ЛН І - ІІ ст., хронічна попереково - крижова радикулопатія в фазі неповної ремісії з помірно вираженими больовими компонентами і статико динамічними порушеннями. 15.11.2006 року було складено акт розслідування хронічного професійного, згідно якого професійне захворювання знаходиться в причинно-наслідковому зв'язку із шкідливими та небезпечними умовами праці. висновком МСЕК від 21.11.2006 року позиваці безтерміново встановлено 50 відсотків втрати працездатності та висновок МСЕК від 24.07.2012 року позивачці безтерміново встановлено третю групу інвалідності та рекомендоване стаціонарне лікування. Протипоказана важка фізична праця в умовах дії пилу, токсичних речовин та підйому вантажів. Внаслідок отримання професійного захворювання їй було завдано великої моральної шкоди у вигляді фізичних та душевних страждань, порушено всі нормальні умови його життя; вона відчуває великі незручності при веденні домашнього господарства; їй стало важко займатись домашніми справами, що потребують навіть невеликих фізичних зусиль; вона змушена докладати додаткових зусиль для організації життя, що порушує установленні життєві зв'язки та позбавляє її надії на майбутнє. Просить стягнути з відповідача моральну шкоду, яку оцінює в 30 000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок.
В судовому засіданні позивачка підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив задоволити позов у повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив задоволити позов у повному обсязі.
Представник відповідача ПАТ «Львівської вугільної компанії» Кріль Н.Г. проти задоволення позовних вимог заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав наведених у запереченні на позовну заяву про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, внаслідок трудового каліцтва та професійного захворювання.
Заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, яка, зокрема полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також із врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Пунктом 4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України № 1-рп/2004 від 27.01.2004 року передбачено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1997 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" передбачено, що право на отримання потерпілим страхових виплат настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати працездатності.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про охорону праці" відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків
відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"" від 23.03.2007 року виключено частину 3 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", яка передбачала відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України.
Рішенням Конституційного суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року зміни внесені Законом України ""Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"" визнано конституційними, а право громадян на відшкодування шкоди не порушено, оскільки таке право передбачено ст. 1167 Цивільного кодексу України та ст. 2371 Кодексу законів про працю України
Відповідно до ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків передбачених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ст. 2371 Кодексу законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" передбачено, що відповідно до ст. 2371 Кодексу законів про працю України (яка набрала чинності 13.01.2000 р.) за наявності порушення права працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих з'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган назалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
В судовому засіданні було досліджено докази, які подала позивачка, а саме копію трудової книжки, копії медичних документів та записів у медичній книжці, копію акту розслідування професійного хронічного захворювання, копії висновків МСЕК.
З досліджених матеріалів справи судом встановлено, що протягом 1979-2006 років працювала на підприємствах ДП "Львіввугілля", а саме ПАТ «Львівська вугільна компанія ». Протягом періоду роботи на шахті позивачка працювала в шкідливих умовах праці.
За час виконання своїх посадових обов'язків позивачка, внаслідок погіршення стану здоров'я, неодноразово звертався за отриманням медичної допомоги до медичних закладів.
Відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 15.11.2006 року професійне захворювання виникло у позивачки за таких обставин: на протязі роботи в шкідливих умовах праці на на підприємствах ДП "Львіввугілля", а саме ПАТ «Львівська вугільна компанія »
Відповідно до висновку МСЕК від 21.11.2006 року позиваці безтерміново встановлено 50 відсотків втрати працездатності.
Відповідно до висновку МСЕК від 24.07.2012 року позивачці безтерміново встановлено третю групу інвалідності та рекомендоване стаціонарне лікування. Протипоказана важка фізична праця в умовах дії пилу, токсичних речовин та підйому вантажів.
Суд не приймає до уваги позицію представника відповідача про недоведеність заподіяння моральної шкоди, оскільки відповідно до Рішення Конституційного суду України № 1-рп/2004 від 27.01.2004 року, ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Суд також не приймає до уваги позицію представника відповідача про необхідність застосування тримісячного строку позовної давності, відповідно до ст. 233 КЗпП України, оскільки відповідно до ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
З досліджених матеріалів справи вбачається, що знайшли підтвердження обставини заподіяння позивачці моральної шкоди, яка обумовлена моральним та фізичним стражданням з приводу ушкодження здоров'я, погіршення життєвих умов, що потребує від неї додаткових зусиль для організації свого життя.
Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд вважає необхідним врахувати той факт, що позивачка не має можливості повноцінно працювати та для організації свого життя доводиться докладати додаткові зусилля. Тому при визначенні розміру відшкодування, керуючись встановленими законом принципами виваженості та розумності, період роботи на підприємстві відповідача в шкідливих умовах праці, суд визначає відшкодування моральної шкоди в сумі 8 000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок.
В іншій частині позову слід відмовити за необґрунтованістю.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати покладаються на відповідача, тому з Відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір у сумі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 копійок.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволеня.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України та на підставі ст.ст. 1, 3, 21, 43, 46 Конституції України, ст.1 Закону України «Про охорону праці», ст. 34 ч.3 Закону України « Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втратту працездатності», рішенням Конституційного суду України від 08.10.2008 року№ 20-рп/2008, ст.ст. 23, 268, 1168 ЦК України , суд-
Позов задовольнити частково .
Стягнути з ПАТ «Львівська вугільна компанія » в користь ОСОБА_1 8 000 гривень відшкодування моральної шкоди , спричиненої ушкодженням здоров»я при виконанні трудових обов»язків , внаслідок професійного захворювання.
Стягнути з ПАТ «Львівська вугільна компанія » 214 гривень 60 копійок судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Головуючий: О. А. Веремчук