Справа № 167/1161/13-к Провадження №11/773/29/14 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія:ч.2 ст.172, 1 ч. ст.. 272 КК України Доповідач: ОСОБА_2
25 квітня 2014 року м. Луцьк
Апеляційний суд Волинської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
засудженого - ОСОБА_6 ,
адвоката - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на вирок Рожищенського районного суду Волинської області від 22 січня 2014 року, яким -
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українець, громадянин України, освіта вища, уродженець та житель АДРЕСА_1 , працює приватним підприємцем, одружений, раніше не судимий,
засуджений за ч.2 ст.172 КК України до штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян;
- за ч.1 ст.272 КК України до штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, без позбавлення права займатися підприємницькою діяльністю.
На підставі п.1 ч.1 ст.49 КК України, ч.5 ст.74 КК України звільнено ОСОБА_6 за ч.2 ст.172 КК України від кримінальної відповідальності у зв'язку закінченням строків давності.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_6 до вступу вироку в законну силу залишити попередній - підписку про невиїзд.
Стягнуто з ОСОБА_6 в доход держави судові витрати за проведення судово-технічної експертизи в сумі 457 (чотириста п'ятдесят сім) грн. 02 коп.
Речові докази у справі: одношпиндельний фрезерний верстат ФСШ-1А, заводський № 2306, виробництво Україна, 2004 р.в., фрезерний верстат ФСШ-1, заводський № 5633 виробництва СРСР, 1976 р.в., фугувальний верстат СФ4-1, заводський № 235, виробництво СРСР, 1986 р.в. залишити належному користувачу ОСОБА_6 .
Переглядаючи справу в порядку апеляційного провадження, апеляційний суд, -
Згідно вироку суду ОСОБА_6 визнаний винним в тому, що він будучи фізичною особою - підприємцем, здійснюючи підприємницьку діяльність з обробки та виготовлення виробів із дерева, виконуючи роботи, що згідно п.115 Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 року №15, в порушення вимог ч.3 ст.21 Закону України «Про охорону праці» та ст.155 КЗпП України, згідно яких введення в експлуатацію нових і реконструйованих об'єктів виробничого призначення без дозволу органів державного нагляду за охороною праці забороняється, будучи в силу ст.153 КЗпП України зобов'язаний забезпечити безпечні і нешкідливі умови праці на підприємстві, котрі повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці, в порушення вимог ст.43 Конституції України, ст. 6, 18, 21 Закону України "Про охорону праці", Постанови Кабінету Міністрів України № 1631 від 15.10.2003 року "Про затвердження порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами»; пунктів 3.10, 3.11 "Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці", затвердженого Наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці № 15 від 26.01.2005 року, та інших нормативних актів України з питань охорони праці, за відсутності дозволів на виконання роботи з підвищеною небезпекою та експлуатацію об'єктів підвищеної небезпеки, в орендованому приміщенні цеху обробки деревини, що розташований за адресою АДРЕСА_2 , протягом періоду часу з січня по вересень 2011 року систематично допускав працівників, які не пройшли у встановленому законом порядку навчання та перевірку знань з питань охорони праці, до роботи з підвищеною небезпекою за деревообробними верстатами та іншим обладнанням, яке не відповідало вимогам нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки, не забезпечувало необхідних умов безпеки для працюючих, що створювало загрозу їх життю та здоров'ю.
Так, всупереч вимогам пунктів 6.3.12., 6.3.13, 6.3.14 Правил охорони праці в деревообробній промисловості, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України № 20 від 31.01.2005 року (далі - НПАОП 20.0-1.02-05), робочий орган кругло пильних верстатів РМ-68 та РМ-48 не був обладнаний автоматично діючими захисними засобами, що відкриваються під час проходження матеріалу, який обробляється, або нерухомим огородженням, зблокованим з пусковими і гальмівними пристроями; зони частини різального інструмента, яка не працює та не огороджені нерухомою огорожею, відсутні спеціальні пристрої, які запобігають викиданню різальним інструментом оброблюваної заготовки і відходів.
В порушення вимог п. 2.1.5 ГОСТ 12.2 003-91 ССБТ "Оборудование производственное. Общие требования безопасности" рухомі частини кругло пильного верстата індивідуального виробництва (без маркування), які являються можливим джерелом небезпеки травмування, не були огороджені, та всупереч вимогам пунктів 6.3.12., 6.3.13, 6.3.14, 6.3.28 Правил охорони праці в деревообробній промисловості зона робочої частини різального інструменту зазначеного деревообробного верстата не була обладнана автоматично діючими захисними засобами або нерухомим огородженням, зблокованим з пусковими і гальмівними пристроями; відсутня огорожа зони частини різального інструмента, яка не працює, верстат не обладнаний спеціальними пристроями, які запобігають викиданню різальним інструментом оброблюваної заготовки і відходів.
В порушення вимог пункту 6.3.45 Правил охорони праці в деревообробній промисловості робоча частина щілини ножової головки фугувального верстата СФ4-1 не була закрита віяловим огородженням, яке має бути зблоковане з пусковим та гальмівним пристроями верстата.
В супереч вимогам пункту 6.3.63 вищевказаних Правил фрезерні верстати ФСШ-1А, заводський №2306, виробництво Україна, 2004 р.в. ФСШ-1, заводський №5633, виробництво СРСР, 1976 року випуску, не обладнанні спеціальними пристроями, що запобігають зворотному викиданню заготовки.
Використання підсудним ОСОБА_6 найманих працівників на роботах із підвищеною небезпекою без попереднього обстеження органами державного нагляду за охороною праці місця цих робіт щодо створення безпечних та нешкідливих умов праці, без надання офіційного дозволу на початок роботи та види робіт підприємства, діяльність якого пов'язана з виконанням робіт та експлуатацією устаткування підвищеної небезпеки, в поєднанні з використанням обладнання, яке не відповідало вимогам нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки, не забезпечувало необхідних умов безпеки для працюючих, створювало загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків.
Крім того він же, в порушення вимог ч. 1 ст. 190 КЗпП України, відповідно до якої забороняється застосування праці осіб, молодших вісімнадцяти років на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, в приміщенні цеху обробки деревини по АДРЕСА_2 , з липня 2011 року по вересень 2011 року використовував працю неповнолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з яким 06 липня 2011 року було укладено трудовий договір, на роботах з підвищеною небезпекою, а саме на кругло пильному верстаті РМ-68, кругло пильному верстаті РМ-48, кругло пильному верстаті СФ4-1, заводський № 235, виробництво СРСР 1986 року випуску; одношпиндельному фрезерному верстаті ФСШ-1, заводський номер 5633, виробництво СРСР, 1976 року випуску.
Згідно висновку експерта від 16 вересня 2011 року, проведеної Державним підприємством «Волинський експертно-технічний центр Національного науково-дослідного інституту промислової безпеки та охорони праці», устаткування підвищеної небезпеки, встановлене у деревообробному цеху підприємця ОСОБА_6 на момент обстеження, тобто на 2 вересня 2011 року не відповідало вимогам нормативно-правових актів з охорони праці та промислової небезпеки і не забезпечувало необхідних умов безпеки для працюючих.
Засуджений ОСОБА_6 у поданій апеляції та доповненні до неї посилається на те, що на досудовому слідстві та у суді першої інстанції не здобуто доказів його винуватості за пред'явленим обвинуваченням. Показання свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 на які послався суд у вироку не підтверджують фактів праці на деревообробних станках найманих працівників. Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні не допитаний, протиріччя у його показаннях судом не усунуті. Свідок ОСОБА_12 пояснив, що працював на шліфувальному та рейсмусовому верстатах, які були обладнані всі засобами техніки безпеки. Зазначений свідок ствердив, що на циркулярці він не працював.
Згідно висновку судово технічної експертизи від 02 вересня 2011 року встановлене у деревообробному цеху ОСОБА_6 обладнання могло заподіяти шкоду здоров'ю працюючим, тоді як диспозиція ч.1 ст.272 КК України передбачає відповідальність за порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, якщо це порушення створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого. Вважає, що в його діях є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 41 чи ст. 93 КУпАП, а не кримінально-карного діяння.
Суд не взяв до уваги, що виконуючий обов'язки начальника ДП «Волинський експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України» ОСОБА_13 не був попереджений за дачу завідомо неправдивого висновку, що ставить під сумнів його достовірність.
Зазначає, що обвинувальний вирок постановлений на суперечливих показаннях свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які стверджували, що показання на досудовому слідстві вони давали під тиском слідчого, неодноразово змінювали свої показання, в тому числі і після повернення справи для проведення додаткового розслідування.
Згідно трудових договорів ОСОБА_8 та інші працівники були прийняті на роботу столярами, а не верстатниками, чи перебували верстати у робочому стані при огляді місця події 02 вересня 2011 року не перевірялось, що підтверджується показаннями понятих ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .
При огляді місця події 25.07.2012 року у якості понятого була запрошена його дружина ОСОБА_16 ( дівоче ОСОБА_17 ), яка відповідно до ч. 3 ст. 127 КПК України не може брати участь у такому огляді, що вказує на недопустимості даного доказу.
При допиті свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 останнім для огляду надавались фото таблиці до огляду місця події з зображенням на них верстатів та їх маркувальних позначень, тобто фактично проведено їх впізнання. Вказана процесуальна дія проведена з порушенням вимог ст.175 КПК України ( в редакції 1960 року ), а тому зазначені докази також є недопустимими.
При проведенні огляду місця події 02 вересня 2011 року верстати не ідентифікувались. Верстати зображені на фототаблицях до протоколу огляду місця події від 02.09.2011 року візуально за формою відрізняються від верстатів, які вказані у огляді місця події від 25.07.2012 року. При повторному огляді місця події 25.07.2012 року співпав лише один верстат ФСШ-1А. В матеріалах справи відсутні достовірні докази, що верстати, які не відповідали вимогам законодавства про охорону і безпеку праці використовувались ним у виробництві.
Також вказує на те, що інкримінований йому злочин за ч. 1 ст. 272 КК України відноситься до невеликої важкості, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності становить три роки. Вказаний злочин вчинено 1 січня 2011 року. На час постановлення вироку пройшло більше 3-х років. Тому суд першої інстанції визнавши його винним за ч.1 ст.172 КК України мав закрити провадження на підставі ч. 1 ст. 49 КК України.
Просить вирок Рожищенського районного суду від 22 січня 2014 року скасувати, а провадження по справі закрити у зв'язку з відсутністю у його діях за ч. 2 ст. 172 та ч. 1ст. 272 КК України складу вказаних злочинів.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та доводи апеляції, засудженого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , які подану апеляцію підтримали, прокурора, який апеляцію заперечив, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляція до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і дав їм вірну юридичну оцінку. Дії засудженого ОСОБА_6 правильно кваліфікував за ч. 2 ст. 172 та ч. 1 ст. 272 КК України. Винуватість ОСОБА_6 у вчинених злочинах повністю стверджується зібраними і перевіреним у суді першої інстанції доказами.
Доводи ОСОБА_6 про те, що у його діях відсутній склад зазначених вище злочинів є безпідставними і повністю спростовуються сукупністю досліджених у суді першої інстанції доказів, а саме:
- показаннями свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_18 та ОСОБА_8 , які в ході досудового слідства, а також в ході розгляду справи у Ківерцівському районному суді та Рожищенському районному суді пояснили, що у 2011 році працювали у ПП ОСОБА_6 столярами та виготовляли на замовлення двері та інші столярні вироби. В їх обов'язки входили розпилка та обрізка деревини на циркулярці, виготовлення заготовок на фуганкових, фрезерних та рейсмусних верстатах. У підприємця ОСОБА_6 працювали на постійній основі та офіційно отримували заробітну плату. Стверджують, що на фото таблицях до протоколу огляду місця події від 02.09.2011 року зображені саме ті верстати на яких вони постійно працювали.
Той факт, що верстати по обробці деревини були у робочу стані і на них підприємцем ОСОБА_6 здійснювалась виробнича діяльність підтвердили свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Та обставина, що ОСОБА_6 , як суб'єкт підприємницької діяльності, в орендованому приміщенні цеху, що знаходиться в АДРЕСА_2 для виробничих потреб використовував деревообробні верстатами, які не відповідали вимогам нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки об'єктивно стверджується протоколом огляду місця події від 02.09.2011 року та фототаблицями до нього. В ході проведення огляду біля деревообробних верстатів виявлено продукти переробки деревини - тирсу, що об'єктивно підтверджує правдивість показань зазначених вище свідків про те, що вказане обладнання було у робочому стані і спростовує доводи апелянта, що зазначені деревообробні верстати у виробництві не використовувались.
З показань свідка ОСОБА_19 вбачається, що вона працює директором ТзОВ «Луцькі меблі». 04.01.2011 року зазначене підприємство передало в оренду ОСОБА_6 частину виробничих приміщень з обладнанням для виготовлення меблів (деревообробними верстатами ). Як використовував ОСОБА_6 зазначене обладнання їй невідомо.
Згідно висновку судово-технічної експертизи від 16.09.2011 року встановлено, що на момент обстеження 2 вересня 2011 року устаткування підвищеної небезпеки, встановлене у деревообробному цеху підприємця ОСОБА_6 у АДРЕСА_2 не відповідало вимогам Правил охорони праці в деревообробній промисловості, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України №20 від 31.01.2005 року, та ГОСТу 12.2 003-91 ССБТ "Оборудование производственное. Общие требования безопасности" та не забезпечувало необхідних умов безпеки для працюючих.
На момент обстеження вказане устаткування було у робочому стані. На ньому були виявлені дефекти, які забороняють його експлуатацію. Експлуатація обладнання створювала загрозу життю людей чи настання інших тяжких наслідків та могла заподіяти шкоду здоров'ю працюючих. (т.1 а.с. 141-145).
З показань свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вбачається, що після 02.09.2011 року ОСОБА_6 деревообробного обладнання не оновлював, а зафіксоване на фототаблицях до протоколів огляду місця події від 02.09.2011 року та 25.07.2012 року деревообробне обладнання є одне і те ж. Саме це обладнання і використовувалось ОСОБА_6 для виробництва столярних виробив. Вказані свідчення повністю спростовують доводи ОСОБА_6 , що він не використовував у виробництві обладнання, яке вказане у протоколі огляду місця події 02 вересня 2011 року.
Згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серія ВОI № 257165, виданого виконавчим комітетом Луцької міської ради Волинської області 16.12.2005 року, ОСОБА_6 зареєстрований як фізична особа - підприємець. (т.1 а.с.28)
Свою підприємницьку діяльність він здійснював у приміщенні цеху загальною площею 107 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_2 , що стверджується договором оренди нежилих приміщень від 04.01.2011 року. Згідно п. 1.2 орендодавець ТзОВ «Луцькі меблі» надало орендарю - ОСОБА_6 в тимчасове користування для виробничих потреб технічне обладнання цеху (т.1 а.с.61).
Відповідно до вимог ст. 153, 155 КЗпП України, ст. 6,13,18,21 Закону України «Про охорону праці» власник або уповноважений ним орган, тобто ОСОБА_6 був зобов'язаний створити безпечні і нешкідливі умови праці для найманих ним працівників чого не дотримався. Також ОСОБА_6 не виконав вимог ч. 1 ст.190 КЗпП України про заборону застосування праці осіб молодше 18-ти років на важких роботах та на роботах з важкими і шкідливими або небезпечними умовами праці, чим допустив грубе порушення законодавства про працю неповнолітніх. Суд першої інстанції дав аналіз усім зібраним доказам у їх сукупності і прийшов до висновку про наявність в його діях складу злочинів, передбачених ч. 2 ст. 172 та ч. 1 ст. 272 КК України. Такі висновки суду першої інстанції є правильними. Посилання ОСОБА_6 у апеляції, що у його діях відсутній склад інкримінованих йому злочинів повністю спростовані наведеними вище доказами, а тому ці доводи до уваги колегією суддів не приймаються.
Свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 в ході досудового слідства, а також після проведення додаткового розслідування і при розгляді справи у Ківецівському районному суді та у Рожищенському районному суді давали послідовні показання. Від показань, які вони раніше давали при допиті у Ківерцівському районному суду зазначені свідки відмовились та пояснили причину зміни показів. Показання зазначених свідків взаємо узгоджуються між собою, іншими доказами, а також об'єктивно підтверджуються протоколами огляду місця події та фототаблицями до протоколів, висновком судово-технічної експертизи та іншими доказами. Тому твердження апелянта, що показання вказаних свідків є суперечливими, не відповідають фактичним обставинам справи.
Відповідно до вимог ч.1 ст.167 КПК України ( в редакції 1960 року ) свідок може бути допитаний про факти, які стосуються даної справи. В ході додаткового допиту зазначених вище свідків та з метою уточнення їх показань слідчим надавались для огляду фототаблиці до огляду місця події від 02.09.2011 року та 25.07.2012 року, а також ставились питання, які стосуються даної справи. За результатами допиту були складені протоколи, які відповідають вимогам ст.85,167,170 КПК України ( в редакції 1960 року). У відповідності до ст. 65-67 цього Кодексу зазначені доказами є належними і допустимими. Тому посилання ОСОБА_6 на те, що дані докази є недопустимі, колегія суддів до уваги не приймає.
Судово-технічна експертиза по даній справі проведена у відповідності до вимог ст. 75,196,198 КПК України. Висновок експерта відповідає вимогам ст.200 КПК України. Експерт ОСОБА_20 був попереджений про кримінальну відповідальність за ст.384 КК України (т.1 а.с.141-145). Законом не передбачено попередження про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку керівника експертної установи. Тому посилання ОСОБА_6 , що виконуючий обов'язки начальника ДП «Волинський експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України» ОСОБА_13 не був попереджений про кримінальну відповідальність за ст.384 КК України, а тому висновок експерта є неналежним доказом, не ґрунтується на нормах кримінально-процесуального Кодексу України. Тому зазначені твердження також до уваги не приймаються.
З пред'явленого ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 272 КК України обвинувачення випливає, що вказаний злочин він вчинив в період з січня по 02 вересня 2011 року. Аналогічне встановив і суд першої інстанції у своєму вироку. Санкція ч. 2 ст. 272 КК України передбачає покарання у виді штрафу в розмірі до 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років чи без такого.
Відповідно до підпункту 2 частини першої ст.49 КК України строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за вказаний злочин становить три роки і цей строк спливає 02 вересня 2014 року. На час розгляду справи ці строки не закінчились, а тому доводи апелянта про закінчення строку давності притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 272 КК України не ґрунтуються на нормах матеріального права.
ОСОБА_6 в апеляції не оспорює достовірності даних, які наведені у протоколі огляду місця події від 25.07.2012 року. Тому та обставина, що при огляді місця події у якості понятого була його дружина, не впливає на законності прийнятого судом першої інстанції рішення.
Вирок суду в зазначеній частині є законним і обґрунтованим і підстав для його скасування з наведених у апеляцій обставин немає.
Разом з тим, розглядаючи справу в порядку ч. 2 ст. 365 КПК України ( в редакції 1960 року) в повному обсязі, колегія суддів відмічає наступне.
Суд першої інстанції у мотивувальній частині вироку вірно вказав, що на час розгляду справи в суді першої закінчились, передбачені ст.49 цього Кодексу строки давності притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 172 КК України. Свої висновки суд першої інстанції належним чином умотивував і вони є правильними.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули певні строки.
В врахуванням положень ч. 1 ст. 49 КК України суд першої інстанції мав кримінальну справу щодо ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 172 КК України провадженням закрити у зв'язку з закінченим строків давності притягнення обвинуваченого до кримінальної. В порушення цих вимог, суд першої призначив обвинуваченому за ч. 1 ст. 172 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян та на підставі п.1 ч.1 ст.49 та ч.5 ст.74 КК України звільнив його від кримінальної відповідальності, чим допустив у вироку істотні суперечності.
Тому вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 172 КК України покарання слід скасувати, а кримінальну справу в цій частині закрити. Також слід виключити з резолютивної частини вироку посилання на ч.5 ст.74 КК України.
Призначене ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 272 КК України покарання відповідає вимогам ст. 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Керуючись п.11 Перехідних положень КПК України 2012 року, ст.365, 366, 367 КПК України в редакції 1960 року, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Вирок Рожищенського районного суду від 22 січня 2014 року щодо ОСОБА_6 в частині визнання його винним і призначення за ч.2 ст.172 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в порядку ч.2 ст.365 КПК України скасувати та звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України у зв'язку з закінченням строків давності, а провадження у справі закрити.
Виключити з резолютивної частини вироку посилання на ч.5 ст.74 КК України.
В решті вирок залишити без зміни.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3