ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 921/684/13-г/1 28.04.14
За позовом 1) Товариства з обмеженою відповідальності "Науково-виробнича фірма "Інтеграл"
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграл"
До 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ"
2) Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк "Промінвестбанк"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -
1) ОСОБА_1
2) ОСОБА_2
про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги
Суддя Гавриловська І.О.
У судовому засіданні брали участь представники учасників судового процесу:
Від позивача-1: не з'явився.
Від позивача-2: не з'явився.
Від відповідача-1: Єременко В.Б. - 442 від 20.12.2013 р.
Від відповідача-2: Єременко В.Б. - 09-32/1329 від 19.11.2013 р.
Від третьої особи-1: не з'явився.
Від третьої особи-2: не з'явився.
На розгляд Господарського суду Тернопільської області передано позов Товариства з обмеженою відповідальності "Науково-виробнича фірма "Інтеграл" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграл" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" та Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк "Промінвестбанк" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 39/83 від 28.07.2010 р.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 04.07.2013 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 921/684/13-г/1, призначено її до розгляду на 29.07.2013 р.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 29.07.2013 р., залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.08.2013 р., вирішено справу № 921/684/13-г/1 передати на розгляд за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.09.2013 р. суддя Гавриловська І.О. прийняла до свого провадження справу № 921/684/13-г/1; призначила розгляд справи № 921/684/13-г/1 на 28.10.2013 р.; залучила до участі справі третіми особами, які не заявлять самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зобов'язавши їх надати суду письмові пояснення по справі; зобов'язала учасників процесу на підтвердження їх статусу юридичної особи і повного найменування подати суду оригінал і належну копію статуту (положення), свідоцтва про державну реєстрацію, довідку з органів статистики про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, довідку з обслуговуючого банку про наявність відкритих рахунків та їх реквізити. Також даною ухвалою суду було зобов'язано позивачів надати суду: власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, відсутні справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та рішення цих органів з такого спору; оригінали доданих до позовної заяви документів; довідку-витяг державного реєстратора про включення відповідачів до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на день розгляду справи; належні докази у підтвердження викладених у позовній заяві обставин; докази направлення на адреси третіх осіб копії позовної заяви і доданих до неї документів. Крім того, зобов'язано відповідачів надати суду письмовий відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 ГПК України, з поясненнями по суті заявлених вимог та докази якими вони обґрунтовуються, докази його надіслання позивачам; витребувано у Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг: інформацію про наявність ліцензії на здійснення валютних операцій у Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" (код ЄДРПОУ 22604135) станом на 28.07.2010 р. та на даний час; інформацію про наявність інших ліцензій та дозволів на провадження діяльності з надання фінансових послуг, виданих Нацкомфінпослуг Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" (код ЄДРПОУ 22604135) станом на 28.07.2010 р. та на даний час; витребувано у Національного банку України: інформацію про наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" (код ЄДРПОУ 22604135) станом на 28.07.2010 р. та на даний час ліцензії НБУ на здійснення валютних операцій; інформацію, чи має право на даний час Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" (код ЄДРПОУ 22604135) станом на 28.07.2010 р. та на даний час здійснювати операції, передбачені статтею 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", якщо вони є валютними операціями.
Через відділ діловодства суду 21.10.2013 р. від Національного банку України надійшла відповідь на судовий запит та 28.10.2013 р. від відповідачача-1 надійшов письмовий відзив на позовну заяву.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.11.2013 р. у справі № 921/684/13-г/1 касаційну скаргу ТОВ "Науково-виробнича фірма "Інтеграл" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.08.13 р. у справі № 921/684/13-г/1 повернуто скаржнику.
Постановою Вищого господарського суду України від 13.02.2014 р. у справі № 921/684/13-г/1 касаційну скаргу ТОВ "Науково-виробнича фірма "Інтеграл" залишено без задоволення, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.08.13 р. у справі № 921/684/13-г/1 - без змін.
Супровідним листом (вих. № 357/2014 від12.03.2014 р.) справу № 921/684/13-г/1 повернуто до Господарського суду м. Києва для подальшого розгляду.
Ухвалою суду від 17.03.2014 р. дану справу призначено до розгляду у судовому засіданні за участю представників учасників судового процесу на 07.04.2014 р.
У судовому засіданні 07.04.2014 р. представник позивачів надав суду документи на виконання вимог ухвали суду, які долучено до матеріалів справи та оригінали документів, копії яких додано до позовної заяви, для огляду у судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, в порядку підготовки справи до розгляду господарський суд визнав за необхідне повторно витребувати відповідну інформацію у Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
Ухвалою суду від 07.04.2014 р. розгляд справи було відкладено до 23.04.2014 р. для витребування у Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, інформації у справі.
У судовому засіданні 23.04.2014 р. представник позивачів та третіх осіб підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Представник відповідачів проти позову заперечив у повному обсязі.
У судовому засіданні 23.04.2014 р. було оголошено перерву до 28.04.2014 р. для дослідження доказів у справі.
У судове засідання 28.04.2014 р. представники позивачів та третіх осіб не з'явилися, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили.
Представник відповідача-1 та відповідача-2 проти позову заперечив.
У судовому засіданні 28.04.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва
28.01.2008 р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), яке було перейменовано на Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк "Промінвестбанк", (банк, відповідач-2) та Товариством з обмеженою відповідальності "Науково-виробнича фірма "Інтеграл" (позичальник, позивач-1) було укладено кредитний договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 03-1/6, відповідно до умов якого банк зобов'язується надати позичальнику кредит шляхом відкриття відновлюваної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 4 000 000,00 грн. (ліміт кредитної лінії), на умовах, встановлених цим договором, кредит або кредитна лінія, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим договором.
У пункті 3.8 кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 03-1/6 від 28.01.2008 р. визначено, що зобов'язання банку з надання кредиту виникає після оформлення договорів забезпечення, зокрема, договору фінансової поруки Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграл".
В подальшому до вказаного кредитного договору неодноразово вносились зміни шляхом укладання договорів про внесення змін (договір про внесення змін № 1 до кредитного договору № 03-1/6 від 30.09.2008 р., договір про внесення змін № 2 до кредитного договору № 03-1/6 від 23.01.2009 р., договір про внесення змін № 3 до кредитного договору № 03-1/6 від 30.03.2009 р., договір про внесення змін № 4 до кредитного договору № 03-1/6 від 25.01.2009 р., договір про внесення змін № 5 до кредитного договору № 03-1/6 від 31.08.2009 р., договір про внесення змін № 6 до кредитного договору № 03-1/6 від 30.01.2010 р., договір про внесення змін № 7 до кредитного договору № 03-1/6 від 05.07.2010 р.).
Зокрема, договором про внесення змін № 4 до кредитного договору № 03-1/6 від 25.01.2009 р. сторони домовились викласти п. 2.1 кредитного договору у наступній редакції: «банк надав позичальнику кредит шляхом відкриття відновлюваної кредитної лінії у сумі 775 079,20 дол. США (ліміт кредитної лінії) на умовах, встановлених цим договором, далі кредит або кредитна лінія, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим договором» (наступними договорами про внесення змін пункт 2.1 вказаного кредитного договору не змінювався).
Договором про внесення змін № 7 до кредитного договору № 03-1/6 від 05.07.2010 р. сторони змінили п. 3.8 кредитного договору та зазначили, що зобов'язання банку з надання кредиту виникає після оформлення договорів забезпечення, зокрема, договору фінансової поруки Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграл" та фінансової поруки засновників ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
На виконання вимог кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 03-1/6 від 28.01.2008 р. (зі змінами та доповненнями) 28.01.2008 р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), яке було перейменовано на Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк "Промінвестбанк", (кредитор, відповідач-2), Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтеграл" (поручитель, позивач-2) та Товариством з обмеженою відповідальності "Науково-виробнича фірма "Інтеграл" (боржник, позивач-1) було укладено договір поруки № 04-1, відповідно до умов якого поручитель прийняв на себе зобов'язання перед кредитором нести солідарну відповідальність з боржником за невиконання останнім своїх боргових зобов'язань за вказаним кредитним договором.
31.08.2009 р. між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк "Промінвестбанк" (банк, кредитор, відповідач-2), Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтеграл" (поручитель-1, позивач-2), ОСОБА_1 (поручитель-2, третя особа-1), ОСОБА_2 (поручитель-3, третя особа-2) та Товариством з обмеженою відповідальності "Науково-виробнича фірма "Інтеграл" (позивач-1, боржник) було укладено договір поруки № 04-38.
05.07.2010 р. сторони уклали договір про внесення змін № 1 до договору поруки № 04-38 від 31.08.2009 р. та зазначили, що поручитель приймає на себе зобов'язання перед кредитором нести солідарну відповідальність з боржником за виконання останнім своїх боргових зобов'язань за основним договором (кредитний договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 03-1/6 від 28.01.2008 р. зі змінами та доповненнями).
28.07.2010 р. між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк "Промінвестбанк" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" (новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги № 39/83.
Відповідно до п. 1.1 договору про відступлення права вимоги № 39/83 від 28.07.2010 р., первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги за кредитним договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 03-1/6 від 28.01.2008 р. (зі змінами та доповненнями), укладеним між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк "Промінвестбанк" та Товариством з обмеженою відповідальності "Науково-виробнича фірма "Інтеграл".
Пунктом 1.3. договору про відступлення права вимоги № 39/83 від 28.07.2010 р. визначено, що до нового кредитора переходить право вимагати (замість первісного кредитора) від боржника належного та реального виконання наступних обов'язків: повернення грошових коштів в розмірі 6 118 630,22 грн., що є гривневим еквівалентом станом на дату укладання цього договору суми 775 079,20 дол. США, отриманої боржником згідно вказаного кредитного договору; повернення нарахованих станом на дату укладання цього договору процентів за користування кредитом, згідно кредитного договору, в сумі 59 007,09 грн., що є гривневим еквівалентом станом на дату укладення цього договору суми нарахованих процентів в доларах США в розмірі 7 474,74 дол. США; сплати неустойки в формі та в розмірах, що визначена в кредитному договорі, інших обов'язків, встановлених кредитним договором.
Згідно з п. 1.4 договору про відступлення права вимоги № 39/83 від 28.07.2010 р., до нового кредитора переходять всі без винятку права та обов'язки первісного кредитора за кредитним договором.
У п. 1.5 договору про відступлення права вимоги № 39/83 від 28.07.2010 р. зазначено, що новий кредитор приймає на себе право вимоги за кредитним договором на власний ризик.
У п. 1.8 договору про відступлення права вимоги № 39/83 від 28.07.2010 р. зазначено, зокрема, що у зв'язку з укладенням цього договору, первісним кредитором здійснюється на користь нового кредитора відступлення прав за договором поруки № 04-38 від 31.08.2009 р. (з урахуванням договору про внесення змін № 1 від 05.07.2010 р.) та договором поруки № 04-1 від 28.01.2008 р. До нового кредитора переходять в повному обсязі всі права за договорами поруки.
Відповідно до п. 5.1 договору про відступлення права вимоги № 39/83 від 28.07.2010 р., первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за недійсність переданого за цим договором права вимоги, але не відповідає перед новим кредитором за можливість, наслідки оскарження боржником або третіми особами цього договору та не відповідає перед новим кредитором за невиконання боржником вимоги, яку було відступлено за цим договором.
Звертаючись до господарського суду, позивачі зазначили, що вказаний договір про відступлення права вимоги № 39/83 від 28.07.2010 р. є недійсним, виходячи з наступного.
По-перше, посилаючись на п. 2.1.1 договору про відступлення права вимоги № 39/83 від 28.07.2010 р., позивачі вказали, що предметом вказаного договору є передача грошових коштів (фінансування) під відступлення права грошової вимоги, що, відповідно до положень Цивільного кодексу України, є факторингом.
Відповідно до ст. 1079 ЦКУ, фактором може бути банк або фінансова установа. Таким чином, юридична особа, що має намір надавати послуги з факторингу, повинна набути статусу фінансової установи відповідно до законодавства України та має бути внесена до відповідного Державного реєстру фінансових установ.
Проте, за твердженням позивачів, на час укладення договору відступлення права вимоги № 39/83 від 28.07.2010 р. ТОВ "Компанія з управління активами "ІЗІ Лайф" не було внесено до Держреєстру фінустанов відповідно до Положення про Держреєстр фінустанов, затвердженим розпорядженням Держфінпослуг від 28.08.2003 р. № 41, зареєстрованим у Мін'юсті України 11.09.2003 р. за №97/8118, та Положення про внесення інформації щодо фінкомпаній до Держреєстру фінустанов та встановлення вимог до облікової та реєструючої системи фінкомпаній, затвердженим розпорядженням Держфінпослуг від 05.12.2003 р. № 152, зареєстрованим у Мін'юсті України 29.12.2003 р. за № 1252/8573.
Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" як станом на день укладення договору про відступлення права вимоги № 39/83 від 28.07.2010 р., так і на день звернення позивача-1 та позивача-2 з даним позовом до суду, до Державного реєстру фінансових установ не внесена.
По-друге, позивачі наголосили на тому, що, враховуючи валюту кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 03-1/6 від 28.01.2008 р., договір про відступлення права вимоги № 39/83 від 28.07.2010 р. передбачає розрахунки між новим кредитором та боржником у іноземній валюті, тому новому кредитору потрібно було отримати Генеральну ліцензію НБУ, яка надає право фінансовим установам проводити валютні операції.
Проте, як вказують позивачі, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" не отримало Генеральної ліцензію НБУ згідно п. 8.12 Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджених постановою Правління НБУ №200 від 30.05.2007р., зареєстрованих Міністерством юстиції 18 червня 2007 р. за № 656/13923.
У зв'язку з зазначеним вище, позивачі стверджують, що положення Договору відступлення права вимоги №39/83 від 28.07.2010р. суперечать нормам та положенням чинного законодавства України, а тому такий договір підлягає визнанню недійсним в силу положень 203-215 Цивільного кодексу України.
Крым того, за твердженням позивачів, укладанням договору про відступлення права вимоги № 39/83 від 28.07.2010 р. порушуються їх права, оскільки умови вказаного договору визначають для позивачів обов'язок повернення коштів на користь відповідача-2 поза умовами планового графіку погашення, який був передбачений кредитним договором, тобто, одноразовим платежем, неможливість оплати якого зумовлює звернення стягнення на майно боржника та поручителя.
Саме за таких обставин на розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальності "Науково-виробнича фірма "Інтеграл" і Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграл" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" та Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк "Промінвестбанк" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 39/83 від 28.07.2010 р.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним.
Згідно з ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Згідно з частинию 1 статті 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити. Договір відступлення права вимоги може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов'язок нового кредитора надати старому кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги. В такому випадку на відносини цесії розповсюджуються положення про договір купівлі-продажу.
Статтею 656 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 28.07.2010 р. між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк "Промінвестбанк" (первісний кредитор, відповідач-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" (новий кредитор, відповідач-1) було укладено договір відступлення права вимоги № 39/83, відповідно до умов якого, первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги за кредитним договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 03-1/6 від 28.01.2008 р. (зі змінами та доповненнями), укладеним між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк "Промінвестбанк" та Товариством з обмеженою відповідальності "Науково-виробнича фірма "Інтеграл".
У п. 1.8 договору про відступлення права вимоги № 39/83 від 28.07.2010 р. зазначено, що у зв'язку з укладенням цього договору, первісним кредитором здійснюється на користь нового кредитора відступлення прав за договором поруки № 04-38 від 31.08.2009 р. (з урахуванням договору про внесення змін № 1 від 05.07.2010 р.) та договором поруки № 04-1 від 28.01.2008 р. До нового кредитора переходять в повному обсязі всі права за договорами поруки.
Відповідно до п. 1.7 договору про відступлення права вимоги № 39/83 від 28.07.2010 р., з моменту зарахування у повному обсязі суми відшкодування за відступлення права вимоги за кредитним договором на рахунок первісного кредитора, зазначений у п. 2.1 цього договору, до нового кредитора переходять всі права кредитора у відношенні до боржника, що належали до цього первісному кредитору по кредитному договору.
Пунктом 2.1.1 договору про відступлення права вимоги № 39/83 від 28.07.2010 р. визначено, що новий кредитор зобов'язаний переказати первісному кредитору на вказаний рахунок за відступлення права вимоги за кредитним договором суму 6 177 637,31 грн. у день підписання цього договору.
На виконання вимог договору про відступлення права вимоги № 39/83 від 28.07.2010 р. Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк "Промінвестбанк" перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" 6 177 637,31 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 583 від 28.07.2010 р. (копія знаходиться в матеріалах справи), внаслідок чого до нового кредитора перейшли всі права кредитора у відношенні до боржника, що належали до цього первісному кредитору по кредитному договору.
Згідно зі ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
В силу ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 515 Цивільного кодексу України, заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Суд звертає увагу на те, що зобов'язання позивачів, вимоги по яким були передані, не відносяться до таких, що нерозривно пов'язані з особою кредитора.
Порядок заміни кредитора у зобов'язанні визначений в статті 516 Цивільного кодексу України. Так, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Умовами кредитного договору та договорами поруки не передбачалося обмеження щодо заміни сторін у зобов'язанні. Форма договору відповідає вимогам ст. 513 ЦКУ (проста письмова форма).
Відповідно до ст. 350 Господарського кодексу України, банк має право укласти договір факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким він передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а друга сторона відступає або зобов'язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої особи.
Загальні умови та порядок здійснення факторингових операцій визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також нормативно-правовими актами Національного банку України та національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
Згідно ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Відмінності між правовими інститутами відступлення права вимоги (цесії) та факторингом (фінансуванням під відступлення права грошової вимоги) полягає у наступному.
Цесія це сам факт заміни особи в зобов'язанні, що складається в силу укладення відповідної угоди купівлі-продажу, міни чи дарування прав, що випливають із зобов'язання.
Цесією є безпосередній правовий результат угоди про передачу права вимоги. Отже, виходячи з вищевикладеного, відступлення права вимоги (цесія) - це угода (правочин) внаслідок якої відбувається заміна особи на активній стороні зобов'язання із збереженням всіх інших елементів зобов'язального правовідношення. Цесія -це наступництво цесіонарія в праві цедента.
Натомість значення фінансування під відступлення грошової вимоги полягає в тому, що клієнт не чекаючи настання строку платежу свого боржника, отримує ці кошти від фінансового агента. Тим самим клієнту надається можливість використати отримані кошти на свої потреби, виграючи в часі.
Зацікавленість фінансового агента в даному договорі проявляється в тому, що він фінансує клієнта, отримуючи за це винагороду.
Під факторингом, як правило, розуміється продаж недокументованої, тобто не закріпленої в цінному папері, дебіторської заборгованості з метою фінансування чи іншої мети.
Частина 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України, охоплює широке коло договорів, які опосередковують перехід права вимоги. Визначення договору фінансування під уступку права грошової вимоги сформульовано так, щоб він охоплював достатньо широке коло відносин, пов'язаних з даним видом фінансових угод. Критерієм для їх об'єднання можна визначити мету отримання фінансування. Передача права вимоги в рамках договору фінансування носить допоміжний характер, а передача відповідної суми грошей - основний.
Крім того, таку ж правову позицію висловив Верховний Суд України у Постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 10.07.2007 у справі 26/347-06-6531, в якій зазначено, що договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі її у розпорядження визначеної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану останнім фінансову послугу.
З умов оспорюваного договору вбачається, що метою останнього є заміна особи на активній стороні зобов'язання із збереженням всіх інших елементів зобов'язального правовідношення за плату, та не передбачає надання відповідачем 1 - Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" відповідачу 2 - Публічному акціонерному товариству "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк "Промінвестбанк" послуг з фінансування під відступлення права грошової вимоги.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що зміст спірного договору про відступлення права вимоги № 39/83 від 28.07.2010 р. не містить посилань на його оплатність; факт отримання прибутку від здійсненої операції не підтверджено матеріалами справи, оскільки сума переданої за спірним договором вимоги дорівнює сумі, що передана за договором в якості оплати такої вимоги, а саме: 6 177 637,31 грн.
Такої ж правової позиції додержується Вищий господарський суд України у постанові від 04.07.2012 р. у справі № 6/350пд, постанові від 03.07.2012 р. у справі 5006/28/18пд/2012, постанові від 14.12.2011 р. у справі № 55/252.
Враховуючи викладене, Господарський суд міста Києва прийшов до висновку, що оспорюваний договір про відступлення права вимоги № 39/83 від 28.07.2010 р. за своєю правовою природою є договором відступлення права вимоги, метою якого є передання прав кредитора іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а не договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), як помилково вважають позивачі.
З огляду на те, що кредитні зобов'язання за кредитним договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 03-1/6 від 28.01.2008 р. виникли між позивачем-1 та відовідачем-2, спеціальний статус якого як банку позивачами не оспорюється, беручи до уваги відсутність вимог законодавства щодо наявності спеціального статусу нового кредитора в зобов'язанні, враховуючи правову природу та предмет оспорюваного договору, суд дійшов висновку про безпідставність доводів позивачів про необхідність набуття відповідачем-1 - Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" статусу фінансової установи.
Суд також зазначає, що укладення оспорюваного договору про відступлення права вимоги не є фінансовою операцією, а відноситься до господарської діяльності підприємства, а тому доводи позивачів про необхідність наявності у ТОВ "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" відповідної ліцензії визнаються судом помилковими.
Також, у відповідності до частини 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України №15-93 від 19.02.1993р. "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребує, зокрема, використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави (пункт "г"). Тобто, індивідуального ліцензування потребує саме платіж, а не операція уступки права вимоги.
Також, кредитний договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 03-1/6 від 28.01.2008 р. та договір про відступлення права вимоги № 39/83 від 28.07.2010р. не містять положень, які передбачали заборону проводити розрахунки в національній валюті України, а оспорюваний договір містить гривневий еквівалент розрахунку заборгованості в доларах США станом на 28.07.2010 р.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" на час укладення оспорюваного договору здійснювало свою діяльність як особа з надання фінансових послуг на підставі Ліцензії ДКЦПФР на право здійснення професійної діяльності на фондовому ринку - діяльність з управління активами інституційних інвесторів (діяльність з управління активами) серія AB 520314 від 09.02.2010р., Свідоцтва про включення до державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів від 08.11.2007р. та Статуту зареєстрованого 25.12.2009р.
Таким чином, Господарський суд міста Києва приходить до висновку про відсутність визначених законом підстав для визнання договору про відступлення права вимоги № 39/83 від 28.07.2010 р. недійсним з підстав, на які посилаються позивачі.
Суд також зазначає, що згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
За твердженням позивачів, укладанням договору про відступлення права вимоги № 39/83 від 28.07.2010 р. порушуються їх права, оскільки умови вказаного договору визначають для позивачів обов'язок повернення коштів на користь відповідача-2 поза умовами планового графіку погашення, який був передбачений кредитним договором, тобто, одноразовим платежем, неможливість оплати якого зумовлює звернення стягнення на майно боржника та поручителя.
З приводу цього суд зазначає, що відповідно до п. 4.3.4 договору про внесення змін № 7 до кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 03-1/6 від 28.01.2008 р., банк має право вимагати від позичальника (незалежно від настання строку остаточного повернення всіх одержаних в межах кредитної лінії сум кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або плати за кредит, та/або відсотків за неправомірне користування кредитом, та/або суму неустойки, передбачених цим договором, у випадках, визначених вказаним пунктом кредитного договору (вичерпний перелік наведений у п. 4.3.4).
Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що одноразове повернення всієї заборгованості по договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 03-1/6 від 28.01.2008 р. є передбаченим вказаним кредитним договором, а обставини, на які посилаються позивачі, вказуючи на порушення своїх прав, є безпідставними та необгрунтованими.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищенаведене, оцінивши всі надані сторонами докази, документи та пояснення в їх сукупності, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, Господарський суд міста Києві дійшов висновку у позові Товариства з обмеженою відповідальності "Науково-виробнича фірма "Інтеграл" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграл" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" та Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк "Промінвестбанк" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 39/83 від 28.07.2010 р. відмовити.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивачів.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 16, 203, 215, 510, 512, 513, 514, 515, 516, 656, 1077 Цивільного кодексу України, ст. ст. 207, 350 Господарського кодексу України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У позові відмовити повністю.
2. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Повне рішення складено 29.04.2014 р.
Суддя І.О. Гавриловська