22.04.14 Справа № 904/882/14
За позовом Комунального підприємства "ДНІПРОВОДОКАНАЛ" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ
до Комунального підприємства "ГІДРОСПОРУДИ" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ
про стягнення 42 898,12 грн.
Суддя: Ніколенко М.О.
Представники:
від позивача: Беляєва Т.М. - довіреність № 4/28-06 від 08.01.2014
від відповідача: Бахчев Л.В. - довіреність № 156 від 05.03.2014
Комунальне підприємство "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради звернулось до господарського суду з позовом до Комунального підприємства "ГІДРОСПОРУДИ" Дніпропетровської міської ради, про стягнення основної суми заборгованості в розмірі 22 223,40 грн., суми пені в розмірі 20 243,00грн., 3% річних - 311,98грн., інфляційних втрат-119,74грн. та судовий збір по справі.
Позов обґрунтований невиконанням умов договору № 10268 від 03.01.07 про надання послуг з водопостачання і водовідведення.
Ухвалою суду від 18.03.14 розгляд справи відкладався на 14.04.14.
Ухвалою суду від 14.04.14 розгляд справи відкладався на 22.04.14.
Представник позивача з'явився в судове зсідання, позовні вимоги підтримав, надав витребувані судом документи та пояснення.
Представник відповідача з'явився в судове засідання, проти позову заперечує частково з підстав викладених у відзиві. У відзиві, наданого через канцелярію суду, відповідач фактично визнав суму основного боргу. Проти інфляційних втрат, 3% річних та пені - заперечує. Також, відповідач у відзиві просить надати відстрочення виконання рішення.
Згідно зі ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В порядку статті 85 ГПК України, у судовому засіданні 22.04.14 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Між Комунальним підприємством «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради (Позивач, Водоканал ) та Відповідачем (Абонент) укладений договір на надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення № 10268 від 03.01.07(Договір) та додатки до нього.
Згідно з п. 1.1. Договору Позивач зобов'язався надавати Відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення, по об'єкту, що розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. К Маркса, 72а, вул. Столярова, а Відповідач зобов'язався оплатити надані послуги.
Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами (з 03.01.07), та діє в частині надання послуг водопостачання і водовідведення до 03.01.08, а в частині здійснення розрахунків за надані послуги - до повного погашення заборгованості.
Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати як із господарського договору, так і безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За матеріалами справи Позивач, якісно, своєчасно та у повному обсязі виконував свої договірні зобов'язання. Відповідач, за період: жовтень 2012, травень-листопад 2013, надав послуги з з централізованого водопостачання та водовідведення на загальну суму 22 223,40 грн., що підтверджується актами - рахунками та роз'ясненнями до них (а.с. 23-38). Відповідач, в судовому засіданні, визнав отримання ним таких послуг.
Абзацом 2 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про питну йоду та питне водопостачання" встановлено, що споживачі питної води зобов'язані, зокрема, своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованою водопостачання і водовідведення.
Відповідно до п. 5.4. Договору Розрахунковий період оплати послуг водопостачання та водовідведення-один календарний місяць. Абонент зобов'язаний здійснити стовідсоткову попередню оплату послуг за 5 календарних днів до початку розрахункового місяця, сума якої визначається згідно з обсягами водопостачання та водовідведення в минулому місяці. Остаточний розрахунок здійснюється до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Однак, Відповідач порушив умови Договору та вимоги чинного законодавства України, і не сплатив вартість отриманих послуг. Внаслідок цього у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 22 223,40 грн. Також, до матеріалів справи доданий акт звірки між сторонами, який ними підписаний та скріплений печатками без зауважень.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення суми основного боргу в розмірі 22 223,40 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідальність за порушення зобов'язань встановлена сторонами в пункті 6.2 Договору, згідно якого, за несвоєчасну оплату послуг водопостачання та водовідведення в термін, зазначений у п.5.3 договору, абонент зобов'язаний сплатити Водоканалу, крім заборгованості, пеню в розмірі 1% від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» установлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.
Отже, дія цього закону поширюється на суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності.
Пунктами 1.2, 1.3, 3.1 Статуту Відповідача (підприємство) встановлено, що власником підприємства є територіальна громада м. Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради. Майно знаходиться у комунальній власності і закріплюється за Підприємством на праві господарського відання.
Виконавчий орган Дніпропетровської міської ради, до сфери управління якого належить (входить) Підприємство, згідно з переліком міських комунальних підприємств відповідно до їх підпорядкованості затвердженим рішенням міської ради, виконує функції органу управління господарською діяльністю в межах та обсягах, визначених Положенням виконавчого органу та є представником Власника-Дніпропетровської міської ради, згідно з ГК України, ЗУ "Про місцеве самоврядування", іншими законодавчими актами України та рішеннями представника Власника.
Таким чином, судом встановлено, що майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи до нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому статуту.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ГК України, основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.
Право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами (ч. 1 ст. 136 ГК України).
Згідно з ч. 2 ст. 136 ГК України власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.
Відтак, право господарського відання є правовою формою реалізації права державної і комунальної власності спеціально створеними суб'єктами різних організаційно-правових форм, які у встановленому порядку набувають статусу юридичної особи. При цьому власником майна залишається держава, або відповідна територіальна громада. А поняття права власності та права господарського відання, не є тотожними.
З огляду на викладене, суд вважає, що оскільки власником майна є територіальна громада, а відповідач не є власником цього майна, воно не знаходиться в нього на правах оренди, то дія Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" не поширюється на відповідача.
Тому, нарахування пені слід проводити із застосуванням приписів Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Згідно з ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Такої ж правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України в аналогічних справах (див. Постанову від 01.04.14 у справі № 904/8536/13).
Таким чином, після перерахування судом за період прострочення з 11.06.13 по 11.12.13, 11.07.13. по 11.01.14, 11.08.13 по 15.01.14., 11.09.13 по 15.01.14., 11.10.13р. по 15.01.14, 11.11.13 по 15.01.14,11.112.13 по 15.01.14 сума пені, яку відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача, складає 1 128,62 грн.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення пені є обґрунтованими частково, та такими, що підлягають задоволенню в сумі 1 128,62 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку із порушенням умов договору, Відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача 3 % річних та інфляційні втрати. Тому, вимоги Позивача про стягнення 3 % річних в сумі 311,98 грн. та інфляційних втрат в сумі 119,74грн. за періоди з 11.06.13 по 11.12.13, 11.07.13. по 11.01.14, 11.08.13 по 15.01.14., 11.09.13 по 15.01.14., 11.10.13р. по 15.01.14, 11.11.13 по 15.01.14, 11.112.13 по 15.01.14, є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо клопотання відповідача про відстрочення суми заборгованості, слід зазначити наступне.
Застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК, господарські суди повинні мати на увазі таке.
Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п.7 постанови ВГСУ №9 від 17.10.2012р.).
Вирішуючи питання про надання господарським судом відстрочки чи розстрочки виконання рішення, зміну способу чи порядку виконання рішення, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Врахувавши всі докази, встановивши, що відповідач є комунальним підприємством, яке не здійснює комерційної діяльності спрямованої на отримання прибутку, фінансується за рахунок бюджетних коштів, вина Відповідача у невиконанні грошового зобов'язання фактично прямо пов'язана із отриманням ним бюджетних коштів; враховуючи, особливу ситуацію, що склалась в Україні (у зв'язку із чим значно скоротились обсяги надходжень коштів до бюджетів всіх рівнів), скрутний матеріальний стан Відповідача, відсутність коштів на його банківських рахунках та наявну загрозу банкрутства, суд вважає, що вимога Відповідача про відстрочку виконання рішення суду підлягає задоволенню. З таких обставин, слід відстрочити виконання рішення суду до 01.11.14.
Згідно зі ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на Відповідача пропорційно.
Керуючись ст. ст. 174,193 Господарського Кодексу України, ст. ст. 11, 525, 526, 549, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 43, 44, 49, 82-85,121 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "ГІДРОСПОРУДИ" Дніпропетровської міської ради (49094, м. Дніпропетровськ, вул.Яружна,б.13, код 23359086) на користь Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради (49101, м. Дніпропетровськ, вул. Червона, 21 А, код 03341305) суму основного боргу у розмірі 22 223,40грн., 1128,62 грн. - пені, 311,98 грн. -3% річних, 119,74 грн.- інфляційних втрат та судові витрати у розмірі 1 012,93 грн.
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відстрочити виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.14 у справі №904/882/14 до 01.11.14.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня підписання повного рішення.
Повне рішення підписано 28.04.14.
Суддя М.О.Ніколенко