24 квітня 2014 р. Справа №902/398/14
Господарський суд Вінницької області у складі судді Нешик О.С. при секретарі судового засідання Снігур О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Бершадь Вінницької області
до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія", с.Гармаки Барського району Вінницької області
про стягнення 38 151,40 грн заборгованості за надані послуги
за участю:
позивача - ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_2);
представник відповідача не з'явився.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" 38151,40 грн заборгованості за надані послуги згідно договору №1 від 01.02.2013, з яких: 34560,00 грн - основний борг; 1514,01 грн - пеня; 1728,00 грн - штраф, 349,39 грн - 3% річних.
Ухвалою від 03.04.2014 за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/398/14 з призначенням судового засідання на 24.04.2014.
В судовому засіданні (24.04.2014) позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача правом участі в судовому засіданні не скористався, причини неявки суду не відомі. Про час та місце розгляду спору останній повідомлений належним чином, що стверджується наявними у справі матеріалами, зокрема підписом уповноваженої особи від 11.04.2014 на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення №23094 0181811 0.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Суд зауважує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.
Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши пояснення позивача, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
01.02.2013 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (підрядник) та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Надія" (замовник) укладено договір №1 (а.с.12), який за своєю правовою природою є договором підряду.
Відповідно до п.1.1 договору підрядник за договором зобов'язується надати замовнику послуги по дискуванню.
Пунктом 2.2 договору сторони визначили, що замовник зобов'язується оплатити за готівковим, безготівковим розрахунком вартість наданих послуг згідно акту виконаних робіт, остаточний розрахунок за виконані послуги здійснюється протягом 10 (десяти) днів після підписання акту виконаних робіт.
На виконання умов договору позивач у період з 01.10.2013 по 15.11.2013 виконав (надав послуги) на загальну суму 34560,00 грн, а відповідач прийняв роботи по дискуванню землі на полях с.Гармаки Барського району Вінницької області на площі 288 га, що підтверджується обопільно підписаним сторонами актом здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) від 15.11.2013 (а.с.13).
В зв'язку з непроведенням відповідачем розрахунків за надані послуги 14.03.2014 позивачем надіслано на його адресу претензію від 14.03.2014 з вимогою погашення наявної заборгованості в сумі 34560,00 грн (а.с.14-18).
Непроведення відповідачем оплати за надані позивачем послуги стало підставою звернення останнього з даним позовом до суду.
Враховуючи викладені обставини, суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Беручи до уваги зміст договору укладеного між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору підряду, регулювання яких здійснюється в главі 61 ЦК України.
Частиною 1 статті 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
З врахуванням викладеного позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 34560,00 грн за надані послуги є правомірними та обґрунтованими, оскільки відповідають умовам договору та чинному законодавству, а тому підлягають задоволенню.
Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 1514,01 грн - пені та 349,39 грн - 3% річних, що нараховані за період з 26.11.2013 по 28.03.2014, а також 1728,00 грн - штрафу, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст.230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п.3.2 договору в разі несплати або невчасної сплати за виконані послуги у строки, зазначені в п.1.2 даного договору, замовник сплачує на користь підрядника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі 0,5% від суми за кожен день прострочення, а за прострочення оплати понад 30 днів сторона-2 додатково сплачує на користь сторони-1 штраф у розмірі 5% від суми заборгованості.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З положень діючого законодавства та умов договору випливає право позивача на звернення до відповідача з вимогами щодо стягнення пені, штрафу та 3% річних.
При цьому суд погоджується з позицією позивача стосовно того, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, оскільки такий висновок відповідає вимогам статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543/96-ВР від 22.11.1996.
Перевіривши правильність нарахування позивачем пені, штрафу та 3% річних, судом не виявлено помилок, а тому позов в цих частинах підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Всупереч наведеній нормі та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення пені, штрафу та 3 % річних, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Витрати на сплату судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до положень ст.49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" (23011, Вінницька область, Барський район, с.Гармаки, вул.Леніна, буд.52; код ЄДРПОУ 30804391) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) 34560,00 грн основного боргу; 1514,01 грн пені; 349,39 грн 3% річних; 1728,00 грн штрафу та 1827,00 грн витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованими листами.
Повне рішення складено 29 квітня 2014 р.
Суддя Нешик О.С.
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2 - позивачу - ФОП ОСОБА_1 (АДРЕСА_1);
3 - відповідачу - СТОВ "Надія" (23011, Вінницька область, Барський район, с.Гармаки, вул. Леніна, 52)