Справа № 569/1223/14-а
11 квітня 2014 року Рівненський міський суд Рівненської області
в особі судді Крижової О.Г.,
при секретарi Гриценюк М.А.,
за участю позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Рибалко Н.О.,
розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в мiстi Рiвному адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в місті Рівне про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне про перерахунок пенсії та включення до її розрахунку матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань державного службовця та сум виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати відповідно до довідки від 26.12.2013 року №05-25/225.
У позовній заяві вказується, що до 28.11.2008 року ОСОБА_2 працювала на посаді головного спеціаліста фінансового відділу Державної податкової адміністрації у Рівненській області. На підставі заяви від 29.11.2008 року, управлінням Пенсійного фонду України в місті Рівне Рівненської області їй призначено пенсію державного службовця на підставі Закону України «Про державну службу». При обчисленні розміру пенсії, управління Пенсійного фонду керувалося Постановою Правління ПФ України від 30.10.2008 року №19-11 та безпідставно не включило в дохід для нарахування пенсії індексації, матеріальну допомогу на оздоровлення та допомогу для вирішення соціально-побутових питань, хоча в довідках, які вона подавала, було окремо виділені вищезгадані виплати. Крім того, з вказаних виплат у відповідності до чинного Законодавства, ДПА в Рівненській області було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. 26.02.2013 року ОСОБА_2 звернулась до управління Пенсійного фонду України в м. Рівне з листом в якому просила, відповідно до чинного Законодавства, провести перерахунок раніше призначеної їй пенсії, врахувавши нараховані і виплачені їй суми індексації, матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги для вирішення соціально-побутових питань, з яких Позивач сплачувала страхові внески. Листом від 04.03.2013 року № 86/13, управління Пенсійного фонду України в м. Рівне відмовило їй в перерахунку пенсії, безпідставно посилаючись на той же Закон.
Позивач вважає такі дії Управління ПФУ в м. Рівне такими, що суперечать чинному законодавству, зокрема Закону України від 05.11.1991 року № 1788-П «Про пенсійне забезпечення» та Закону України від 16.12.1993 року № 3723-ІІ «Про державну службу», якими передбачено, що пенсія державним службовцям призначається в розмірі до 90 відсотків суми їх заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Згідно ст.2 Закону України «Про оплату праці» передбачено існування основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Підпунктом 2.3.3, 2.3 п.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, розробленої відповідно до Закону України «Про оплату праці», затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 року № 5 передбачено, що матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників /на оздоровлення/ віднесено до інших компенсаційних виплат. Відповідно ст. 33 Закону України «Про оплату праці» у період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно із Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМ України від 17 липня 2003 року №1078. Згідно вказаного Закону, індексація - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Згідно порядку, об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці, як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України який не має разового характеру.
Відповідач подав заперечення проти позову, де вказує, що підстав для задоволення позовних вимог немає. Зазначив, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Рівне та отримує пенсію згідно Закону України «Про державну службу». Призначення та виплата пенсії відбувається на підставі наданих позивачем документів при призначенні пенсії державного службовця. На підставі ст. 37 Закону України «Про державну службу», згідно ст. 33 означеного Закону проведений розрахунок заробітної плати державного службовця для визначення розміру пенсії позивача, яка складається із посадового окладу, доплати за ранг, надбавки за вислугу років на державній службі, премій та інших надбавок». Суд повинен врахувати, що чинним законодавством не передбачено врахування при обчисленні пенсії матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, матеріальні виплати у формі допомоги на оздоровлення, суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, оскільки вони не є складовими заробітної плати, плати і не зазначені в переліку складових заробітної плати, передбаченому частиною другою статті 33 Закону України «Про державну службу», які враховуються при обчисленні пенсії державного службовця. Обчислення пенсії позивача з урахуванням вказаних позивачем виплат буде суперечити положенням ч.2 ст. 37 Закону України «Про державну службу», що є спеціальним законом, що регулює дані суспільні відносини.Посилання позивача на Інструкцію по статистиці заробітної плати є безпідставним. На підставі наведеного просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Позивач повністю підтримала позовні вимоги в суді, вважає їх доведеними, обґрунтованими відповідно чинного законодавства, просить їх задовольнити.
Представник відповідача просив відмовити в задоволені позову з мотивів викладених у запереченні.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Рівне та отримує пенсію згідно Закону України «Про державну службу». До заяви позивачем було надано довідку відповідного зразка від 26 грудня 2013 року № 05-25/225 «Про складові заробітної плати (надбавки та премії за останні 24 календарних місяці роботи або будь - які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» за період з 01.11.2006 року по31.10.2008 року, відповідно до якої заробітна плата позивачки, крім іншого, включала суму індексації заробітної плати на загальну суму 842, 89 грн. та суму матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально - побутових проблем на суму 8 065,48 грн., включені у довідку, на які нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Громадяни, згідно зі ст. 46 Конституції України, мають право на соціальний захист, що гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Статтею 8 Конституції України проголошено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція Українимає найвищу юридичну силу. В силу ст. ст. 22, 64 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Конституційні права та свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відповідно до вимог статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.
Відповідно до статті 33 Закону України «Про державну службу» заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.
За змістом статті 37 Закону України «Про державну службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) пенсія державним службовцям призначається у розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
У частині першій статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95 ВР «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Відповідно п. 2.3.3 ст. 2 Інструкції по статистиці заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004р. № 5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004р. за № 114/8713, матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників, входить до складу фонду оплати праці.
Згідно ч.6 ст. 95 КЗпП України, заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до с. 33 Закону України «Про оплату праці», у період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації, згідно із чинним законодавством.
Згідно Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 03.07.1991 року передбачено, що об'єктом індексації грошових доходів населення є в тому числі заробітна плата, підстави для індексації грошових доходів населення наявні у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка, те що індексація грошових доходів працюючого населення проводиться за основним місцем роботи, відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення , затвердженого постановою КМ України від 17.07.2003 року №1078.
Отже, чинне законодавство як загальне, так і спеціальне відносить до складу заробітної плати також інші виплати. При цьому слід врахувати, що надбавки, запроваджені нормативно-правовими актами, матеріальна допомога належать до додаткових видів грошового забезпечення й приймаються в розрахунок при нарахуванні пенсії лише особам, які отримували такі надбавки під час перебування на державній службі та були звільнені зі служби після їх запровадження.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та матеріальна допомога на оздоровлення входила до системи оплати праці державного службовця.
Крім того, статтею 66 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.
Відповідно до частини першої статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Стаття 41 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цимЗаконом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, матеріальна допомога на оздоровлення та суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Приймаючи до уваги судову практику Верховного суду України в справах щодо ідентичних правовідносин в тій частині, що перевагу мають спеціальні норми, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, суд приходить до висновку, що для вирішення спірних правовідносин в справі підлягають застосуванню саме такі спеціальні норми, що визначають виплати /доходи/для обчислення пенсії, зокрема ст. 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " та стаття 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а не положенням Законів України «Про державну службу» та «Про оплату праці», які щодо спірних відносин є загальними.
Відповідно до положень ч. 7 ст. 33 Закону України «Про державну службу», саме на Кабінет Міністрів України покладається регулювання питань оплати праці державних службовців, встановлення розмірів посадових окладів, надбавок, доплат, матеріальної допомоги.
Таким чином, висновки управління Пенсійного фонду в місті Рівне про те, що матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань та матеріальна допомога на оздоровлення, що має систематичний характер, суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, надана всім або більшості працівників, на які нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, однак які не включається до складу заробітної плати державного службовця, не враховується при обчисленні розміру його пенсії, є наслідком порушення правил застосування норм права відповідачем, надання переваги положенням Законів України «Про державну службу» та «Про оплату праці», які щодо спірних відносин є загальними. У той же час перевагу мають спеціальні норми, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, за наведених обставин - стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та стаття 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Враховуючи положення чинного пенсійного законодавства, а саме, статей 83, 84, 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», статей 43, 44, 45, 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначення чи перерахунок пенсії проводиться виключно на підставі звернення (заяви) особи до відповідного територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі. Пенсія призначається чи перераховується з дня звернення, крім окремих випадків, передбачених згаданими Законами.
Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
На підставі ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті, обставини на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкту владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача до управління Пенсійного фонду України в місті Рівне зробити перерахунок та виплачувати їй пенсію з урахуванням одержаних сум виплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань та суми виплат, пов'язаних із індексацією заробітної плати працівників, на які нараховані страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, є доведеними і обґрунтованими.
Таким чином, порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача до проведення перерахунку та виплати пенсії позивача по Закону України «Про державну службу» з урахуванням «інших виплат» - матеріальної допомоги на оздоровлення, та суми виплат, пов'язаних із індексацією заробітної плати працівників, на які нараховані страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить провести перерахунок призначеної пенсії із врахуванням матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань та матеріальної допомоги на оздоровлення та сум виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати за період з 29.11.2008 року.
Таким, чином виходячи з вищевикладеного, приходжу до висновку, що позовні вимоги про зобов'язання здійснювати перерахунок пенсії за кожен місяць та стягнення недоплаченої пенсії за попередні місяці підлягають до залишення без розгляду за період із 29.11.2008 року по 27.07.2013 року, у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду, оскільки підстави для його поновлення судом позивачем не наведені.
Згідно вимог частини другої статті 161 КАС України, при прийнятті постанови суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року № 21-430а11.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61, 71, 99, 100, 158-163, 167, 186, 254 КАС України суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Рівне, щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_2 із включенням до розрахунку сум індексації, отриманої матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги для вирішення соціально-побутових питань, з яких нею сплачений єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до Закону України «Про державну службу» відповідно до довідки від 26.12.2013 року №05-25/225.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Рівне здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсію, виходячи із включення до розрахунку сум індексації, отриманої матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги для вирішення соціально-побутових питань, з яких нею сплачений єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до Закону України «Про державну службу» відповідно до довідки від 26.12.2013 року №05-25/225, починаючи з 28.07.2013 року.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, відповідно до частини 3 статті 160 КАС України, а також прийняття постанови в письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо була подана апеляційна скарга судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Рівненського міського суду О.Г. Крижова