Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"04" липня 2006 р. Справа № 55/108-06
вх. № 4174/5-55
Суддя господарського суду Гребенюк Н.В.
при секретарі судового засідання Добреля Н.С.
за участю представників сторін:
позивача - Сватовського В.І.
відповідача - Растопчіної О.В.
розглянувши справу за позовом Приватної фірми "Полтава-мотор-сервіс", м. Полтава
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Канберра", м. Харків
про стягнення 717832,24 грн.
У квітні 2006 року Приватна фірма "Полтава-мотор-сервіс", м. Полтава звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Канберра" м. Харків 163014,17 грн. пені, 554818,07 грн. збитків, та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що внаслідок порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору підряду №1 від 01.11.2001року, а саме строків виконання робіт та введення об"єкту в експлуатацію, відповідачу згідно п.10.3 договору нараховано пеню, та внаслідок не виконання відповідачем прийнятих на себе у відповідності до умов вказаного договору зобов"язань, позивачу спричинено збитки. В позовній заяві позивач просив з метою забезпечення позову накласти арешт на розрахунковий рахунок відповідача.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 7 квітня 2006 року було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 15 травня 2006 року о 11:00 год. Відмовлено позивачу в застосуванні заходів по забезпеченню позову, шляхом накладання арешту на грошові кошти відповідача, у зв"язку з не обгрунтуванням і не підтвердженням належними доказами необхідності такого забезпечення, а також не доведенням документально ним того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечує та просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити, з посиланням на те, що відповідачем згідно договору підряду №1 від 1 листопада 2001 року, на суму перерахованих позивачем коштів роботи виконані у повному обсязі, що підтверджується актами прийома-передачі виконаних робіт від 29.11.2002 року на суму 31662,62 грн., від 27.08.2003 року на суму 33789,83 грн. та за листопад 2002 року на суму 108876 грн., який позивач не підписав своєчасно. Несвоєчасне виконання робіт за цим договором сталося з вини позивача, який несвоєчасно надав правовстановлюючі документи на земельну ділянку, що стало перешкодою для виконання проектних робіт. Безпідставними вважає відповідач, заявлені вимоги щодо стягнення збитків у сумі 554818,07 грн., які позивач пов"язує з не виконанням своїх зобов"язань у відповідності до умов укладеного між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа Плюс" попереднім договором купівлі-продажу щодо передачі у власність ТОВ "Альфа Плюс" будинку,що знаходиться за адресою вул. Артеківська,4, смт. Гурзуф м. Ялта, з вини відповідача. Відповідач вважає, що позивачем не доведено причинно-наслідкового зв"язку між діями відповідача та заявленими збитками у сумі 554818,07 грн. та стверджує про те, що не своєчасне виконання робіт по договору підряду №1 від 01.11.2001 року сталося не з вини відповідача, а внаслідок несвоєчасного надання позивачем правовстановлюючих документів на земельну ділянку.
6 червня 2006 року відповідач надав суду додаткові пояснення до заперечень проти позову, де вказує на те, що позивач знав, що виконання робіт з реконструкції гуртожитку за договором затримується та своїм листом №1 від 13 січня 2003 року він звертався до начальника Ялтинського міського управління земельних ресурсів з питання оформлення договору оренди земельної ділянки і вказував на те, що без цього документа не можливо приступити до робіт з реконструкції гуртожитку. Відповідач в свою чергу своїм листом №1 від 3 лютого 2003 року також повідомляв позивача про те, що йому необхідно надати правовстановлюючі документи на земельну ділянку, але незважаючи на вказані обставини позивач уклав попередній договір на продаж будівлі гуртожитку та отримав за цим договором аванс. Крім того, відповідач зазначає, що нарахування відповідачу пені на суму невиконаних позивачем зобов"язань не має юридичної сили. Згідно до ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки встановлюється скорочена позовна давність та з цих підстав відповідач вважає, що у позивача взагалі не має підстав для стягнення пені за спливом строку позовної давності.
27 червня 2006 року позивач в порядку ст. 22 ГПК України звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог в частині стягнення пені, в якій просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 87536,38 грн. за період з 23.09.05 р. по 07.04.2006 р.
Вказана заява була прийнята судом та розгляд справи продовжено з її урахуванням.
30 червня 2006 року відповідач надав заперечення на уточнення до позовних вимог , де вказує на те, що у позивача взагалі не має підстав для стягнення пені за несвоєчасне виконання робіт за договором підряду №1 від 01.11.2001 року, оскільки до вимог про стягнення неустойки встановлюється скорочена позовна давність, тому враховуючи вимоги ст.258 ЦК України у позивача не має правових підстав для стягнення пені, у зв"язку зі спливом строку позовної давності.
У призначеному судовому засіданні позивач підтримував позовні вимоги з урахуванням уточнень та просив суд стягнути з відповідача збитки в сумі -554818,07 грн., пеню в сумі - 87536,38 грн. та судові витрати.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву та додатках до нього .
Сторони звернулись до суду з заявою про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Ця заява розглянута судом та задоволена як така, що не суперечить чинному законодавству.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини спору та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.
1 листопада 2001 року між сторонами було укладено договір підряду №1. У відповідності до умов якого відповідач зобов"язався виконати роботи по реконструкції малосімейного гуртожитку по вул. Артеківській,4 смт. Гурзуф АР Крим, а позивач в свою чергу зобов"язався проводити поетапну оплату згідно графіку виконаних робіт, строк закінчення яких було визначено у п.3 договору, а саме до 01 вересня 2002 року.
Як вбачається з матеріалів справи позивач в 2005 році звертався до господарського суду Харківської області з вимогою про розірвання договору підряду №1 від 01.11.01 р. на виконання робіт по реконструкції малосімейного гуртожитку в смт. Гурзуф, вул. Артеківська,4, укладеного між ним та відповідачем, та з вимогою про стягнення з відповідача боргу у сумі 76578,24 грн., що і було предметом розгляду у справі №05/217-05. Дослідивши матеріали вказаної справи, суд дійшов висновку про те, що не виконання відповідачем робіт у встановлені договором підряду строки є істотним порушенням договору та підставою для розірвання договору підряду №1 від 01.11.01 р.
Рішенням господарського суду Харківської області від 23 вересня 2005 року по справі № 05/217-05 позовні вимоги було задоволено частково. Розірвано договір підряду №1 від 01.11.2001 року на виконання робіт по реконструкції малосімейного гуртожитку в смт. Гурзуф, вул. Артеківській,4. В решті позову було відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.11.2005 року та Постановою Вищого господарського суду України від 14.02.2006 року по справі №05/217-05 вищезазначене рішення було залишено без змін.
Позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені у сумі 87536,38 грн., мотивована тим, що внаслідок порушенням відповідачем строків виконання робіт за договором підряду №1 від 01.11.2001 року, у відповідності до п.10.3. вказаного договору, яким було визначено, що при порушенні підрядником строків виконання робіт винна сторона сплачує на користь другої сторони пеню за кожен день прострочення з рахунку подвійної облікової ставки НБУ, позивачем нараховано відповідачу на суму не виконаних робіт пеню в період з 23 вересня 2005 року по 7 квітня 2006 року.
Проте, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти нарахованої позивачем пені,посилаючись на сплив строку позовної давності, оскільки договором підряду №1 від 01.11.01 р. п.3.1 було визначено дату закінчення виконання робіт, а саме -1 вересня 2002 року, тобто з наступного дня позивачу було відомо про порушення свого права.
Крім того, як вже було вищезазначено рішенням господарського суду Харківської області від 23 вересня 2005 року по справі №05/217-05 договір підряду №1 від 01 листопада 2001 року було розірвано. Постановою господарського суду Харківської області від 16 листопада 2005 року вказане рішення було залишено без змін, тобто рішення господарського суду від 23.09.05 р. по справі № 05/217-05 набрало законної сили 16 листопада 2005 року.
Згідно ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов"язання сторін припиняються. У випадку коли зміна чи розірвання договору відбувається в судовому порядку, діє імперативне правило про те, що зобов"язання вважаються зміненими або припиненими з моменту набрання рішення суду законної сили.
Згідно ст.188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або припинено, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Враховуючи зазначене, а також наданий позивачем розрахунок нарахованої пені в період з 23 вересня 2005 року по 07 квітня 2006 року , суд дійшов висновку про те, що нарахована позивачем пеня в період з 23 вересня 2005 року по 16 листопада 2005 року (день набрання законної сили рішення суду від 23.09.05 р. по справі №05/217-05.) задоволенню не підлягає за спливом строку позовної давності, так як договором підряду №1 від 01.11.01 р. п.3.1 було визначено дату закінчення виконання робіт, а саме -1 вересня 2002 року, тобто з наступного дня позивачу було відомо про порушення свого права.
16 листопада 2005 року набрало законної сили рішення господарського суду Харківської області від 23 вересня 2005 року, яким розірвано договір підряду №1 від 01.11.01 р. Згідно ст.549 ЦК України пеня - є грошова сума , яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання. Оскільки з 16 листопада 2005 року зобов"язання сторін припинилось, тому відсутні і правові підстави для нарахування пені.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога про стягнення пені у сумі 87536,38 грн, нарахованої в період з 23.09.05 р. по 07.04.2006 р., задоволенню не підлягає з підстав вищевказаних, є безпідставною та необгрунтованою.
Позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача збитків у сумі 554818,07 грн., мотивована тим, що 9 квітня 2002 року між ним та ТОВ "Альфа Плюс" було укладено попередній договір купівлі-продажу, згідно якого позивач зобов"язався передати у власність позивачу будівлю, яка знаходиться за адресою: вул. Артемівська, 4 смт. Гурзуф, м. Ялта. Згідно п. п. 2.1., 2.2 договору позивач зобов"язався 23 січня 2003 року продати будівлю ТОВ "Альфа Плюс" та оформити договір купівлі-продажу і засвідчити його нотаріально, передати будівлю ТОВ "Альфа Плюс" згідно вказаного договору Приватна фірма "Полтава-мотор-сервіс" зобов"язалась в термін до 07.02.2003 року. Проте, оскільки 22.05.2002 р.ТОВ "Альфа Плюс" було здійснено предоплату за вказаним договором у сумі 500 000 грн., а ПФ"Полтава-мотор-сервіс" взяті на себе зобов"язання в строк до 07.02.2003 року не виконало, ТОВ "Альфа Плюс" звернулось до господарського суду Полтавської області з відповідним позовом, що і стало предметом розгляду у справі №12/51. Дослідивши матеріали вказаної справи, суд дійшов висновку про те, що попередній договір купівлі-продажу будівлі був укладений сторонами 09.04.02 р., коли діючим законодавством на той час не було встановлено особливостей укладання попередніх договорів, основний договір купівлі-продажу сторонами укладений не був та договір купівлі-продажу між сторонами взагалі не відбувся, кошти попередньої оплати з урахуванням інфляційних нарахувань у сумі 554818,07 грн. підлягають стягненню з Приватної фірми "Полтава-мотор-сервіс". Вказане рішення набрало законної сили та на його виконання було видано відповідний наказ, за яким стягнуто з Приватної фірми "Полтава-мотор-сервіс" на користь ТОВ "Альфа Плюс" 554818,07 грн.
З цих підстав з посиланням на ст. 224 ГК України, якою визначено те, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, а також неодержані доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов"язання другою стороною, позивач просить суд стягнути з відповідача збитки у сумі 554818,07 грн.
Суд зазначає про те, що згідно ст. 22 ЦК України збитками визнаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати , які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права; доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.
Відповідно до ч.1 ст.22, ч.1 ст. 623 ЦК України відшкодуванню підлягають збитки, що "завдані" правопорушенням. Тобто відшкодуванню підлягають збитки, які знаходяться у причинному зв"язку з правопорушенням. За таких умов визнається, що причинний зв"язок між порушенням та збитками має бути безпосереднім або прямим.
У відповідності до вимог ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких грунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обгрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.
Позивачем не доведено суду в обгрунтування своїх позовних вимог причинно-наслідного зв"язку між діями відповідача та заявленими збитками, не доведено того факту, що невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду № 1 від 01.11.2001 року сталось саме з вини відповідача. Посилання позивача на рішення господарського суду Полтавської області від 25 квітня 2005 року по справі №12/51, яким було стягнуто з Приватної фірми "Полтава-мотор-сервіс" на користь ТОВ "Альфа Плюс" кошти у сумі 554818,07 грн. є безпідставним, оскільки вказана сума це кошти попередньої предоплати - у сумі 500 000 грн., та 54818,07 грн. інфляційних нарахувань, нарахованих за несвоєчасне повернення грошових коштів .
Рішенням господарського суду Харківської області від 23.09.2005 року по справі №05/217-05, на яке посилається позивач, встановлено саме невиконання відповідачем робіт у встановлені договором підряду строки, що судом визнано істотним порушенням договору підряду №1 від01.11.01 р. та внаслідок чого рішенням суду вказаний договір було розірвано, проте в зазначеному рішення не встановлювалося з чиєї вини це сталося.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи має місце факт, що позивачем своєчасно не надано відповідачу правовстановлюючі документи на земельну ділянку за адресою: смт Гурзуф, вул. Артеківська, 4, оскільки рішення по відводу земельної ділянки позивачем було отримано згідно Рішенню 11-ї сесії 24 скликання Гурзуфської селищної ради № 12 тільки 25 лютого 2003 року, тобто тільки через півтора року після підписання договору підряду.
У відповідності зі статею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи викладене а також вимоги ст. ст.33 ГПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача щодо відшкодування збитків у сумі 554818,07 грн. задоволенню не підлягають, оскільки в обгрунтування заявлених вимог позивач не надав суду відповідних документів, не довів причинно-наслідного зв"язку між діями відповідача та заявленими збитками .
На підставі викладеного суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову Приватної фірмі "Полтава-мотор-сервіс", як безпідставного та необгрунтованого.
Керуючись ст.129 Конституції України ст.22, ст. 258,261,623,653 ЦК України, ст.ст.188,224 ГК України , ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 44,49,54, 82-85 ГПК України;
В задоволені позову відмовити.
Суддя Гребенюк Н.В.