Єдиний унікальний номер 227/6210/13-к Номер провадження 11-кп/775/868/2014
Головуючий в 1 інстанції: ОСОБА_1
Суддя: ОСОБА_2
25 квітня 2014 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Донецької області у складі
головуючої судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3
ОСОБА_4
за участю секретаря: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
обвинуваченого: ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Донецької області кримінальне провадження №12013050230002324 від 23.09.2013 року за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 16 січня 2014 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.Завидо-Кудашево Добропільського району Донецької області, освіта не повна середня, не одружений, не працює, раніше судимий:
1) 11.09.1996 року Добропільським районним судом Донецької області за ч. 3 ст. 81, 17, ч. 3 ст. 81, 17, ст. 140, 42 КК України до 5 років позбавлення волі без конфіскації майна, на підставі ст. 45 КК України звільнено від відбування покарання з випровуванням на 3 роки;
2) 18.02.1998 року Добропільським районним судом Донецької області за ч. 3 ст. 81, 17, ч. 3 ст. 81, 42, 43 КК України до 6 років позбавлення волі без конфіскації майна;
3) 20.05.2003 року Добропільським районним судом Донецької області за ч. 3 ст. 185, 71 КК України до 3 років 8 місяців позбавлення волі;
4) 02 жовтня 2003 року Добропільським районним судом Донецької області за ч. 3 ст. 185, 304, ч. 4 ст. 70, 71 КК України до 4 років 8 місяців позбавлення волі,
5) 26.12.2007 року Слов'янським міськрайонним судом Донецької області за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі; 01.04.2009 року постановою Калінінського райсуду м. Горлівка Донецької області від 24.03.2009 року умовно- достроково звільнений,
6) 11.10.2010 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровськ за ч. 1 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст.358, ст. 70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, 19.08.2013 року був звільнений з місць позбавлення волі за відбуттям строку покарання,
мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
засуджений за ч. 2 ст. 187 КК України до 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю,
Згідно вироку суду, ОСОБА_7 , будучи особою, яка раніше вчинила розбій, знаходячись в приміщенні торгової зали магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який розташований за адресою Донецька область, Добропільський район, с. Святогорівка, вул. Білозерська Шкільна 1379, діючи умисно, з корисливих спонукань, з метою заволодіння чужим майном, підійшов до продавця магазину - ОСОБА_8 та напав на неї, а саме, маючи при собі ніж, який тримав у руці і демонструючи його ОСОБА_8 , створюючи у останньої враження того що, він може зашкодити її життю чи здоров'ю, погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я, став вимагати у останньої передачі йому грошових коштів та золотих виробів, які знаходилися на ній. Злякавшись погроз і наслідків, які можуть настати внаслідок невиконання умов останнього. ОСОБА_8 , відкрила ящик столу, де лежали гроші (виручка магазину за день), звідки ОСОБА_7 забрав гроші в сумі 1045,80 грн., а потім передала останньому, знявши з себе, вироби із золота 585 проби, а саме: ланцюжок з хрестиком, сережки та обручку. Після чого ОСОБА_7 з місця скоєння правопорушення зник. Своїми діями ОСОБА_7 спричинив потерпілим матеріальні збитки, а саме ОСОБА_9 у розмірі 1045,80 грн. та ОСОБА_8 у розмірі 2930,20 грн.
На вказаний вирок суду обвинуваченим ОСОБА_7 подана апеляційна скарга.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить вирок суду скасувати, кримінальне провадження направити на новий судовий розгляд у той же суд, в іншому складі суду. В обгрунтування апеляційної скарги посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильне застосування кримінального закону.
Зазначає, що потерпіла ОСОБА_8 в судовому засіданні 29.11.2013 року пояснила, що людина, яка скоїла на неї напад була вдягнена у синю куртку, чорні брюки, светр з великим коміром та в'язану шапку. Однак під час затримання він був одягнутий в інші речі. Також зазначає, що по справі не було проведено відтворення обстановки та обставин події, дактилоскопічна експертиза. В порушення КПК України, під час впізнання, яке було проведено в залі судового засідання, він був один. Також апелянт ставить під сумнів показання свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .
В судовому засіданні апеляційного суду:
- обвинувачений ОСОБА_7 , який приймав участь в режимі відеоконференції, підтримав доводи апеляції;
- прокурор вважала вирок суду законним та обґрунтованим, а апеляцію такою, що не підлягає задоволенню.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Суд вірно встановив фактичні обставини по справі, прийшов до правильного висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 , кваліфікацію його дій.
Висновки суду підтверджені дослідженими в ході судового слідства і викладеними у вироку доказами.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 вину в пред'явленому йому обвинувачені не визнав і пояснив, що він розбійного нападу на ОСОБА_13 23 вересня 2013 року не здійснював. Порушення кримінальної справи вважає помстою за те, що він не віддав їй борг. Зазначив, що 10 вересня 2013 року він у продавця магазину «Золотий Колодязь», який розташований в с. Святогорівка, ОСОБА_13 , придбав у борг 10 пляшок горілки, а 11.09.2013 року зайняв у останньої грошові кошти в сумі 550 грн. Борг за горілку і грошові кошти обіцяв повернути до 17.09.2013 року, але у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем, борг в зазначений термін не повернув. У зв'язку з цим 17.09.2013 року, ввечорі, його зустріли ОСОБА_14 , ОСОБА_15 і ОСОБА_16 , які на автомобілі «Ланос» вивезли у посадку і побили його за те, що він не повернув борг ОСОБА_17 . Він пообіцяв їм повернути вказаний борг до 23.09.2013 року, але цього не зробив. За те, що він не віддав борг, 23.09.2013 року, у вечірній час, коли він знаходився біля кіоску, який знаходиться поблизу магазину «Золотий Колодязь» с.Святогорівка, його затримали ОСОБА_18 та ОСОБА_19 і сказали йому, що вони його посадять. Після цього вони викликали працівників міліції, які порушили відносно нього дану кримінальну справу. Працівникам міліції він говорив, що нічого протизаконного не зробив.
Разом з тим, доводи ОСОБА_7 про відсутність в його діях складу інкримінованого злочину спростовуються дослідженими судом доказами.
Потерпіла ОСОБА_8 суду пояснила, що вона працює продавцем у магазині «Золотий Колодязь» с.Святогорівка. 23 вересня 2013 року, у вечерній час, приблизно о 20.30 годині, в приміщення магазину зайшов чоловік в темній куртці, шапці, яким був обвинувачений ОСОБА_20 цей час, в приміщенні магазину, нікого крім неї не було. ОСОБА_21 підійшов до неї і погрожуючи ножем, який держав перед нею, сказав їй, щоб вона віддала йому кошти з каси та золоті прикраси, і якщо вона виконає його умови він її не торкне. Злякавшись погроз і наслідків, які можуть настати внаслідок невиконання умов останнього, вона відкрила ящик столу, де лежали гроші, звідки останній забрав їх. Після чого, останній сказав їй знімати золоті прикраси. Вона зняла з себе золоті обручку і сережки, а також зірвала з себе золотий браслет з хрестиком, так як останній не знімався, а обвинувачений наполягав на тому, щоб вона віддала йому ці речі. Потім ОСОБА_21 спокійно вийшов з магазину. За ним слідом вибігла, на поріг магазину, і вона. В цей час до магазину під'їхали на автомобілі ОСОБА_14 і ОСОБА_15 , яким вона стала кричати, щоб вони затримали чоловіка, який щойно вийшов з магазину і йшов в напрямку автобусної зупинки. Вони одразу відреагували на її крики. ОСОБА_21 став тікати. ОСОБА_14 побіг за ним в сторону пустиря. В цей час вона подзвонила власнику магазину - ОСОБА_22 і розповіла про те, що сталося. Всього обвинувачений забрав: денну виручку магазину і її особисті золоті прикраси - браслет з хрестиком, сережки та обручку. Кошти та золоті прикраси, крім однієї сережки, їй були повернуті ОСОБА_23 .. Також пояснила, що 23 вересня 2013 року ОСОБА_24 вона бачила вперше і все, що він поясняв в судовому засіданні не відповідає дійсності. Зазначила, що вона впевнена, що саме обвинувачений ОСОБА_7 на неї напав, незважаючи на те, що останній ховав своє обличчя. Вона його впізнала по очам та голосу.
Показання потерпілої ОСОБА_8 також підтверджуються та узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_25 , які вони дали в судовому засіданні і вважати їх недостовірними у суду не має підстав.
Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що 23.09.2013 року приблизно о 20.30 годин він разом з ОСОБА_26 , на автомобілі, під'їхали до магазину « ОСОБА_27 » с. Святогорівка, з якого вийшов чоловік і направився в сторону автобусної зупинки. В той же час з магазину вибігла ОСОБА_13 , яка стала їм кричати, щоб вони затримали вищевказаного чоловіка, так як останній її пограбував. Він одразу побіг доганяти чоловіка, який став убігати від нього. Коли він затримав чоловіка, яким був обвинувачений ОСОБА_21 , останній кричав, що у нього є ніж. Потім підбіг ОСОБА_15 і вони разом привели затриманого до магазину, який їм розказав, що речі, які він забрав у ОСОБА_13 він вибросив за автобусною зупинкою. Разом з ОСОБА_28 він, на місці, де вказав обвинувачений, знайшли гроші і золоті прикраси. Все вони віддали ОСОБА_29 . З обвинуваченим до 23 вересня 2013 року у нього будь-яких відносин ніколи не було. Насильства до нього він не застосовував.
Свідок ОСОБА_15 суду пояснив, що коли він з ОСОБА_11 вели затриманого ОСОБА_24 до магазину, то він питав останнього навіщо він це зробив, на що той сказав, що він нещодавно звільнився з місць позбавлення волі і у нього не було грошей, і просив його відпустити. Зазначив, що коли вони вели ОСОБА_24 до магазину, проходячи по асфальтовій дорозі, біля автобусної зупинки, яка знаходиться біля магазину «Золотий Колодязь», він почув, що нібито щось впало. Зі слів ОСОБА_13 йому стало відомо, що обвинувачений ОСОБА_21 зайшов до магазину і погрожуючи їй ножем забрав кошти з каси і її золоті прикраси. Почувши про ніж, він повернувся до автобусної зупинки, де він чув, що нібито щось впало, і побачив, що дорозі, на пішохідному переході, лежав невеликий ніж, про який він розповів ОСОБА_30 та ОСОБА_31 . Також суду пояснив, що 23.09.2013 року, він до ОСОБА_32 не застосовував фізичну силу. З приводу боргу обвинуваченого він взагалі нічого не знає і 17 вересня 2013 року він ОСОБА_24 не бачив.
Крім того, потерпілий ОСОБА_9 суду пояснив, що він є власником магазину « ОСОБА_27 » с. Святогорівка. 23 вересня 2013 року приблизно в 20.40 годин йому подзвонив продавець магазину ОСОБА_8 і повідомила про те, що на неї напали і забрали виручку магазину та її золоті прикраси. Він одразу прийшов до магазину, біля якого вже знаходились ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які тримали обвинуваченого ОСОБА_24 ОСОБА_14 та ОСОБА_15 розповіли йому, що під'їхавши до магазину вони побачили ОСОБА_8 , яка кричала їм, що на неї напали і що потрібно затримати чоловіка, який це зробив, що вони і зробили. Цим чоловіком, як з'ясувалось був ОСОБА_21 , який показав місце де він викинув гроші та золоті прикраси. Про даний випадок він повідомив до міліції. Також пояснив, що ніж був знайдений на дорозі біля автобусної зупинки. Грошові кошти йому були повернуті. З приводу боргу, про який розказував обвинувачений, він взагалі нічого не знає.
Свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що 23 вересня 2013 року, в вечерній час, йому подзвонив його брат ОСОБА_9 і пояснив, що пограбували магазин «Золотий Колодязь» і попросив викликати міліцію. Коли він приїхав до магазину, там вже знаходились його брат ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_15 та обвинувачений ОСОБА_35 .. На їх прохання ОСОБА_21 показав, де він викинув речі, які викрав. Ніж знаходився на проїзній частині, біля автобусної зупинки. Після приїзду працівників міліції, обвинувачений був переданий останнім. Будь-якого насильства, він та вищевказані особи, до обвинуваченого не застосовували і до 23 вересня 2013 року він ОСОБА_24 не бачив і з ним не зустрічався.
Винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 також підтверджується протоколом огляду місця події від 23.09.2013 року, протоколом огляду предметів від 11.10.2013 року, фіскальним чеком ФГ «Весна», відповідно до якої денна виручка магазину 23.09.2013 року станом на 20.33 годину становила 1051,05 грн.
Також суддя першої інстанції обгрунтовано поставився критично до показань обвинуваченого ОСОБА_7 , оскільки вони не підтверджються доказами кримінального провадження і були спростовані показаннями потерпілих та свідків.
Таким чином, сукупність наведених доказів, на думку колегії суддів, об'єктивно свідчить про те, що вина ОСОБА_7 доведена, а дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 187 КК України.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що на впізнанні в судовому засіданні він перебував у клітці один, що є порушенням КПК України є необгрунтованими, оскільки впізнання особи судом не проводилось. Під час судового слідства був проведений допит потерпілої ОСОБА_8 , яка показала, що напад на неї скоїв саме ОСОБА_7 .
Також доводи обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що потерпіла ОСОБА_8 в судовому засіданні 29.11.2013 року пояснила, що людина, яка скоїла на неї напад була в одязі, який не співпадає з одягом, в якому він був затриманий, є безпідставними, так як з матеріалів кримінального провадженя вбачається, що ОСОБА_7 був затриманий після скоєння ним розбійного нападу на продавця магазину, одразу після виходу з викраденим з магазину.
Обговорюючи доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 про суперечливість в показаннях свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , колегія суддів вважає їх неспроможними. Як вбачається вказані свідки були допитані в судовому засіданні і саме на підставі їх показань суд дійшов висновку про винність ОСОБА_7 в скоєнні злочину. Крім того, показання зазначених свідків узгоджуються між собою та з показаннями потерпілої.
Посилання апелянта на те, що не були проведені такі слідчі дії, як відтворення обстановки та обставин події, дактилоскопічна експертиза не заслуговують на увагу, оскільки такі слідчі дії не є обов'язковими, а вина ОСОБА_7 доведена сукупністю інших досліджених судом доказів. Крім того, протоколом огляду місця події від 23.09.2013 року встановлено місце вчинення кримінального правопорушення, а саме приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , встановлено місце, де ОСОБА_7 викинув викрадені речі, які були знайдені свідками ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , яким є пустир за огорожею з залізобетонних плит, які огороджують територію, прилягаючу до магазину «Золотий Колодязь» та кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Також зазначеним протоколом підтверджується факт видачі потерпілими ОСОБА_36 та ОСОБА_8 грошових коштів в сумі 1050,00 грн. та золотих виробів, які останнім повернув ОСОБА_12 , який знайшов їх на пустирі.
Разом з тим, колегія суддів, враховуючи особу ОСОБА_7 , який не працює, характеризується посередньо, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше судимий, як обтяжуючу покарання обставину - рецидив злочинів, а також враховуючи фактичні обставини справи, повернення обвинуваченим ОСОБА_7 потерпілій ОСОБА_8 більшості викрадених у неї золотих виробів та відсутність тяжких наслідків від скоєного ОСОБА_7 злочину, колегія суддів приходить до висновку про необхідність пом'якшення призначеного ОСОБА_7 покарання.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування вироку, колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 407, 408 КПК України, колегія суддів,-
Апеляцію засудженого ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 16 січня 2014 року стосовно ОСОБА_7 - змінити.
Призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 187 КК України у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена протягом трьох місяців до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку.
Судді: