Справа № 692/284/14-ц
Провадження № 2/692/122/14
28.04.2014
( З А О Ч Н Е )
23 квітня 2014 року Драбівський районний суд
Черкаської області
в складі: головуючого - судді Фай В.Г.
при секретарі - Медведенко С.О.,
з участю: позивачки - ОСОБА_1
та її представника - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Драбів справу за позовом
ОСОБА_1
д о:
ОСОБА_3
про визнання особи такою, що втратила право
користування житловим приміщенням, та виселення
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просить суд визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим будинком, що розташований за адресою АДРЕСА_1, та належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та виселити його із вказаного житлового будинку.
Свої позовні вимоги позивачка мотивує тим, що вона на праві власності має житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1. 15.01.2011 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем ОСОБА_3 Від шлюбу дітей не мають. Після реєстрації шлюбу проживали сумісно, вели спільне господарство. Відповідач з її згоди був зареєстрований в її житловому будинку на правах члена сім'ї. 28 листопада 2013 року рішенням Драбівського районного суду Черкаської області шлюб між нею та відповідачем розірвано. Після розлучення ОСОБА_3 виселятися та знятися з реєстрації місця проживання відмовляється. На її неодноразові звернення з цього приводу не реагує, чим порушує її права як власника житлового будинку, а тому просить в судовому порядку визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування її житловим будинком, та примусово виселити його із будинку, що є її власністю.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 заявлені позовні вимоги підтримують і просять суд позов задоволити з підстав наведених у позовній заяві, проти ухвалення заочного рішення не заперечують.
Відповідач ОСОБА_3, будучи належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, не повідомив причину неявки до суду.
За таких обставин суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Суд, вислухавши пояснення позивачки та її представника, вивчивши матеріали справи, вважає, що заявлений позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 на підставі рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 18 липня 2002 року має право власності на ? частину житлового будинку в АДРЕСА_1. 15.01.2011 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем ОСОБА_3 Від шлюбу дітей не мають. Після реєстрації шлюбу проживали сумісно, вели спільне господарство. Відповідач з її згоди був зареєстрований в її житловому будинку на правах члена сім'ї. 28 листопада 2013 року рішенням Драбівського районного суду Черкаської області шлюб між сторонами розірвано. Після розлучення ОСОБА_3 виселятися та знятися з реєстрації місця проживання відмовляється. На її неодноразові звернення з цього приводу не реагує.
Частиною ч. 3 ст. 47 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно ч. 4 ст. 9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Відповідно до ч.1 ст. 156 ЖК України, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку ( квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Аналогічні положення містяться і у ч.1 ст. 405 ЦК України.
До членів сім'ї власника будинку належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Підстави та порядок позбавлення членів сім'ї власника права користування жилими приміщеннями визначені у ст. 157 ЖК України, якою встановлено, що членів сім'ї власника жилого будинку може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.
Частиною 1 ст. 116 ЖК України встановлено, якщо наймач або члени його сім'ї, які проживають разом з ним, використовують квартиру не за призначенням, систематично руйнують її, порушують правила співжиття, роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи попередження і громадського впливу щодо таких осіб виявилися безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Тобто для застосування цієї статті необхідна наявність двох умов: систематичне порушення правил співжиття, а також вжиття заходів попередження або громадського впливу, які не дали позитивних результатів.
Під заходами впливу є заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах мешканців будинків чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами і іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача.
Доказом застосування заходів попередження і громадського впливу можуть бути постанови про притягнення до відповідальності, протоколи або постанови громадських організацій, трудових колективів, що засудили винного.
Саме до цього зводяться роз'яснення, викладені в п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України».
Позивачка вказує, що вона 6 березня 2014 року зверталася до органів внутрішніх справ з заявою вирішити питання щодо поведінки відповідача.
Працівниками міліції розгляд заяви був припинений, вирішувалося питання про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за насильство в сім'ї.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами дійсно існують неприязні стосунки. Позивачка бажає виселити відповідача з належної її частини житлового будинку, однак підтвердження того, що відповідач систематично перешкоджає їй у користуванні спірним житловим будинком та порушує її законні права, як власника житла, робить неможливим для позивачки проживання із ним в одному будинку, а заходи попередження і громадського впливу щодо відповідача виявилися безрезультатними, в судовому засіданні позивачка та її представник не довели, тому суд вважає, що підстав, передбачених ст.116 ЖК України, для виселення позивача із житлового будинку немає.
Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
В судовому засіданні позивачкою не надано доказів та не обґрунтовані ті обставини, на які вона посилається в позові. А рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки в судовому засіданні позивачка не довела суду належними доказами свої позовні вимоги.
Самі по собі неприязні стосунки між сторонами не можуть бути підставою для виселення відповідача з мотивів, зазначених в позові.
Керуючись ст. ст.10, 11, 15, 57, 58, 59, 60, 213, 215, 224-227 ЦПК України, ст. ст. 156, 157 ЖК України, с у д , -
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщення, та виселення - відмовити.
Рішення може бути переглянуте судом за заявою відповідача, яка може бути ним подана до суду протягом десяти днів з часу отримання копії рішення, а позивачкою може бути оскаржене до судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області протягом десяти днів з часу його проголошення .
Головуючий: