Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/2068/13-к
Іменем України
01 квітня 2013 року м. Миколаїв
Суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Чернієнко С.А., при секретарі Нофенко М.В., за участю прокурора Висоцького В.П., розглянувши скаргу ОСОБА_1 на постанову від 07.09.2012р. старшого слідчого прокуратури Миколаївського району Миколаївської області Кравченка В.М. про відмову у порушенні кримінальної справи за наслідками перевірки заяви ОСОБА_1 про застосування до нього заборонених методів ведення слідства, -
15 лютого 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва зі скаргою, в якій просив скасувати зазначену вище постанову. 25 лютого 2013 року скарга ОСОБА_1 надійшла до Центрального районного суду м. Миколаєва.
У своїй скарзі ОСОБА_1 зазначив, що копію оскаржуваної постанови він отримав лише 11 лютого 2013 року та вважає цю постанову незаконною, оскільки слідчим після скасування попередньої постанови про відмову у порушенні кримінальної справи додаткова перевірка проведена неповно, зокрема не з'ясовано місце, час та обставини походження виявлених в нього тілесних ушкоджень.
Дослідивши матеріали, на підставі яких винесено оскаржувану постанову, думку прокурора, який вважав скаргу необґрунтованою, а оскаржувану постанову законною, дійшов висновку про те, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 236-1 КПК України 1960 року, скарга на постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи подається особою, інтересів якої вона стосується, або її представником до районного (міського) суду за місцерозташуванням органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову, протягом семи днів з дня отримання копії постанови чи повідомлення прокурора про відмову в скасуванні постанови.
Зі змісту скарги ОСОБА_1 слідує, що копію оскаржуваної постанови він одержав 15 лютого 2013 року. Це ствердження ОСОБА_3 не спростовується дослідженими під час розгляду скарги документами.
Враховуючи наведене строк подачі ОСОБА_1 скарги на цю постанову ним не пропущено.
Предметом прокурорської перевірки у даному випадку була скарга ОСОБА_1, зроблена ним 28 березня 2005 року, про застосування до нього працівниками міліції заборонених методів ведення слідства, а саме фізичного насильства з метою примусити його до дачі показань та зізнання у вчиненні злочинів, які він не вчиняв.
З акту судово-медичного дослідження № 1384 від 07.07.2011р. (а.м.114) слідує, що під час дослідження медичної картки СІЗО № 20 м. Миколаєва на ім'я ОСОБА_1 було виявлене тілесне ушкодження у вигляді посттравматичного невриту обох ліктьових нервів, яке за ступенем тяжкості належить до категорії легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я та могло утворитися при довгостроковому здавлюванні обох лучезап'ястних суглобів наручниками.
Даючи пояснення з приводу своєї скарги ОСОБА_1, крім іншого, повідомив, що вказане тілесне ушкодження йому було заподіяно під час тортур, що застосовувалися до нього у період з 02 квітня 2003 року по 09 квітня 2003 року в кабінеті працівника ВКР Миколаївського РВ УМВС України в Миколаївській області майора Мосура, куди він доставлявся з ІТТ Миколаївського РВ УМВС України в Миколаївській області, працівниками міліції, зокрема заступником начальника УКР УМВС України в Харківській області ОСОБА_4; начальником відділу УКР УМВС України в Харківській області ОСОБА_5; старшим оперуповноваженим УКР УМВС України в Харківській області ОСОБА_6 та співробітником УКР УМВС України в Одеській області ОСОБА_7 (а.м. 104-108).
Як слідує зі змісту постанови, що оскаржується, відмовляючи у порушенні кримінальної справи, слідчий керувався п. 11 ч. 1 ст. 6 КПК України 1960 року та послався на те, що є нескасована постанова від 02.10.2003р. старшого слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України Климович Г.І. про відмову у порушенні кримінальної справи за фактами, що викладені у зазначеній вище заяві ОСОБА_1.
Однак, зі змісту вказаної постанови старшого слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України Климович Г.І. (а.м. 128-129) неможливо зробити висновок, що предметом прокурорської перевірки у даному випадку були обставини отримання ОСОБА_1 зазначеного вище тілесного ушкодження, наявність якого та факт його походження під час перебування під вартою, тобто під повним контролем правоохоронних органів держави, об'єктивно зафіксовано у відповідних медичних документах.
За такого, посилання слідчого на наявність вказаної вище постанови старшого слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України Климович Г.І. як на підставу відмови у порушенні кримінальної справи, передбачену п. 11 ч. 1 ст.6 КПК України 1960 року, є необгрунтованим.
Зі змісту ст. 99 КПК України випливає, що слідчий своєю постановою відмовляє у порушенні кримінальної справи лише при відсутності підстав до порушення кримінальної справи, якими згідно ч. 2 ст. 94 КПК України є достатні дані, що вказують на наявність ознак злочинів.
Таким чином, слідчий не з'ясувавши під час проведення перевірки обставин, за яких ОСОБА_1 отримав зазначене вище тілесне ушкодження, виніс постанову про відмову в порушенні кримінальної справи без додержання вимог ст. 99 КПК України 1960 року.
Як випливає зі змісту ч. 3 ст. 236-2 КПК України 1960 року, розглянувши скаргу, суддя, якщо при відмові у порушенні справи не виконані вимоги статті 99 цього Кодексу скасовує постанову про відмову в порушенні справи і повертає матеріали для проведення додаткової перевірки.
На підставі викладеного, керуючись ст. 236-2 КПК України 1960 року, -
Постанову від 07.09.2012р. старшого слідчого прокуратури Миколаївського району Миколаївської області Кравченка В.М. про відмову у порушенні кримінальної справи за наслідками перевірки заяви ОСОБА_1 про застосування до нього заборонених методів ведення слідства, - скасувати та повернути матеріали, що стали підставою для її винесення, для проведення додаткової перевірки.
На постанову протягом семи діб з дня винесення може бути подана апеляція до Апеляційного суду Миколаївської області через Центральний районний суд м. Миколаєва.
Суддя: