Єдиний унікальний номер 268/3180/13-ц Номер провадження 22-ц/775/3282/2014
Категорія 30
Головуючий в I інстанції Перевєрзєв М.М.
суддя доповідач Безрученко Ю.О.
23 квітня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді Краснощокової Н.С.
суддів Безрученко Ю.О., Могутової Н.Г.
при секретарі Папченко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, на рішення Кіровського районного суду м. Макіївки від 13 лютого 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою, -
В серпні 2013 року позивач ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою. Свої вимоги обґрунтував тим, що ОСОБА_3 на підставі трудового договору між ним та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 працював водієм автотранспортного засобу та експедитором, за відповідачем був закріплений автомобіль MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1. 22 травня 2013 року ОСОБА_3 на даному автомобілі виїхав для виконання своїх трудових обов'язків і на автошляху Донецьк-Маріуполь з вини відповідача сталася дорожньо-транспортна пригода у виді зіткнення з іншим транспортним засобом, внаслідок якого належний на праві власності ОСОБА_1 автомобіль отримав суттєві технічні пошкодження. Постановою судді Кіровського районного суду м. Макіївки від 26 червня 2013 року ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП України. Сума відновлювального ремонту належного ОСОБА_1 автомобіля за даними акту оцінки становить 93 244,73 грн. Відповідач визнав свою провину в цій дорожньо-транспортній пригоді, однак відмовляється добровільно компенсувати позивачу завдані його винними діями матеріальні збитки на ремонт автомобіля та припинив трудові відносини з позивачем. Позивач просив суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки, завдані внаслідок пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді автомобіля, в сумі 93 244,73 грн. компенсацію моральної шкоди в сумі 3 000,00 грн.; витрати на проведення дослідження для встановлення вартості заподіяної шкоди в сумі 850,00 грн. та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Рішенням Кіровського районного суду м. Макіївки від 13 лютого 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 в особі представника - адвоката ОСОБА_2 до ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі середнього заробітку в сумі 1 440,00 грн.; понесені витрати для відновлення порушеного права в сумі 850,00 грн.; відшкодування судових витрат в сумі 23,60 грн., а всього - в загальній сумі 2 313,60 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу, в якій з урахуванням заяви про відкликання апеляційної скарги в частині оскарження рішення суду щодо вимог про відшкодування моральної шкоди, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 суму матеріальних збитків в розмірі 93 244,73 грн. В обґрунтування скарги зазначив, що на відповідача, винного у скоєнні ДТП може бути покладено повну матеріальну відповідальність, оскільки під час ДТП він виконував функції експедитора, що не суперечить п. 2 трудового договору. Транспортним засобом відповідач користувався з власної ініціативи. Оскільки шкоди працівником завдано не при виконанні трудових обов'язків, позов обґрунтовано саме положеннями ст. 1166, 1167 ЦК України.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_3 заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив її відхилити.
Заслухавши доповідача, сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що підстави в розумінні ст. 130 КЗпП України для покладення на відповідача відповідальності за заподіяні ним фізичній особі-підприємцю дорожньо-транспортною пригодою збитки у повному обсязі відсутні, тому відповідач повинен відшкодувати шкоду у розмірі свого середнього місячного заробітку.
З таким висновком суду в оскаржуваній його частині можна погодитися.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Так, відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній його частині зазначеним вимогам закону відповідає.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Судом першої інстанції встановлено, що Державним реєстратором виконавчого комітету Сніжнянської міської ради Донецької області 06 листопада 1996 року здійснена державна реєстрація ОСОБА_1 як фізичної особи - підприємця, що підтверджено свідоцтвом серії НОМЕР_5.
Згідно свідоцтва платника єдиного податку НОМЕР_4 виданого Сніжнянським відділенням Торезської ОДПІ 30 травня 2012 року, суб'єкт господарювання ОСОБА_1 має право здійснювати господарську діяльність, пов'язану з оптовою та роздрібною торгівлею меблями, килимами й освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому, вантажний автомобільний транспорт, надання послуг з перевезення речей (переїзду), іншу допоміжну діяльність у сфері транспорту.
01 жовтня 2012 року між ОСОБА_1 як фізичною особою-підприємцем та ОСОБА_3 як працівником укладено безстроковий трудовий договір, за умовами якого працівник прийнятий на постійну роботу водієм автотранспортного засобу та експедитором. Працівник зобов'язаний виконувати розпорядження фізичної особи - підприємця, дотримуватися внутрішнього трудового розпорядку, правил техніки безпеки та пожежної безпеки, підтримувати робоче місце, майно та товар в належному санітарно-гігієнічному стані, нести повну відповідальність за товар та майно, отримане від ФОП (п. 2).
Відповідно до пункту третього трудового договору фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зобов'язується: оплачувати працю працівника ОСОБА_3 у розмірі 1 410,00 грн. на місяць, розмір заробітної плати визначається за згодою сторін, але не нижче законодавчо установленого розміру мінімальної заробітної плати, забезпечити безпечні і нешкідливі умови праці для виконання прийнятих працівником зобов'язань, обладнати робоче місце відповідно до вимог нормативних актів про охорону праці, надавати необхідний інвентар, робочий одяг.
Трудовий договір зареєстрований 01 жовтня 2012 року за № 05391200510 в Сніжнянському міському центрі зайнятості. Трудовий договір розірваний сторонами 20 липня 2013 року. ОСОБА_3 звільнено з роботи за прогули згідно статтею 40 пункт 4 КЗпП України. 19 серпня 2013 року даний трудовий договір уповноваженим органом знято з реєстрації.
Згідно з ч. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Постановою судді Кіровського районного суду м. Макіївки від 26 червня 2013 року визнано, що 22 травня 2013 року, приблизно о 14 годині 50 хвилин, ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки MAN 12.225, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по автошляху Слов'янськ - Донецьк -Маріуполь, знаходячись на 73 км, в порушення вимог пунктів 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху (затверджені постановою Кабінету Міністрів України 10 жовтня 2001 року № 1306), виконуючи випередження іншого транспортного засобу, не урахував дорожню обстановку і не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним, не дотримав безпечної дистанції та безпечного інтервалу, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем марки «ТАТА», реєстраційний номер НОМЕР_2, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів та пошкодження вантажу.
За судовим рішенням ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КпАП України та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн., який ним сплачено в дохід держави.
Власником автомобіля марки «MAN», модель 12.225, Фургон-С, реєстраційний номер НОМЕР_1, згідно свідоцтву про реєстрацію ВРЕР ДАЇ з обслуговування м. Львова та Пустомитівського району НОМЕР_3 є ОСОБА_1
За даними звіту про оцінку майна № 071/13-А від 04 червня 2013 року, проведеного фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (сертифікат Фонду державного майна від 07.09.2010), вартість матеріальної шкоди, завданої володільцю автомобілю марки MAN 12.225, реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить 93 244,73 грн.
Згідно наданої представником позивача довідки від 10 лютого 2014 року № 7 фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у квітні 2013 року відповідачу нараховані 1470,00 грн.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 пояснив, що до цього місяця заробітна плата ОСОБА_3 нараховувалася відповідно до умов трудового договору від 01 жовтня 2012 року в сумі 1 410, 00 грн.
Вказані обставини - розмір заробітної плати за березень 2013 року в сумі 1 410,00 грн. визнані відповідачем у судовому засіданні, тому відповідно до положень частини 1 статті 61 ЦПК України вони не підлягають доказуванню.
Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, надані сторонами в порядку статті 60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача на відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, грошові кошти в сумі 1440,00 грн., виходячи з розрахунку:
(1410 + 1470) : 2 = 1440,00 (грн.)
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.
При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.
За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності
У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» роз'яснено, що під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати.
Згідно зі ст. 130 КЗпП України неодержані підприємством, установою, організацією прибутки не можуть включатися до шкоди, яка підлягає відшкодуванню працівником.
Відсутність підстав чи однієї з умов матеріальної відповідальності звільняє працівника від обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Обов'язок доведення наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника лежить на роботодавцеві (ст. 138 КЗпП України).
У відповідності до наведених норм суд першої інстанції встановив відсутність підстав та умов матеріальної відповідальності відповідача та зазначив у своєму рішенні, якими нормативними документами підтверджуються трудові відносини сторін.
Посилання позивача та його представника про те, що такі докази, як, пояснення ОСОБА_3, журнали обліку реєстрації товарно-транспортних накладних та маршрутних путьових листів (а.с. 105-109), не є такими належними доказами в обґрунтування як позовних вимог так і апеляційної скарги, оскільки в них позивач ніколи не розписувався за отримання як товарно-транспортних накладних так і маршрутних путьових листів.
Втім зазначені нові докази спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, а саме з постанови Кіровського районного суду міста Макіївки від 26 червня 2013 року вбачається, що дорожньо-транспортна пригода сталася 22 травня 2013 року о 14 годині 50 хвилин, саме в середу (а.с. 8).
Крім того, з трудового договору між позивачем та відповідачем від 01 жовтня 2012 року вбачається, що час виконання робіт установлюється понеділок, вівторок, середа, четвер, п'ятниця з 09.00 до 13.00 та з 14.00 до 17.00, субота - з 09.00 до 13.00 та з 14.00 до 15.00, тобто суд першої інстанції прийшов до правильних висновків, що відповідач під час дорожньо-транспортної пригоди виконував свої трудові обов'язки (а.с. 27).
Також, апеляційний суд не приймає до уваги нові докази, представлені відповідачем, а саме супровідний лист та постанову про закриття кримінального провадження, оскільки вони не були подані до суду першої інстанції без поважних причин, що відповідає положенням статті 303 ЦПК України.
Отже доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду про часткове задоволення позову.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, доказам, що надані сторонами, дана належна оцінка. Спір вирішено на підставі наданих сторонами доказів у відповідності із нормами матеріального та процесуального законодавства, а тому, апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Судове рішення в іншій частині в апеляційному порядку не оскаржено, та предметом перегляду не було (ст.303 ЦПК України).
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, Апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, відхилити.
Рішення Кіровського районного суду м. Макіївки від 13 лютого 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Судді: