08 квітня 2014 року Житомир справа № 806/750/14
категорія 11.5
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Сичова О.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" до Відділу державної виконавчої служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції за участю третьої особи: ОСОБА_1 про зобов'язання зняти арешт,
встановив:
Публічне акціонерне товариство "Фідобанк" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з вказаним позовом, в якому просило зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції зняти арешт з легкового автомобіля TOYOTA Camry 2.4 L 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, накладений в ході виконавчого провадження №329508875.
В обгрунтування вимог зазначає, що накладення відповідачем арешту на легковий автомобіль TOYOTA Camry 2.4 L не відповідає вимогам Закону «Про виконавче провадження» та порушує його права, оскільки вказаний автомобіль є предметом застави згідно договору застави транспортного засобу №014/3951/5/12153/1 від 25.03.2008 року укладеного між ВАТ "Ерсте Банк", правонаступником якого є ПАТ "Фідобанк" та ОСОБА_1.
Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Третя особа просила позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" задоволити.
Представник відповідача в судове засідання не прибув. Надіслав до суду листа, в якому просив розгляд справи провести без його участі, а вирішення питання про зняття арешту покладається на розсуд суду.
Оскільки немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, але прибули не всі сторони, які беруть участь у справі, суд відповідно до ч.6 ст.128 КАС України розглядає дану справу у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Між Відкритим акціонерним товариством "Ерсте Банк", правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство "Фідобанк" (заставодержатель), та ОСОБА_1 (заставодавець) укладено договір застави транспортного засобу №014/3651/5/12153/1 від 25 березня 2008 року, яким забезпечено виконання зобов'язань за кредитним договором №014/3951/5/12153 від 25.03.2008 року, укладеного між позивачем та третьою особою. Предметом застави за даними договором є автомобіль марки TOYOTA, модель Camry 2.4 L, 2007 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_2.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Відповідно до статей 3, 4 Закону України "Про заставу" заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання. Предметом застави можуть бути майно та майнові права. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання. Предметом застави можуть бути майно та майнові права.
Вимоги до форми договору застави закріплені в статті 13 Закону України "Про заставу", в якій закріплено, що договір застави повинен бути укладений у письмовій формі. У випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, космічні об'єкти, транспортні засоби, що підлягають державній реєстрації, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правовстановлюючих документів. Нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна, транспортних засобів провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін договору, договору застави космічних об'єктів - за місцем реєстрації цих об'єктів.
Згідно статті 13, 14 Закону України "Про заставу" недотримання вимог щодо форми договору застави та його нотаріального посвідчення тягне за собою недійсність договору з наслідками, передбаченими законодавством України.
Відповідно до статті 16 Закону України "Про заставу" коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, право застави виникає з моменту нотаріального посвідчення цього договору.
Реєстрація застави не пов'язується з моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави.
Вищезазначений договір застави транспортного засобу нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області ОСОБА_2 25 березня 2008 року, про що зроблено запис в реєстрі за №931.
Тобто право застави у заставодержателя виникло 25 березня 2008 року.
Однак, в межах виконавчого провадження №32950875 відкритого щодо примусового виконання виконавчого листа №2-2163 від 29.12.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приват Банк" боргу в сумі 92210,87 грн., державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції арештовано легковий автомобіль останньої, а саме: TOYOTA Camry 2.4 L 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, що стверджується актом опису й арешту майна від 31.07.2012 року
Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Частиною 1 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з частиною 2 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.
Відповідно до статті 27 Закону України "Про виконавче провадження", у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Заходами примусового виконання рішень згідно із статтею 32 Закону №606 є:
1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;
2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;
4) інші заходи, передбачені рішенням.
Відповідно до статті ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження", звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.
Згідно ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів, коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника знаходиться у заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту.
Одночасно ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено лише у разі:
-виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів;
-коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.
Відповідно до довідки Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №014/3951/5/12153 від 25.03.2008 року, станом на 12.02.2014 року становить 20950,96 доларів США, що еквівалентно - 179145,40 грн., а згідно звіту про оцінку ринкової вартості легкового автомобіля, ринкова вартість колісного транспортного засобу - легкового автомобіля TOYOTA Camry 2.4 L 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на 22.11.2013 року складає 103752,00 грн., отже розмір заборгованості третьої особи перед позивачем перевищує вартість предмета застави.
Крім того, рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приват Банк" боргу в сумі 92210,87 грн. було прийняте після виникнення у позивача права застави на транспортний засіб TOYOTA Camry 2.4 L 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2.
Тому, відповідно до ст. 50, 52 Закону України "Про виконавче провадження" першочергове право стягнення на транспортний засіб TOYOTA Camry 2.4 L 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 виникло у позивача, як заставодержателя за вищезазначеним договором застави.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про зобов'язання Відділу державної виконавчої служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції зняти арешт з легкового автомобіля TOYOTA Camry 2.4 L 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, накладеного в ході виконавчого провадження №329508875, слід задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
постановив:
Позов задовольнити.
Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції зняти арешт з легкового автомобіля TOYOTA Camry 2.4 L 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, накладений в ході виконавчого провадження №329508875.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" судовий збір в розмірі 73 (сімдесят три) грн. 08 (вісім) коп.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.П. Сичова
Повний текст постанови виготовлено: 08 квітня 2014 р.