Україна
Донецький окружний адміністративний суд
28 квітня 2014 р. Справа № 805/3888/14
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
11 год. 00 хв.
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1, м. Красноармійськ
до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області
про визнання протиправною та скасування вимоги від 28 лютого 2014 року № Ф-386 У
ОСОБА_1 заявив позов до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги від 28 лютого 2014 року № Ф-386 У.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається те, що отримує пенсію за віком та зареєстрований як фізична особа-підприємець, обравши спрощену систему оподаткування. З посиланням на статтю 4 Закону України «Про збір та облік єдиною внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», позивач вважає, що він є звільненим від сплати єдиного внеску за себе, внаслідок чого вимога про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску є неправомірною. У заяві від 17 квітня 2014 року позивач просив суд розглянути справу у письмовому провадженні.
Відповідач у письмових запереченнях проти позовних вимог заперечує, вважає, що право на звільнення від обов'язкової сплати єдиного соціального внеску, здійснюючи діяльність на спрощеній системі оподаткування, у позивача виникне тільки по досягненню пенсійного віку, тобто 60 років, посилаючись, зокрема, на статтю 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, позивачу була призначена пенсія за віком на пільгових умовах, до досягнення ним 60-річного віку, внаслідок чого права право на звільнення від обов'язкової сплати єдиного соціального внеску, на думку відповідача, позивач не має, а отже спірна вимога прийнята правомірно. Відповідач у письмових запереченнях просив розглянути справу без участі представника.
Відповідно до частини 6 статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Таким чином, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду даної справи у письмовому провадженні на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Красноармійської міської ради Донецької області 17 грудня 2004 року. Перебуває на обліку як страхувальник, який обрав спрощену систему оподаткування, отримує пенсію за віком на пільгових умовах з 12 листопада 2000 року. Дані обставини не є спірними між сторонами.
Відповідач у письмових запереченнях зазначає, що відповідно до частини 11 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VІ (надалі - Закон № 2464), який набрав чинності з 1 січня 2011 року, сплата єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування, здійснюється у розмірі 34,7% на суми, що визначаються такими платниками самостійно, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страховою внеску за кожну особу. Єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, сплачується не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний рік. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм податкового кодексу України» від 7 липня 2011 року № 3609, який набрав чинності з 6 серпня 2011 року, фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. У відповідності до частини 4 статті 4 Закону Україні «Про збір та облік єдиною внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції Закону України від 7 липня 2011 року № 3609-VІ) фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, в тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують у відповідності до закону пенсію або соціальну допомогу. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058) пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом. Статтею 9 Закону № 1058 передбачені наступні види пенсійних виплат: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання; пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Умови призначення пенсії визначені статтею 26 Закону № 1058, а саме - особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявного і страхового стажу не менше 15 років. У зв'язку із тим, що заявник отримує пенсію, призначену відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», тобто, на пільгових умовах і йому не виповнилось 60 років, тому він не є пенсіонером за віком у розумінні статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
28 лютого 2014 року відповідачем була прийнята вимога про сплату недоїмки № Ф-386 У, відповідно до якої станом на 31 січня 2014 року у позивача існує заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 11088 грн. 85 коп. З облікової картки позивача, наданої суду відповідачем, вбачається, що у позивача недоїмка виникла за період 2012-2013 роки.
За спірні періоди позивач перебував на спрощеній системі оподаткування як фізична особа-підприємець згідно зі свідоцтвом платника єдиного податку серії Б № 375817. Дана обставина не є спірною між сторонами.
Пункт 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (надалі - Закон № 2464) визначає, як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичну особу - підприємця, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Частиною 4 статті 4 Закону № 2464, зі змінами внесеними Законом України від 07.07.2011 року № 3609-VI визначено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
При цьому, пунктом 2 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», встановлено, що забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
З аналізу даних норм вбачається чітке визначення, що пенсійний вік для громадян, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 зменшується.
Як встановлено судом та не є спірною обставиною між сторонами по справі, позивачу призначена пенсія на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (за списком № 1) до досягнення останнім 60-річного віку. 11 грудня 2000 року позивачу було видане пенсійне посвідчення № 589459. Суд не приймає посилання відповідача на визначення поняття «пенсійний вік» виключно за нормами Закону № 1058, оскільки законодавством (зокрема, Законом України «Про пенсійне забезпечення») встановлено чітке посилання на зменшення встановленого статтею 26 Закону №1058 пенсійного віку певної категорії громадян.
Оскільки позивач станом на час виникнення спірних відносин є пенсіонером за віком та фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування, суд приходить до висновку про те, що він не зобов'язаний сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, передбачений Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та прийняття стосовно позивача вимоги від 28 лютого 2014 року щодо сплати недоїмки з єдиного внеску є неправомірним, отже дана вимога підлягає визнанню протиправною та скасуванню.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі, а судові витрати підлягають присудженню з Державного бюджету України в порядку статті 94 КАС України.
Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги від 28 лютого 2014 року № Ф-386 У задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 28 лютого 2014 року № Ф-386 У про сплату недоїмки в сумі 11088 грн. 85 коп.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 182 грн. 70 коп.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті 28 квітня 2014 року.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Смагар С.В.