Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 квітня 2014 р. Справа № 805/4589/14
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. розглянув в порядку письмового справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Ясинувата та Ясинуватському районі Донецької області до Відділу державної виконавчої служби Ясинуватського міськрайонного управління юстиції про визнання протиправною бездіяльності
Управління Пенсійного фонду України в м. Ясинувата та Ясинуватському районі Донецької області звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Відділу державної виконавчої служби Ясинуватського міськрайонного управління юстиції про визнання протиправною бездіяльності допущеної в ході здійснення виконавчого провадження по ОСОБА_1
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що в ході ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження з виконання виданої позивачем постанови № 92 від 31 серпня 2014 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 680,00 грн. стало відомо про допущення державним виконавцем бездіяльності через не вчинення ним дій, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", спрямованих на виконання зазначених вимог.
В судове засідання позивач не з'явився, надав до канцелярії суду клопотання про розгляд справи в порядку письмово провадження.
Відповідач до судового засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Дослідивши наявні у справі документи, суд, -
На примусовому виконанні Відділу державної виконавчої служби Ясинуватського міськрайонного управління юстиції перебуває постанова № 92 від 31 серпня 2014 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 680,00 грн.
Так, постановою від 06 жовтня 2011 року відкрито виконавче провадження ВП № 29089523 з виконання зазначеної постанови.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно статті 1 цього Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) являє собою сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту 8 частини 2 статті 17 цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.
У розумінні положень статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Згідно частини 2 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Втім, докази накладення відповідачем арешту на належне боржнику майно у межах суми звернення стягнення або заборони здійснювати відчуження будь-якого майна відповідно до вимог наведеної статті відсутні.
Частиною 1 статті 27 наведеного закону передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Перелік заходів примусового виконання рішень передбачений статтею 32 Закону України "Про виконавче провадження", а саме: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.
Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника встановлений статтею 52 Закону, відповідно до якої стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.
Отже, для встановлення можливості звернення стягнення на майно боржника державним виконавцем повинні бути здійснені заходи щодо пошуку всього майна, що належить боржнику, не обмежуючись тільки тим, що зазначено у відповідних реєстрах обліку майна. Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України К/800/54131/13 від 16 грудня 2013 року по справі № 805/12099/13-а.
Відповідно до пункту 13.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року, організацію розшуку боржника - юридичної особи та майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо). Крім того, державний виконавець здійснює вихід за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.
В матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про вчинення державним виконавцем вищезазначених дій, спрямованих на виконання вимоги позивача. Будь-які докази, які б спростовували доводи позивача про допущення позивачем бездіяльності відповідачем не надано.
Таким чином, суд дійшов до висновку про обґрунтованість доводів позивача про допущення відповідачем бездіяльності в ході виконання постанови № 92 від 31 серпня 2014 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 680,00 грн., що свідчить про правомірність та обґрунтованість заявленого позову.
Підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат згідно статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Враховуючи вищевикладене, на підставі положень Закону України «Про виконавче провадження» та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 104-107, 121-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 181, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Управління Пенсійного фонду України в м. Ясинувата та Ясинуватському районі Донецької області до Відділу державної виконавчої служби Ясинуватського міськрайонного управління юстиції про визнання протиправною бездіяльності допущеної в ході здійснення виконавчого провадження по ОСОБА_1, - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Ясинуватського міськрайонного управління юстиції в ході здійснення виконавчого провадження № 29089523 про виконання постанови № 92 від 31 серпня 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 680,00 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 23 квітня 2014 року.
Суддя Михайлик А.С.