16 квітня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Олійник А.С.,
суддів: Амеліна В.І., Дербенцевої Т.П.,
Карпенко С.О., Савченко В.О.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: комунальне підприємство «Управління житлового господарства Дарницького району м. Києва», комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду», про стягнення грошової компенсації вартості частки майна; зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, комунальне підприємство «Управління житлового господарства Дарницького району м. Києва», комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» про відшкодування витрат на утримання майна; зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_5, комунальне підприємство «Управління житлового господарства Дарницького району м. Києва», про відшкодування витрат на утримання майна, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 3 жовтня 2012 року, додаткові рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 жовтня 2012 року та 23 жовтня 2012 року, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 20 листопада 2013 року,
У грудні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, просив стягнути із ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 грошову компенсацію вартості часток у квартирі АДРЕСА_1 та квартирі АДРЕСА_4.
Свої вимоги мотивував тим, що йому, його дружині ОСОБА_4 та сину ОСОБА_5 належить по 1/3 частині двокімнатної квартири АДРЕСА_1.
Крім того, він є власником 2/5 частин двокімнатної квартири АДРЕСА_4, а його дружина ОСОБА_4 та сини ОСОБА_6 та ОСОБА_5 - власники по 1/3 частині цієї квартири.
Після розірвання шлюбу у сім'ї склались неприязні стосунки, в зазначених квартирах проживають дружина та сини із своїми сім'ями, а він вимушений проживати у гуртожитку; компенсувати вартість його часток у спірному нерухомому майні чи визначити порядок користування ним відповідачі відмовляються.
У травні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зустрічним позовом, просив стягнути із ОСОБА_3 на свою користь компенсацію витрат на утримання 2/5 частин квартири АДРЕСА_4 за період із листопада 2009 року по березень 2012 року.
Свої вимоги мотивував тим, що він є власником 1/5 частини квартири АДРЕСА_4. Він постійно проживає у цій квартирі та сплачує комунальні послуги, у тому числі за свого батька, який є власником 2/5 частин у цій квартирі, але не несе обов'язків із утримання квартири.
У травні 2012 року ОСОБА_4 звернулась до суду із зустрічним позовом, із урахуванням уточнених позовних вимог просила стягнути із ОСОБА_3 на свою користь компенсацію витрат на утримання 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 за період із травня 2009 року по березень 2012 року.
Свої вимоги мотивувала тим, що вона є власником 1/3 частини квартири АДРЕСА_1. Вона постійно проживає у цій квартирі та сплачує комунальні послуги, у тому числі за свого колишнього чоловіка, який є власником 1/3 частини цієї квартири, але не несе обов'язків із її утримання.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 3 жовтня 2012 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 102 394 грн 93 коп., а із ОСОБА_5 - 105 166 грн 67 коп. грошової компенсації вартості належної ОСОБА_3 частини квартири АДРЕСА_1. Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 83 240 грн, із ОСОБА_5 - 83 240 грн, із ОСОБА_6 - 81 069 грн 68 коп. грошової компенсації вартості належної ОСОБА_3 частини квартири АДРЕСА_4.
Додатковим рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 11 жовтня 2012 року вирішено питання про розподіл судових витрат.
Додатковим рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23 жовтня 2012 року припинено право власності ОСОБА_3 на належну йому частину квартири АДРЕСА_1 та частину квартири АДРЕСА_4, за умови надходження на його рахунок у банківській установі чи на депозитний рахунок відділу державної виконавчої служби грошових котів, стягнутих рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 3 жовтня 2012 року.
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 20 листопада 2013 року рішення та додаткові рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення у справі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не містить доводів у частині вирішення вимог ОСОБА_3 про стягнення на його користь компенсації вартості 1/3 частин квартири АДРЕСА_1, тому в цій частині судові рішення судом касаційної інстанції не переглядаються.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судами встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло № 21890 від 16 грудня 1998 року, виданого відділом приватизації Харківської районної державної адміністрації у м. Києві, квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 та членам його сім'ї ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у рівних частках.
Відповідно до довідки № 14 від 14 березня 2012 року, виданої комунальним підприємством «Управління житлового господарства Дарницького району м. Києва», заборгованість із квартплати у квартирі АДРЕСА_1 відсутня.
Згідно із свідоцтвом про право власності на житло від 23 грудня 1996 року, а також відповідно до рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 14 червня 2010 року ОСОБА_3 є власником 2/5 частин квартири АДРЕСА_4.
Відповідно до експертного висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 25 жовтня 2011 року ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 становить 631 000 грн, а квартири АДРЕСА_4 - 416 200 грн. (а.с. 63-74).
Задовольняючи частково позов та зустрічні позови, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення на користь ОСОБА_3 компенсації вартості вартості 2/5 частин квартири АДРЕСА_4, а саме: із ОСОБА_4 - 83 240 грн 00 коп., із ОСОБА_5 - 83 240 грн 00 коп., а із ОСОБА_6 - 81 069 грн 68 коп. (із урахуванням зустрічних вимог про стягнення компенсації вартості витрат на утримання цієї квартири).
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд залишив ухвалене ним рішення без змін.
Із такими висновками апеляційного суду погодитись не можна з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Таким чином, при визначенні розміру компенсації вартості частки особи у спільній частковій власності, суди повинні виходити із розміру такої частки та ринкової вартості такого майна.
Вимоги до ухвали апеляційного суду встановлені ст. 315 ЦПК України.
За змістом ст. ст. 303, 315 ЦПК України апеляційний суд зобов'язаний надати відповіді на всі доводи апеляційної скарги. Недотримання вказаних вимог є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в частині мотивування судового рішення судом, який має право на дослідження нових доказів і переоцінку доказів.
В апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції ОСОБА_4 зазначала, що суд неправильно розрахував вартість 2/5 частин квартири АДРЕСА_4 та стягнув із неї компенсацію у більшому розмірі, ніж це передбачено законом.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд, у порушення ст. ст. 303, 315 ЦПК України, не перевірив належним чином доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 та їх не спростував; не встановив суму, яка підлягає стягненню із ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 у рахунок компенсації вартості 2/5 частини квартири АДРЕСА_4.
З огляду на викладене, ухвала суду апеляційної інстанції в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції про стягнення із ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 компенсації вартості 2/5 частини квартири АДРЕСА_4 підлягає скасуванню із направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до положень ст. 338 ЦПК України.
Керуючись статтями 335, 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 20 листопада 2013 року в частині залишення без змін рішення Дарницького районного суду м. Києва від 3 жовтня 2012 року про стягнення із ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 вартості 2/5 частини квартири АДРЕСА_4 скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: А.С. Олійник
Судді: В.І. Амелін
Т.П. Дербенцева
С.О. Карпенко
В.О. Савченко