Ухвала
іменем україни
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_9,
суддів:прокурораОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12,
захисників:особи, щодо якої було порушено кримінальну справу ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,
розглянула в судовому засіданні 25 березня 2014 року в м. Києві матеріали справи за касаційною скаргою ОСОБА_8 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 03 червня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 16 липня 2013 року щодо ОСОБА_7
Як убачається з матеріалів справи, постановою слідчого в ОВС військової прокуратури Центрального регіону України від 01 серпня 2011 року порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_7 за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 03 червня 2013 року задоволено скаргу адвоката ОСОБА_6, яка діє в інтересах ОСОБА_7, та скасовано вищезазначену постанову.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16 липня 2013 року постанову місцевого суду залишено без зміни.
У касаційній скарзі ОСОБА_8 порушує питання про зміну судових рішень, посилаючись на те, що на момент порушення кримінальної справи мались всі передбачені ст. 94 КПК 1960 року законні приводи і підстави до її порушення, однак вони не були прийняті судами до уваги. Також зазначає, що місцевий суд у порушення вимог ст. 236-8 КПК 1960 року вдався до оцінки доказів по справі, у зв'язку з чим розглянув та заздалегідь вирішив ті питання, які мають вирішуватися судом під час розгляду справи по суті. Стверджує, що ухвала апеляційного суду не відповідає положенням ст. 377 КПК 1960 року, оскільки не містить докладних мотивів прийнятого рішення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_5 на підтримання касаційної скарги ОСОБА_8, пояснення захисника ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які вважають судові рішення законними та просять скаргу залишити без задоволення, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги ОСОБА_8, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у скарзі доводи, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення з огляду на таке.
Згідно ч. 2 ст. 94 КПК 1960 року підставами до порушення кримінальної справи є достатні дані, що вказують на наявність ознак злочину. На даній стадії перевіряється лише наявність об'єктивних ознак, що характеризують подію злочину.
Відповідно до вимог ст. 236-8 КПК 1960 року суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, повинен перевірити наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, що стали підставою для прийняття рішення про порушення кримінальної справи. При цьому суд не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.
Судом першої інстанції встановлено, що об'єкти власності колишнього військо-мисливського товариства Збройних Сил СРСР залишилися зі згоди та обізнаності Мінестерства оборони України у сфері управління громадської організації «Товариства військових мисливців та рибалок України». Разом із цим, в 2002 році між громадською організацією «Товариством військових мисливців та рибалок Збройних сил України» та Міністерством оборони України виник господарсько - правовий спір щодо прав на об'єкти нерухомого майна, який неодноразово вирішувався в порядку господарського судочинства з прийняттям судового рішення на користь тієї чи іншої сторони.
Тому, розглядаючи скаргу адвоката ОСОБА_6 на постанову про порушення кримінальної справи, суд першої інстанції дотримався вимог закону та, належним чином умотивувавши своє рішення, прийшов до обґрунтованого висновку, що кримінальну справу відносно ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 191 КК порушено передчасно, оскільки відсутні достатні дані, які би вказували на наявність в його діях ознак злочину.
Підстав вважати, що суд вийшов за межі своїх повноважень і дав оцінку доказам по справі немає, оскільки суд, дотримуючись вимог ст. 236-8 КПК 1960 року та, здійснюючи перевірку достатності даних, які вказують на наявність ознак злочину, аналізував лише матеріали, на підставі яких було порушено кримінальну справу.
ОСОБА_8 натомість не навів у касаційній скарзі обґрунтованих доводів, які б спростовували висновки суду.
Крім того, зазначені доводи, на які у касаційній скарзі посилається ОСОБА_8, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. Суд ретельно їх перевірив і мотивовано відмовив у їх задоволенні, навівши аргументи, що ґрунтуються на матеріалах справи.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК 1960 року, є законною і обґрунтованою.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були би підставами для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 394-396 КПК 1960 року, пунктом 15 розділу XI «Перехідні положення» КПК, колегія суддів
Постанову Печерського районного суду м. Києва від 03 червня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 16 липня 2013 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу ОСОБА_8 - без задоволення.
Судді:
ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11