Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_2.,
суддів ОСОБА_3. та ОСОБА_4,
за участю прокурора ОСОБА_5,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 23 січня 2014 року матеріали справи за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на постанову Староміського районного суду м. Вінниці від 31 серпня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Вінницької області від 25 жовтня 2012 року.
Постановою Староміського районного суду м. Вінниці 31 серпня 2012 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про застосування строку давності виконання ухвали Верховного Суду України від 8 червня 2000 року.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Вінницької області від 25 жовтня 2012 року постанова Староміського районного суду м. Вінниці 31 серпня 2012 року залишена без зміни.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить вказані судові рішення скасувати, а матеріали справи за його заявою направити на новий судовий розгляд. Зокрема, він вважає, що вирок суду від 27 грудня 1999 року після його зміни ухвалою Верховного Суду України від 8 червня 2000 року в частині заміни йому смертної кари довічним позбавленням волі на підставі Закону України від 22 лютого 2000 року не може виконуватися після спливу 10 років його виконання згідно з частиною 1 статті 49 КК України. Крім того, на його переконання, вирок щодо нього з 8 червня 2010 року виконується незаконно, що позбавляло суд першої інстанції підстав для відмови у задоволенні його заяви, а суду апеляційної інстанції погоджуватися з таким рішенням.
У доповненнях до касаційної скарги ОСОБА_1 просить виконати пряму вимогу статті 49 КК України 1960 року в редакції Закону України №1483 від 22 лютого 2000 року і застосувати до нього строк давності виконання вироку, що набрав законної сили 8 червня 2000 року, та звільнити або замінити довічне позбавлення волі на строк позбавлення волі на підставі статті 152 КВК України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, вважаючи судові рішення законними і обґрунтованими, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга заявника не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Зміст статті 49 КК України 1960 року, зворотність дії якої просить застосувати засуджений, передбачає, що під давністю виконання обвинувального вироку необхідно розуміти перебіг установлених у законі строків з дня набрання обвинувального вироку законної сили, у зв'язку з чим засуджений звільняється від виконання призначеної судом міри покарання. Тобто, у тому разі, коли обвинувальний вирок, який набрав законної сили, не направлений для виконання, а також його звернуто до виконання, але не реалізовано повністю або частково.
Як вбачається з матеріалів справи, вироком судової колегії в кримінальних справах Київського міського суду від 27 грудня 1999 року ОСОБА_1 засуджений за пунктами «ж», «з» статті 93 КК України 1960 року до смертної кари - розстрілу, за статтею 94 КК України 1960 року до позбавлення волі строком на 14 років. На підставі статті 42 КК України 1960 року за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно визначено виняткову міру покарання - смертна кара - розстріл.
Ухвалою Судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України від 8 червня 2000 року вирок судової колегії в кримінальних справах Київського міського суду від 27 грудня 1999 року щодо ОСОБА_1 змінено. Призначене ОСОБА_1 покарання за пунктами «ж, з» статті 93 КК України у виді смертної кари замінено на довічне позбавлення волі. На підставі статті 42 КК України за сукупністю злочинів, передбачених пунктами «ж, з» статті 93, статті 94 КК України ОСОБА_1 остаточно визначено довічне позбавлення волі у тюрмі суворого режиму. В решті цей вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
22 травня 2012 року на адресу Староміського районного суду м. Вінниці надійшла заява засудженого ОСОБА_1 про застосування давності виконання вироку, звільнення від відбування покарання у виді довічного позбавлення волі відповідно до статті 49 КК України 1960 року.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1, після направлення апеляційним судом справи на новий судовий розгляд, суд першої інстанції вказував на те, що вирок щодо засудженого до виняткової міри покарання не виконувався до 8 червня 2000 року, який виконано після заміни ухвалою Верховного Суду України від 8 червня 2000 року покарання на довічне позбавлення волі.
Апеляційний суд висновок суду про необхідність відмови в задоволенні заяви засудженого про застосування строку давності виконання обвинувального вироку від 27 грудня 1999 року, заміненого 8 червня 2000 року в частині призначеного покарання судом касаційної інстанції, ствердив таким, що відповідає вимогам статей 49, 80 КК України та статті 152 КВК України, оскільки ОСОБА_1 вчинив злочин 21 серпня 1999 року, а вирок щодо нього від 27 грудня 1999 року набрав законної сили 8 червня 2000 року.
З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погоджується і колегія суддів з огляду на вимоги закону України як до постановлення щодо засудженого обвинувального вироку та його зміни, так і на час його звернення до суду першої інстанції, а також за відсутності підтверджень обставин не направлення вироку суду після його зміни для виконання або його звернення до виконання, але без повної або часткової реалізації.
При цьому, колегія суддів не вбачає і підстав для звільнення засудженого від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку і згідно зі статтею 80 КК України 2001 року.
Відтак, касаційна скарга засудженого ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись статями 394 - 396 КПК України 1960 року та Розділом 11 пунктом 15 Перехідних положень Кримінального процесуального Кодексу України, колегія суддів
постанову Староміського районного суду м. Вінниці від 31 серпня 2012 року, якою відмовлено у задоволенні заяви засудженого ОСОБА_1 про застосування строку давності виконання ухвали Верховного Суду України від 8 червня 2000 року, та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Вінницької області від 25 жовтня 2012 року залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.
___________________ ________________ _________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4