Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_17.,
суддів ОСОБА_18., ОСОБА_19.,
за участю прокурора ОСОБА_20
розглянула в судовому засіданні 17 квітня 2014 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_1 на вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 27 травня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 17 вересня 2013 року щодо ОСОБА_2
Вироком Дніпровського районного суду м. Херсона від 27 травня 2013 року
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, яка не має судимості,
засуджено:
- за ст. 190 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки;
- за ст. 190 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
- за ст. 190 ч. 4 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_2 призначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі статей 75, 76 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки та на неї покладено відповідні обов'язки.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПП «Лікос», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_7 матеріальну шкоду в розмірі 174470,00 грн., 31100,00 грн., 31000,00 грн., 9200 грн., 45000,00 грн., 478330,00 грн., 20000,00 грн. відповідно.
Вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватою і засуджено за вчинення: шахрайства, повторно, що завдало значної шкоди потерпілому; шахрайства, вчиненого повторно у великих розмірах; шахрайства, вчиненого повторно в особливо великих розмірах за наступних обставин.
Так, ОСОБА_2 в період часу з 2009 по 2010 року заволодів грошовими коштами та майном ПП ОСОБА_21, потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 на загальні суми 174 470 грн., 60 125 грн., 32 000 грн., 4 700 грн., 32 100 грн., 35 000 грн., 241 500 грн., 15 590 грн., 10 270 грн., 478 330 грн., 20 000 грн., 45 000 грн., 350 000 грн., 69 400 грн. відповідно.
Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 17 вересня 2013 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.
У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_1 просить вирок та ухвалу скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженої внаслідок м'якості. Вказує на те, що суд при призначенні ОСОБА_2 покарання безпідставно застосував положення ст.ст. 66, 75 КК України та не застосував положення ст. 67 КК України, оскільки 2 епізоди шахрайства було вчинено щодо осіб похилого віку. Вважає, що апеляційний суд в порушення ст. 377 КПК України 1960 року вказаних порушень закону не усунув, доводів апеляцій належним чином не перевірив, чим істотно порушив кримінально-процесуальний закон.
В запереченнях на касаційну скаргу захисник засудженої ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_16 вказує на безпідставність доводів касаційної скарги та законність і обґрунтованість судових рішень.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора про обґрунтованість доводів касаційної скарги потерпілої, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Обґрунтованість засудження ОСОБА_2 та правильність кваліфікації її дій за ст.ст. 190 ч. 2, 190 ч. 3, 190 ч. 4 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Як вбачається з вироку, суд, призначаючи покарання засудженій та звільняючи її від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, послався на обставини справи, дані про особу винної, яка вперше притягується до кримінальної відповідальності, часткове відшкодування нею завданої шкоди та обставини, що пом'якшують покарання. Разом з тим, суд не звернув уваги на те, що при вирішенні зазначеного питання він має належним чином досліджувати і оцінювати всі обставини, які мають значення для справи. Зокрема, суд, застосовуючи ст. 75 КК України, в повній мірі не врахував кількість епізодів злочинної діяльності ОСОБА_2, а саме 14 епізодів, розмір заподіяної її діями шкоди у великих та особливо великих розмірах, яка в більшій її частині не відшкодована, та тяжкість вчиненого нею злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким.
Крім того, в порушення ст. 334 КПК України 1960 року, не обґрунтував місцевий суд і вирок в частині наявності активного сприяння ОСОБА_2 у розкритті злочину як обставини, що пом'якшує покарання, з врахуванням того, що органами досудового слідства такої обставини встановлено не було.
Зазначені обставини судом при призначенні покарання належним не враховані і їм відповідна оцінка не дана.
З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що призначене засудженій покарання із застосуванням ст. 75 КК України не відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Крім того, таке покарання не є достатнім і необхідним для виправлення засудженої та попередження нових злочинів, не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину і особі засудженої внаслідок м'якості.
Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на допущене судом першої інстанції порушення при призначенні покарання засудженій та залишив поза увагою доводи потерпілої, цивільного позивача та прокурора щодо безпідставного застосування судом першої інстанції ст. 75 КК України, їх ретельно не перевірив та не спростував, відповіді на них не дав, а прийняте рішення належним чином не мотивував.
Таким чином, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінально-процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, та у відповідності з вимогами ст. 398 ч. 1 п . 1 КПК України 1960 року є підставою для скасування такого рішення. За таких обставин, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд, а касаційна скарга потерпілої - задоволенню частково.
При новому апеляційному розгляді необхідно врахувати наведене, перевірити доводи апеляцій прокурора, потерпілої та цивільного позивача, інші доводи касаційної скарги потерпілої ОСОБА_1, в тому числі і щодо наявності обставини, що обтяжує покарання, вчинення злочину щодо осіб похилого віку, справу розглянути відповідно до вимог КПК України та прийняти законне і обґрунтоване рішення, а, в разі підтвердження обсягу обвинувачення, за яким ОСОБА_2 визнано винуватою і засуджено, призначене їй покарання із застосуванням ст. 75 КК України слід вважати м'яким.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 394-396 КПК України 1960 року, п.п. 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів
ухвалила:
касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 17 вересня 2013 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.
Судді:
________________ _________________ ________________
ОСОБА_17 ОСОБА_18 ОСОБА_19