Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_3.,
суддів ОСОБА_4., ОСОБА_5.,
прокурора ОСОБА_6.,
розглянула у судовому засіданні в м. Києві 3 квітня 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Івано - Франківської області від 24 липня 2013 року.
Вироком Івано-Франківського міського суду Івано - Франківської області від 29 лютого 2012 року
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, раніше не судимого
засуджено:
- за ч. 3 ст. 364 КК України на 5 років 1 місяць позбавлення волі з позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах, пов'язані з виконанням функцій представника влади строком на 3 роки та з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
- за ч. 3 ст. 362 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах, пов'язані з виконанням функцій представника влади строком на 3 роки та з конфіскацією програмних і технічних засобів за допомогою яких було здійснено несанкціоновані дії з інформацією, які є його власністю;
- за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць з позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах, пов'язані з виконанням функцій представника влади строком на 3 роки, з конфіскацією програмних і технічних засобів, за допомогою яких було здійснено несанкціоновані дії з інформацією, які є його власністю, та з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_1 позбавлено спеціального звання "старший лейтенант міліції".
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_2
громадянина України, раніше не
судимого,
засуджено:
- за ч. 3 ст. 364 КК України на 5 років 1 місяць позбавлення волі з позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах, пов'язані з виконанням функцій представника влади строком на 3 роки та з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
- за ч. 3 ст. 362 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах, пов'язані з виконанням функцій представника влади строком на 3 роки та з конфіскацією програмних і технічних засобів за допомогою яких було здійснено несанкціоновані дії з інформацією, які є його власністю;
- за ч. 5 ст. 27, ч.4 ст. 190 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_2 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць з позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах, пов'язані з виконанням функцій представника влади строком на 3 роки, з конфіскацією програмних і технічних засобів, за допомогою яких було здійснено несанкціоновані дії з інформацією, які є його власністю, та з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_2 позбавлено спеціального звання "старший лейтенант міліції".
Ухвалою Апеляційного суду Івано - Франківської області від 24 липня 2013 року вирок місцевого суду змінено.
Постановлено вважати ОСОБА_1 засудженим
- за ч. 3 ст. 364 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах, пов'язані з виконанням функцій представника влади строком на 3 роки та з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
- за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
За ст. 362 ч.3 КК України залишено покарання, призначене судом першої інстанції.
На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах, пов'язані з виконанням функцій представника влади строком на 3 роки, з конфіскацією програмних і технічних засобів, за допомогою яких було здійснено несанкціоновані дії з інформацією, які є його власністю та з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
На підставі ст. 75 КК України, звільнено ОСОБА_1 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки, з покладенням обов'язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ст.76 КК України.
Постановлено вважати ОСОБА_2 засудженим:
- за ч. 3 ст. 364 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах, пов'язані з виконанням функцій представника влади строком на 3 роки та з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
- за ст. 27 ч. 5, ч.4 ст. 190 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
За ст. 362 ч.3 КК України залишено покарання, призначене судом першої інстанції.
На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_2 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах, пов'язані з виконанням функцій представника влади строком на 3 роки, з конфіскацією програмних і технічних засобів, за допомогою яких було здійснено несанкціоновані дії з інформацією, які є його власністю та з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
На підставі ст. 75 КК України, звільнено ОСОБА_2 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки, з покладенням обов'язків, передбачених п.п.2, 3, 4 ст.76 КК України
У решті вирок залишено без зміни.
Згідно вироку, ОСОБА_1 працюючи інспектором відділу моніторингу та юридичного забезпечення управління ДАІ УМВС України в Івано-Франківській області, будучи працівником правоохоронного органу, службовою особою, яка має згідно зі службовими повноваженнями доступ до автоматизованої інформаційної системи обліку автотранспортних засобів України «АІС «Національний банк даних - "Автомобіль", протягом грудня 2007 р. - березня 2008 р., з метою незаконної реєстрації автотранспорту, протиправно ввезеного на територію України, за попередньою змовою з ОСОБА_2, який працював інспектором сектору організації розшуку викраденого автомототранспорту управління ДАІ УМВС України в Івано-Франківській області, умисно, вчинили зловживання владою та своїм службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки, несанкціоновану зміну інформації, яка обробляється в автоматизованих системах, вчинене повторно, що заподіяло значну шкоду державним інтересам та пособництво шахрайству в особливо великих розмірах, вчиненого особами, матеріали кримінальної справи щодо яких виділені в окреме провадження.
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу на новий апеляційний розгляд у зв'язку з істотним порушенням кримінально - процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчинених засудженими злочинів та їх особам. Вважає, що судом необґрунтовано, всупереч вимогам попередньої ухвали суду касаційної інстанції, було пом'якшено покарання засудженим та застосовано ст. 75 КК України, оскільки вони вчинили два тяжких та особливо тяжкий злочин, завдана злочинами шкода відшкодована не була. Також вказує, що апеляційний суд не вказав редакцію ч. 3 ст. 364 КК України, безпідставно призначив покарання у виді конфіскації майна та не виконав вимоги ст. 377 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у вчиненні злочинів за які їх засуджено, у касаційній скарзі не оспорюється.
Суд першої інстанції, при вирішенні питання про застосування ст. 69 КК України до засуджених, у судовому рішенні навів декілька обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ними злочину.
Так, приймаючи рішення про застосування до засуджених ст. 69 КК України суд вірно вказав, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у суді апеляційної інстанції повністю визнали свою вину, щиро розкаялись у вчиненому та мають незадовільний стан здоров'я.
Крім того, судом було враховано, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 працюють, нових злочинів не вчиняли, мають на утриманні сім'ї.
За таких обставин, у колегії суддів відсутні підстави вважати, що призначене судом покарання із застосуванням ст. 69 КК України, є м'яким та не відповідає вимогам ст. 65 КК України.
У той же час, викладені у касаційній скарзі доводи про те, що суд, приймаючи рішення про звільнення засуджених від відбування призначеного покарання з випробуванням не дотримався вимог закону, є обґрунтованими.
Згідно вимог ст. 399 КПК України вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов'язковими для органів дізнання чи досудового слідства при додатковому розслідуванні, суду першої чи апеляційної інстанції при повторному розгляді справи.
Як убачається із матеріалів кримінальної справи ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 лютого 2013 року було скасовано попередню ухвалу Апеляційного суду Івано - Франківської області від 3 липня 2012 року щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 і вказано апеляційному суду про необхідність ретельної перевірки можливості застосування до засуджених ст. 75 КК України, однак апеляційним судом дані вимоги належним чином виконані не були.
Згідно з ч. 1 ст. 75 КК України суд може прийняти рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням лише у тому випадку, якщо, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Проте, ці вимоги судом не виконані, у описово - мотивувальній частині ухвали суд не обґрунтував свій висновок про можливість виправлення засуджених без ізоляції від суспільства, а лише послався на обставини, що пом'якшують їх покарання та які враховувались судами при застосуванні ст. 69 КК України та призначення засудженим покарання.
При цьому, судом не дана належна оцінка тяжкості вчинених злочинів, два з яких законом віднесено до категорії тяжких, а один - особливо тяжких, в стадії досудового та судового слідства засуджені вину не визнавали, а визнали лише в стадії апеляційного розгляду справи, що дає підстави сумніватися у їх щиросердному каятті, шкода, яка заподіяна злочинами не відшкодована.
Відповідно до ст. 377 КПК України, в ухвалі апеляційного суду має бути зазначено суть апеляції та докладні мотиви прийнятого рішення. При скасуванні або зміні вироку в ухвалі повинно бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку.
Проте апеляційний суд ці вимоги процесуального закону належно не виконав, переконливих мотивів прийнятого рішення не навів. Допущене порушення кримінально - процесуального закону є підставою для скасування ухвали апеляційного суду.
Крім того, при розгляді справи судом апеляційної інстанції було неправильно застосовано кримінальний закон, оскільки при застосування ст. 75 КК України додаткове покарання у виді конфіскації майна не може бути призначене.
При новому апеляційному розгляді справи суду необхідно ретельно перевірити всі доводи, викладені у апеляціях, правильність кваліфікації дій засуджених, з урахуванням змін, внесених Законом України від 21 лютого 2014 року № 746-УП та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
При цьому врахувати, що покарання із застосуванням ст. 75 КК України, слід вважати м'яким.
Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України (в ред. 1960 р.), пунктами 11, 15 розділу XI Перехідних положень КПК України, колегія суддів
Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Івано - Франківської області від 24 липня 2013 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.
ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5