Справа: № 704/770/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Міщенко К.М. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.
Іменем України
23 квітня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Гром Л. М.,
Міщука М.С.
при секретарі: Корінець Ю. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, в порядку ч.1 ст. 41 КАС України справу за апеляційною скаргою відповідача - управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області на постанову Тальнівського районного суду Черкаської області від 12 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Відділу державної виконавчої служби Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області, управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області про визнання протиправною та скасування вимоги та стягнення заборгованості , -
У квітні 2013 позивач - ОСОБА_3 звернувся до Тальнівського районного суду Черкаської області з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області, управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати постанову головного державного виконавця відділу ДВС Тальнівського РУЮ Нескромного С.І. про відкриття виконавчого провадження ВП № 37263551 від 20.03.2013 року на підставі вимоги управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області № 334 У про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості на загальну суму 3 075,80 грн;
- скасувати вимогу управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області № 334 У від 06.02.2013 року про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості на загальну суму 3 075,80 грн як незаконну.
Постановою Тальнівського районного суду Черкаської області від 12 лютого 2014 року адміністративний позов задоволено частково:
- скасовано вимогу управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області № 334У від 06.02.2013 року про сплату ОСОБА_3 недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 3 075,80 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі, у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.
Згідно з ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач - ОСОБА_3 є пенсіонером, перебуває на обліку УПФУ у Тальнівському районі Черкаської області та отримує пенсію за віком довічно (пенсійне посвідчення № НОМЕР_1) (а.с. 11).
Також позивач є особою, яка постійно проживала на території зони посиленого радіоекологічного контролю, має відповідне посвідчення Серії НОМЕР_2 (а.с. 12)
Судом першої інстанції вірно встановлено, що 25.10.1996 року позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець Тальнівською районною державною адміністрацією Черкаської області, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію Фізичної особи-підприємця Серії НОМЕР_3 (а.с.6), а відповідно до свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_4 починаючи з 01.01.2012 року перебуває на спрощеній системі оподаткування (а.с. 5).
З матеріалів справи вбачається, що 06 лютого 2013 року відповідачем винесено вимогу № 334У про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 3 075,80 грн.
Крім того, на підставі вищезазначеної вимоги, 20 березня 2013 року Державним виконавцем відділу ДВС Тальнівського РУЮ Нескромним С.І. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження.
В подальшому, а саме 09.04.2013 року вищевказаним державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві за письмовою заявою стягувача.
Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно виходив з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Приписами п. 2 ч. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону України платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», особи зазначені у пункті 4 частини 1 цієї стані, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Тобто, зазначеною нормою встановлено пільги для пенсіонерів за віком у вигляді звільнення сплати за себе єдиного внеску.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу призначена пенсія за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Приписами ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встанволено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного
фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Крім того, статтею 26 вищевказаного Закону передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Проте, ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено категорії осіб, яким знижено пенсійний вік.
Дослідивши матеріали та фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що надання позивачу законодавчо визначеної пільги вираженої у заниженні віку, необхідного для призначення пенсії, не змінює виду пенсійного забезпечення та не позбавляє права особи на призначення пенсії (пенсії за віком) передбаченої законом. Тому пенсію, яку отримує позивач, є пенсія за віком.
Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач у відповідності до ст. 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» уклав з органами Пенсійного фонду договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», позивач звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а тому вимога управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області № 334У від 06.02.2013 року про сплату ОСОБА_3 недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 3 075,80 грн є необґрунтованою та такою, що прийнята з порушенням вимог законодавства України.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволені вимог позивача про визнання протиправним та скасування постанови головного державного виконавця відділу ДВС Тальнівського РУЮ Нескромного С.І. про відкриття виконавчого провадження ВП № 37263551 від 20.03.2013 року, оскільки виконавчий документ, за яким було відкрито виконавче провадження повернуто стягувачеві за його заявою.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 160, 199, 200, 205, 206, КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу відповідача - управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області на постанову Тальнівського районного суду Черкаської області від 12 лютого 2014 року - залишити без задоволення.
Постанову районного суду Черкаської області від 12 лютого 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Л.В.Бєлова
Судді: Л. М. Гром,
М.С. Міщук
Головуючий суддя Бєлова Л.В.
Судді: Гром Л.М.
Міщук М.С.