Справа № 450/361/14-ц Провадження № 2/450/738/14
"15" квітня 2014 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого-судді Мусієвського В. Є.
при секретарях Стельмащук Н.О., Гук О.П.
з участю представників ОСОБА_1, Мота В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третіх осіб Органу опіки та піклування Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області, приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання правочину недійсним,-
Позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися з цивільним позовом до ОСОБА_7, третіх осіб Органу опіки та піклування Пустомитівської РДА Львівської області, приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_8, ОСОБА_9 у якому просять визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 03.08.2012 року між ними та відповідачем ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрованого в реєстрі за №755.
Свої вимоги мотивують тим, що підставою для укладення оскаржуваного договору стало їхнє скрутне матеріальне становище, а саме наявність кредитних зобов'язань у ОСОБА_4 перед банком та позичальником ОСОБА_10 на загальну суму 30000,00 дол. США. На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором було укладено договір застави транспортного засобу. Наголошують на тому, що на момент виникнення грошових зобов'язань у ОСОБА_4 таким був платоспроможним, однак 16.06.2012 року він був звільнений з місце праці, ОСОБА_6 є пенсіонеркою, а ОСОБА_3 та ОСОБА_5 безробітними, що унеможливило виконання належним чином вказаних вище зобов'язань. Звертають увагу на те, що передумовою для укладення договору купівлі-продажу квартири стало те, що відповідач зобов'язувався залагодити спір з банком, однак коли строк погашення грошових зобов'язань минув, він заявив про необхідність відчуження йому квартири, що і було зроблено.
Вважають, що відповідач не мав наміру придбати квартиру в своє користування, вона була йому потрібна лише у якості застави перед банком, а вони не мали наміру її відчужувати, оскільки домовилися про те, що після погашення відповідачем заборгованості за їхнім кредитним договором до нього перейде право власності на автомобіль, що буз заставою, а договір купівлі-продажу квартири буде розірвано. Стверджують, що на даний час відповідач користується автомобілем та не здійснив оплати за квартиру.
Позивачі наголошують, що відповідачу на час укладення договору було відомо, що крім них у квартирі проживають малолітні діти відповідачки ОСОБА_3, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_2, про що свідчить довідка з місця проживання про склад сім'ї і прописку, видана Пустомитівським МЖКП №622 від 27.12.2013 року.
Окрім того, зазначають, що сам договір купівлі-продажу укладався, підписувався, сторонами фактично у відсутності один-одного. Ніхто із позивачів, ніякого іншого житла не має, а отже також не могли продати вказану квартиру. Вказують, що відповідач ОСОБА_7 увійшовши в їхню довіру, фактично їх обманув, щодо наміру «ліквідувати» договір купівлі-продажу квартири. Звертають увагу на те, що оспорюваний договір було укладено в день складення звіту про оцінку майна, що на їхню думку свідчить про те, що відповідачем грошових коштів сплачено не було.
У судових засіданнях призначених на 18.03.2014 року, 28.03.2014 року та 10.04.2014 року позивач ОСОБА_4 надав пояснення аналогічні викладеному, просив позов задовольнити з підстав, вказаних у позові. Окрім цього, вказав, що відповідачем було оплачено його боргові зобов'язання перед банком та іншими кредиторами, в обмін на що вони оформили договір купівлі-продажу квартири. Щодо обставин складення та суті зобов'язань, що виникли на підставі розписки від 23.07.2012 року, складеної ОСОБА_4 про отримання ним у борг 288000,00 грн. від ОСОБА_7, грунтовних пояснень надати не зміг, не пояснив суду про походження та правове значення такої. Також позивач ОСОБА_4 заявляв клопотання про виклик та допит у судовому засіданні свідків, однак їхніх анкетних даних не надав та не вказав обставин, які вони можуть підтвердити, через, що у задоволенні вказаного клопотання протокольною ухвалою суду було відмовлено.
В подальшому у судове засідання не з'явився, не повідомив суд про причини своєї неявки, хоча про час та місце судового засідання був належним чином повідомлений.
Позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 у судове засідання не з'явилися, не повідомили суд про причини своєї неявки, хоча про час та місце судового засідання були належним чином повідомленими. Позивачем ОСОБА_3 було подано заяву про відкладення судового розгляду у зв'язку із сімейними обставинами, однак доказів поважності причин неявки у судове засідання суду надано не було.
Оскільки предметом всіх заявлених позовних вимог є одне і теж майно, то суд вважає за необхідне вирішити по суті всі позовні вимоги, незважаючи на неявку позивачів в судове засідання на стадію судових дебатів без поважних причин.
Відповідач ОСОБА_7 та його представник ОСОБА_1 у судовому засіданні прити заявлених позовних вимог заперечили, вважають такі безпідставними та необґрунтованими, просять у задоволенні позовних вимог відмовити. Пояснили, що між відповідачем та позивачами у цій справі було укладено оспорюваний договір купівлі-продажу, а про наявність будь-яких боргових зобов'язань у позивача ОСОБА_4 та про існування розписки про одержання грошових коштів у позику їм не відомо.
Представник третьої особи Органу опіки та піклування Пустомитівської РДА Львівської області Мота В.І. та третя особа приватний нотаріус Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_8 у судове засідання не з'явилися, не повідомили суд про причини своєї неявки, хоча про час та місце судового засідання були належним чином повідомлені, однак подали заяви про розгляд справи у їхній відсутності вирішення спору по суті залишили на розсуд суду.
Третя особа ОСОБА_9 в судове засідання не з'явилася, не повідомила суд про причини своєї неявки, хоча про час та місце судового засідання була належним чином повідомлена, однак подала заяву у якій просить розглядати справу у її відсутності, а в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що 03.08.2012 року між позивачами у цій справі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області, ОСОБА_8, та зареєстровано в реєстрі за №755. Згідно умов п.1 вказаного договору, продавці продали, а покупець купив належну продавцям квартиру АДРЕСА_1, що складається з трьох житлових кімнат, житловою площею 43,5 кв.м., загальною площею 68,2 кв.м.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій сторон (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно положень ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Підставою недійсності правочину у розумінні ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Нормами ст. 626 ЦК України визначено, що договір є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Зі змісту ст.628 ЦК України вбачається, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Нормою ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення ( частина перша статті 229 цього Кодексу, такий правочин визнається судом недійсним.
Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо замовчує їх існування.
Пленумом Верховного Суду України у п. 19 Постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06 листопада 2009 року, за якою відповідно до статей 229 - 233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним; обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину; особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення; не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину; не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину; помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним, та у п. 20 вказаної постанови, за яким правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину; на відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину; наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману; обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Відповідно до вимог ст. ст. 57, 58, 59, 64 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Статтею 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Всупереч цьому, позивачами не доведено що оспорюваний правочин було вчинено під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини.
У відповідності із положеннями п.2 договору купівлі-продажу квартири від 03.08.2012 року, продаж квартири за домовленістю сторін вчинено за 228000,00 грн., які покупець повністю сплатив продавцям до підписання цього договору. Вказане положення договору спростовує твердження позивачів про те, що покупцем, відповідачем у цій справі не було оплачено вартості квартири.
Згідно довідки від 03.08.2012 року з місця проживання про склад сім'ї і прописку, виданою Пустомитівським МЖКП, у житловому приміщенні, розташованому за адресою АДРЕСА_1, що є предметом оспорюваного договору, були зареєстровані та проживали лише ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 Малолітні діти ОСОБА_11 та ОСОБА_12 за вказаною адресою на момент вчинення спірного правочину не були зареєстровані та не проживали.
З довідки №622 від 27.12.2013 року з місця проживання про склад сім'ї і прописку, виданими Пустомитівським МЖКП випливає висновок про те, що ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_2, тимчасово на момент видачі такої, проживали у спірній квартирі без реєстрації.
На момент розгляду справи у суді діти за адресою АДРЕСА_1 не зареєстровані та не проживають, що підтверджено довідкою №2 від 02.01.2014 року та довідкою №112 від 06.03.2014 року з місця проживання про склад сім'ї і прописку, виданими Пустомитівським МЖКП.
З наведеного вище випливає висновок про те, що позивачами не доведено існування обставин, недодержання вимог, які є необхідними для чинності правочину. Одночасно, матеріалами справи спростовано їхнє твердження, про невиконання покупцем його зобов'язання з оплати вартості предмета договору, а також наявність тих обставин, що на момент вчинення такого у квартирі були зареєстровані та проживали малолітні діти позивача ОСОБА_3 Зважаючи на викладене, суд вважає позовні вимоги безпідставними, необгрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 10, 57, 58, 59, 60, 64, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 13, 16, 202, 203, 229, 230, 626, 628, 629, 655 ЦК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львівської області через Пустомитівський районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення або отримання копії.
СуддяВ. Є. Мусієвський