Справа № 405/12369/13-к
1-кп/405/365/13
28.04.2014 року Ленінський районний суд м.Кіровограда в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
при секретарі: ОСОБА_2
за участю прокурора: ОСОБА_3
адвокатів: ОСОБА_4
Серпака ОСОБА_5
потерпілої: ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за кримінальним провадженням №12013120020005615 від 29.10.2013р. за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровограда, українця, гр. України, не працюючого, одруженого, маючого неповнолітню дитину, з середньою освітою, раніше не судимого, зареєстрованого: АДРЕСА_1 , проживаючого: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
ОСОБА_7 вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження, за наступних обставин.
28 жовтня 2013 року близько 16.00 год. ОСОБА_7 , на підставі свідоцтва про реєстрацію, керуючи автомобілем марки «КІА Магентіс», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_8 , рухаючись по вул. Медведєва в м. Кіровограді зі сторони вул. Орджонікідзе в напрямку вул. Маланюка, при здійсненні повороту ліворуч на перехресті вул. Медвєдєва та вул. Чорновола, порушив правила дорожнього руху України а саме: п. 2.3 (б) ПДР України - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій повинен бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; п.12.1 ПДР України - під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу; п. 12.3 цих же правил - у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди; п. 13.1 ПДР України - водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу, Правил дорожнього руху України. Ігноруючи вимоги безпеки дорожнього руху, ОСОБА_7 , під час руху був неуважний, не вірно відреагував на зміну дорожньої обстановки, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не вибрав безпечної швидкості руху з урахуванням дорожньої обстановки, щоб мати можливість при виникненні перешкоди своєчасно відреагувати на неї, не дотримався безпечної дистанції при виникненні небезпеки для руху, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості та допустив наїзд на автомобіль «Део Ланос», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_6 , який рухався попереду в попутному напрямку та зупинився перед пішохідним переходом, для надання переваги в русі пішоходу, який переходив проїзну частину по пішохідному переходу зліва на право по ходу руху автомобіля «Део Ланос».
В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «Део Ланос» ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді: перелому чешуї скроневої кістки справа, закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, закритої травми шийного відділу хребта, перерозтягнення зв'язкового апарату шийного відділу хребта, які згідно висновку судово-медичної експертизи №1556 від 28.11.2013р. відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя в момент їх настання.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненому злочині визнав повністю, не заперечив проти фактичних обставин справи та пояснив, що 28.10.2013 року приблизно в 16.00 год. він рухався на автомобілі «Кіа», д/н НОМЕР_1 , зі сторони Ковалівського парку по вул. Медведєва в напрямку вул. Полтавської в м. Кіровограді. Автомобіль на праві власності належить батькові. Перед ним рухався автомобіль «Деу». Під'їхавши до перехрестя з вулицею Чорновола він став виконувати поворот наліво, в цей час на пішохідний перехід зліва ступив пішохід. Вказав, що під час виконання вказаного маневру перед ним різко зупинився автомобіль «Деу». В цей час він встиг нажати на гальма, і тут же відбувся удар в задню частину автомобіля «Деу»,більше у ліву сторону. Удар стався на пішохідному переході. Потім з автомобіля «Деу» вибігла потерпіла і подивилась на автомобіль, після чого сіла в автомобіль. Він також вийшов з автомобіля і підійшов до потерпілої щоб запитати як її стан здоров'я, з потерпілою в автомобілі була матір, яка ударилась об щось обличчям. Після цього він викликав працівників міліції. До приїзду міліції приїхала швидка допомога, яка забрала потерпілу. Потім йому повідомили, що потерпілій стало погано. Зазначив, що він рухався зі швидкістю 40-50 км., у нього стаж водіння 16 років, в його житі це перша ДТП. Після ДТП він телефонував потерпілій, але вона не відповідала на дзвінки. Потім коли він взяв координати потерпілої у слідчого, то відвідував потерпілу, надавав їй кошти на лікування. Загальна суму коштів на лікування склала 4500 грн. Позов визнав частково. Вважає, що матеріальна шкода повинна відшкодовуватись страховою компанією. Моральну шкоду визнав у сумі 1000 грн. Усі фактичні обставини за пред'явленим обвинуваченням визнав, зазначивши, що згоден з тим, що ним були порушенні правила дорожнього руху із-за чого сталась ДТП. У вчиненому розкаявся.
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 , з приводу заявленого цивільного позову пояснила, що у суму відшкодування шкоди у розмірі 7451,81 грн. входить відшкодована обвинуваченим сума у розмірі 4350 грн. Пояснила, що вона взяла кредит у банку, і за три місяці у зв'язку з лікуванням вона не мала змоги вчасно сплатити його і заборгованість за час лікування склала 3199,37 грн., вважає, що це сталось з вини обвинуваченого. У зв'язку з цим вона була змушена взяти гроші в борг щоб погасити заборгованість перед банком. Моральні страждання пов'язані з тим, що ОСОБА_9 не вибачився, вона не може повноцінно працювати, появилось заїкання, також появився страх у керуванні автомобілем. У зв'язку з тим, що отримала травму черепа, вона постійно прокидається з великим тиском, до цього часу лікується, приймає ліки. Просила стягнути з ОСОБА_9 моральну шкоду у сумі 20 тис. грн. та 18 270 грн. відшкодування заробітку втраченого внаслідок ушкодження здоров'я, а всього просила стягнути на її користь 52 721 грн.
Діяння ОСОБА_7 вірно кваліфіковано за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
З урахуванням того, що обвинувачений ОСОБА_7 визнав фактичні обставини справи і проти них не заперечив, беручи до уваги позицію потерпілої та її захисника, суд у відповідності до ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Потерпілою ОСОБА_6 заявлено цивільний позов, розмір якого під час судового розгляду було збільшено, на відшкодування матеріальної шкоди у сумі 32 721,18 грн. та моральної шкоди у розмірі 20000 грн. Виходячи з того, що, цивільний позов частково доведений в судовому засіданні, суд вважає, що позов щодо відшкодування матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню на суму 10 тис.грн.
Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.
При цьому суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо відшкодування заробітку внаслідок втрати професійної працездатності не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Так, в судовому засіданні встановлено, що потерпіла ОСОБА_6 на час розгляду справи у суді числилась працівником ТОВ «Сінмедік ЛТД», що підтверджується довідкою (а.с.62) та листками непрацездатності (а.с.67-70). Потерпіла ствердила, що період її непрацездатності і перебування на лікуванні оплачується роботодавцем. При цьому, у судовому засіданні потерпілою не було надано будь-яких доказів щодо підтвердження факту втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, зокрема висновків медико-соціальної комісії. За такої обставини, суд прийшов до висновку, що такі позовні вимоги є недоведеними.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Враховуючи вимоги наведеної норми закону суд вважає,що цивільний позов щодо відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню на суму 10 тис.грн. Суд прийшов до переконання, що між винними діями обвинуваченого та негативними наслідками, які настали для потерпілої існує причинний зв'язок, а тому потерпіла могла переносити моральні страждання і має право на звернення до суду з позовом про стягнення моральної шкоди.
Вирішуючи питання щодо призначення міри покарання ОСОБА_7 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.
ОСОБА_7 вчинив тяжкий злочин, як особа характеризується позитивно, не працюючий, раніше не судимий, маючий неповнолітню дитину.
Обставинами, пом'якшуючими покарання, суд визнає щире каяття, часткове добровільне відшкодування завданої шкоди.
Обставин, обтяжуючих покарання, судом не визнано.
Враховуючи обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_7 , особу винного та те, що вчинений ОСОБА_7 злочин відноситься до необережних злочинів, суд вважає можливим виправлення ОСОБА_7 без відбування покарання, відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням.
З урахуванням тих негативних наслідків, що настали для потерпілої, з метою попередження нового правопорушення, суд вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого ОСОБА_7 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. При цьому, судом береться до уваги, що обвинувачений ОСОБА_7 не надав жодних доказів того, що керування транспортними засобами є його єдиним засобом для існування.
З досліджених всіх обставин справи, з урахуванням думки сторін щодо призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд не вбачає підстав для призначення обвинуваченому покарання, нижче від найнижчої межі встановленої в санкції ч.2 ст.286 КК України, тобто із застосуванням ст.69 КК України.
Керуючись ст.ст. 368, 371, 374 КПК України, суд
ОСОБА_7 визнати винним за ч.2 ст.286 КК України і призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком на 3 (три) роки.
На підставі ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_7 повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та роботи.
Запобіжний захід ОСОБА_7 не обирався.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_6 10 тис.грн. матеріальної та 10 тис.грн. моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави витрати пов'язанні із залученням експерта у розмірі 2128,50 грн.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Кіровоградської області через Ленінський райсуд м. Кіровограда протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку вручити обвинуваченому, потерпілому, адвокату та прокурору.
Суддя Ленінського районного
суду м. Кіровограда ОСОБА_1