Справа № 569/2480/14-а
08.04.2014 року
Рівненський міський суд Рівненської області у складі:
головуючого судді Тимощука О.Я.,
при секретарі Грібінчак К. П.
за участю позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Рибалко Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Рівне про визнання неправомірними дій та зобов'язання провести призначення пенсії, -
17.02.2014 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду із адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Рівне про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити певні дії. Виходячи із змісту позовних вимог, просив визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м. Рівне, які полягають у відмові призначити та виплатити йому пільгову пенсію за віком за Списком №2, зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Рівне зарахувати до пільгового стажу період його роботи в шкідливих умовах праці, зобов'язати призначити та виплатити пенсію за віком за Списком №2 починаючи із 17.08.2013 року, зобов'язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення протягом місяця із набранням зазначеного рішення суду законної сили. В підтвердження своїх вимог зазначає, що маючи загальний стаж роботи більше 25 років, в тому числі пільговий стаж за Списком №2 більше 12, 5 років в липні 2013 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пільгової пенсії та надав усі необхідні документи що підтверджують його роботу в шкідливих умовах. Листом-відповіддю від 30.07.2013 року за №308/13 ОСОБА_1 було відмовлено в такому призначенні посилаючись на те, що трудова книжка не містить усіх необхідних записів для підтвердження пільгового періоду роботи та позивачем не надано уточнюючої довідки про характер шкідливої роботи.
Ухвалою Рівненського міського суду від 19.02.2014 року було відкрито скорочене провадження у справі. Копія ухвали про відкриття скороченого провадження разом з копією позовної заяви та доданих до неї документів була надіслана відповідачу.
У встановлений законом строк від відповідача надійшли письмові заперечення, з огляду яких він просить відмовити в задоволені адміністративного позову в повному обсязі за безпідставністю позовних вимог. Вказує, що позивачем не надано жодного документу про проведення атестації робочого місця та уточнюючої довідки про характер роботи в шкідливих умовах праці, тому визначити право на пільгову пенсію неможливо, оскільки немає законних підстав.
Ухвалою Рівненського міського суду від 06.03.2014 року, судовий розгляд у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Рівне про визнання дій протиправними та зобов'язання виконати певні дії призначено за загальними правилами.
Заслухавши думки сторін, показання свідків та дослідивши усі матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Так, згідно положень п.«б» ч.1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Згідно з приписами п.2 Розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченогоЗаконом України "Про пенсійне забезпечення".
Підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є передусім наявність професії та виробництва в зазначених Списках.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 має загальний стаж роботи понад 25 років, з них більше 12 років 6 місяців працював на посаді електрозварювальника, яка передбачена Списком виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджений постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10, Розділ ХХХІІІ «Загальні професії» та надає право для дострокового виходу на пенсію у 55 років.
Згідно до вимог ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Як вбачається із записів дослідженої в судовому засіданні оригіналу трудової книжки, з 03.12.1979 року позивач прийнятий на роботу в Рівненське РСУ Подольскремтресту. 25.01.1987 року РСУ перейменовано в Рівненське управління по технічному переозброєнню і ремонту підприємств житлової промисловості «Рівнеагротехпищепром». 18.05.1990 року зазначене підприємство перейменовано в Рівненське орендне підприємство «Рівнеоблагротеххарчопром». 28.11.1994 року підприємствро перейменоване в акціонерне товариство відкритого типу «Рівнебудремхарчопром».
Згідно із записом трудової книжки №6 (наказ №24-к від 11.06.1984 року) позивачу присвоєна кваліфікація електрозварювальника 5 розряду і він був переведений на посаду електрозварювальника в Рівненському РСУ Подольскремтресту. Відповідно до запису в трудовій книжці №10 (наказ №21-к від 10.07.2000 року) ОСОБА_1 був звільнений за власним бажанням з посади електрозварювальника з ВАТ «Рівнебудремхарчопром».
Відповідно до п.1 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт і професій, посад та показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005р. № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005р. за № 1451/11731. Цей Порядок регулює застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів «а» і «б» статті 13 та статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до п.3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 р. № 383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 р. за № 1451/11731 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи, а саме: Список виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, що діє в період до 01.01.1992; Список виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджений постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10, що діє в період з 01.01.1992 по 10.03.1994; Список виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, що діє в період з 11.03.1994 по 31.01.2003; Список виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, що діє в період з 01.02.2003 по даний час.
Пільгова посада, за якою позивач працював починаючи із 11.06.1984 року по 10.07.2000 року (електрозварювальник), передбачена Списком виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджений постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10, Розділ ХХХІІІ «Загальні професії».
Відповідач стверджує, що позивач, відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, зобов'язаний був надати уточнюючу довідку підприємства про період його роботи за Списком №2, проте даний факт спростовується наступним.
Згідно до вимог ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 N 162 передбачається, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Оскільки порядок підтвердження наявного трудового стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, тому при визначенні наявності у позивача спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії, слід виходити із записів, наявних у трудовій книжці, тим більше представник відповідача в судовому засіданні не ставив записи в трудовій книжці позивача під сумнів.
Крім того, в оглядовому листі Вищого адміністративного суду України від 14 серпня 2008 року № 1406/100/13-08 "Про практику застосування законодавства з питань пенсійного забезпечення (за результатами справ, розглянутих Вищими адміністративним судом України у касаційному порядку)" викладена позиція, відповідно до якої помилковою є позиція судів, в яких для підтвердження стажу роботи приймаються виключно уточнюючі довідки підприємств або організацій, та безпідставно не приймаються при цьому покази свідків, які працювали з позивачами на одному підприємстві.
Представник відповідача в поданих запереченнях вказував на той факт, що в зв'язку з ліквідацією підприємства, позивачем не надано витягу з наказу про проведення атестації робочих місць, проте дана вимога спростовується після здійснення системного аналізу Порядку проведення атестації робочих місць.
Згідно з п. 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 № 442, атестація робочих місць за умовами праці проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Зазначена постанова набула чинності з 21.08.1992. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.
Відповідно до п. 4.2. результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Пунктом 4.3. передбачено, що у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Атестація робочих місць за умовами праці - це комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, супутніх соціально-економічних факторів, що впливають на здоров'я і працездатність працівників в процесі трудової діяльності.
Атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Відповідно до положень пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» від 01 серпня 1992 року №442 проведення атестації робочих місць доручено керівникам підприємств та організацій незалежно від форм власності й господарювання.
Таким чином, станом на дату звільнення позивача, будь-яких відомостей про проведення атестації робочого місця в ОСОБА_1 немає. Більш того, працівник не повинен контролювати роботу підрозділу кадрів та відповідати за те, чи проводив роботодавець атестацію його робочого місця чи ні.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які працювали разом з позивачем на одному і тому ж підприємстві, повідомили, що перебували з ОСОБА_1 в тісних трудових відносинах та підтвердили той факт, що він, в період з 11.06.1984 року по 10.07.2000 працював електрозварювальником повний робочий день.
Суд бере до уваги той факт, що після звільнення 10.07.2000 року з посади електрозварювальника з ВАТ «Рівнебудремхарчопром» позивач працював на аналогічній посаді в ВАТ «РЗВА» (в період з 06.09.2000 року по 01.03.2001 року), а згодом за трудовими договорами в м. Санкт-Петербург Російської федерації.
Згідно п. п. 4, 23 ч. 1 Європейської соціальної хартії від 03.05.1996 року, ратифікованої Закону України «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)» № 137-V 14.09.2006 року усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей та кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Управління Пенсійного фонду України як територіальний представницький орган Пенсійного фонду України зобов'язано керуватися у своїй діяльності лише виключно діючим законодавством України в межах своїх повноважень.
Статтею 64 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відповідно до Розділу 11 Конституції України право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням і забезпечується ч. 2 ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням.
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов.
Згідно частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням листа-відповіді та заперечень на адміністративний позов відповідачем не надано суду жодних доказів стосовно правомірності прийнятого ним рішення.
Таким чином, з вищевказаного вбачається, що право позивача на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2 не було реалізоване через відмову відповідача у призначенні пенсії, а відтак підлягає захисту, шляхом визнання дій неправомірними та зобов'язання зарахувати пільговий стаж та призначити пенсію за Списком №2.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
На підставі ст. ст. 7- 14, 18, 19, 24, 143, 146, 158, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Рівне, які полягають у відмові ОСОБА_1 зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 період роботи із 11.06.1984 року по 10.07.2000 року та у відмові призначити пільгову пенсію за віком за Списком №2.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Рівне зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 період роботи ОСОБА_1 із 11.06.1984 року по 10.07.2000 року починаючи з 17.08.2013 року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Рівне призначити та виплатити ОСОБА_1 пільгову пенсію за віком за Списком №2 починаючи із 17.08.2013 року.
Постанову суду в межах суми стягнення за один місяць звернути до негайного виконання.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський міський суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 14 квітня 2014 року.
Суддя О.Я. Тимощук