Справа № 159/7002/13-ц Провадження № 22-ц/773/602/14 Головуючий у 1 інстанції: Бойчук П.Ю.
Категорія: 45 Доповідач: Свистун О. В.
24 квітня 2014 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді - Свистун О.В.,
суддів - Грушицького А.І., Федонюк С.Ю.,
при секретарі - Мельничук Т.Ю.,
за участі: позивача - ОСОБА_1,
відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління Держземагенства в Ковельському районі про встановлення земельного сервітуту,
за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Ковельського міськрайонного суду від 03 березня 2014 року, -
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 03 березня 2014 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління Держземагенства в Ковельському районі про встановлення земельного сервітуту задоволено частково.
Встановлено постійний земельний сервітут на користування частиною земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності ОСОБА_2, з правом проходу та проїзду до господарської споруди хлів "Б-1", площею 19,8 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності ОСОБА_1
Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 судові витрати по справі в сумі 229,40 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить дане рішення скасувати, ухвалити нове про відмову в задоволенні позову, оскільки судом були порушені норми матеріального та процесуального права, не повно з'ясовано обставини, які мають значення для справи. Зазначає, що в рішенні суду першої інстанції не зазначено меж та не вказано площу земельної ділянки, на якій встановлюється земельний сервітут. Також не зазначено, чи таке користування земельною ділянкою є платне або безоплатне.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала, покликаючись на доводи, викладені в ній.
Позивач ОСОБА_1 апеляційну скаргу заперечив, оскільки вважає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 є власником 45/100 житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що знаходяться в АДРЕСА_1: хліва "Б-1", площею 19,8 кв.м., гаража "б-1", площею 15,1 кв.м., вбиральні "В", вимощення "з", воріт з хвірткою "В/Ф". Також позивач є користувачем частини земельної ділянки, що знаходиться за цією ж адресою (а.с. 76).
Відповідач ОСОБА_2 є власником 45/100 житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд та земельної ділянки площею 0,0411 га, що знаходиться в АДРЕСА_1. Дана обставина підтверджується копією державного акта на право власності на земельну ділянку, що виданий 21 квітня 2012 року Ковельською міською радою (а.с. 73).
Згідно кадастрового плану земельної ділянки, об'єкт нерухомого майна - хлів "Б-1", площею 19,8 кв.м., що належить позивачу, знаходиться на частині земельної ділянки, що належить відповідачу, а тому доступ (прохід, проїзд до приміщення) до даного об'єкту можливий лише через частину земельної ділянки, що належить відповідачу. Будь-які інші варіанти проїзду до цього приміщення відсутні. Прохід можливий, якщо позивач зробить дверний проріз із гаража б-1.
Відповідно до ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки (земельний сервітут) для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Згідно із ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту - є право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне, постійне або строкове користування чужою земельною ділянкою.
Відповідно до ст. 402 ЦК України, ст. 100 ЗК України земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником земельної ділянки. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.
Виходячи з наведеного, обов'язковою умовою встановлення сервітуту є певна потреба у користуванні чужим майном та відсутність можливості у задоволенні цієї потреби іншим способом, як встановлення сервітуту з конкретним землекористувачем.
Судом встановлено, що сторони не встановили земельний сервітут шляхом укладення договору, однак, сторони підтвердили в судовому засіданні, що позивач вільно користується необхідною земельною ділянкою для проходу та проїзду та йому відповідачем не чиняться перешкоди в цьому. Крім того, апеляційним судом встановлено, що позивач мав намір встановити земельний сервітут на земельну ділянку, яка знаходиться під будівлею хлів Б-1, щоб виготовити документи про право власності, однак такої вимоги ним не було заявлено в суді першої інстанції і така вимога судом не розглядалася.
Також встановлено, що позивач не вказав площі земельної ділянки, на якій необхідно встановити земельний сервітут, оскільки не знає площі. Від призначення судової будівельно-технічної експертизи відмовився в судовому засіданні під час розгляду справи апеляційним судом.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Однак, позивач не надав суду необхідних доказів в підтвердження своїх доводів та заперечень.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не виконав вимог як матеріального так і процесуального права, та не вказав у своєму рішенні меж земельної ділянки і її площу, яку відповідач повинна надати в користування позивачу шляхом встановлення земельного сервітуту; не зазначив чи користування земельною ділянкою є платне або безоплатне, не з'ясував, чи чиняться йому перешкоди в користуванні необхідною земельною ділянко для проходу та проїзду до будівлі хліва Б-1.
Враховуючи наведене, відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України, колегія судді приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції із-за порушення норм матеріального та процесуального права, не повного з'ясування обставин, які мають значення для справи підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316, 317, 319, 218, 60 ЦПК України, на підставі ст.ст. 98, 100 ЗК України, ст.ст. 401, 402 ЦК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Ковельського міськрайонного суду від 03 березня 2014 року в даній справі скасувати.
Ухвалити нове рішення.
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління Держземагенства в Ковельському районі про встановлення земельного сервітуту - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: