Справа № 161/22078/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Ковтуненко В.В.
Провадження № 22-ц/773/670/14 Категорія: 44 Доповідач: Антонюк К. І.
24 квітня 2014 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого-судді - Антонюк К.І.,
суддів - Лівандовської-Кочури Т.В., Веремчук Л.М.,
при секретарі - Кирилюку О.О.,
з участю: представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідачів - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання втраченим права на користування житловим приміщенням за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 березня 2014 року,
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 березня 2014 року в позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про втрату права користування житловим приміщенням відмовлено.
Позивач ОСОБА_3, не погоджуючись з рішенням суду, подала апеляційну скаргу, в якій покликаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення її позовних вимог.
В суді апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав з підстав в ній наведених.
Представник відповідачів ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу відхилити, залишивши рішення суду першої інстанції без змін.
Колегія суддів, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Луцького міськрайоннгого суду від 24.02.2011 року визнано мирову угоду між ОСОБА_7 та ОСОБА_3, за умовами якої ОСОБА_7 в будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 виділено кімнату 1-4, 1/4 частини огорожі, що складає 18/100 частин будинковолодіння, а ОСОБА_3 виділено кімнати 1-1, 1-2, 1-3, 1-5, 1-6, 1-7, 1-8, господарські будівлі - хлів(б), хлів (б'), льох, колонку, літню кухню, 3/4 частини огорожі, що складає 82/100 частин будинковолодіння.
На підставі ухвали суду житловий будинок по АДРЕСА_1 зареєстровано на праві спільної часткової власності за ОСОБА_3 82/100 частин будинку, а за ОСОБА_7 18/100 його частин, що підтверджується витягом з Державного реєстру.
У вказаному житловому будинку зареєстровані відповідачі у справі - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які є членами сім'ї ОСОБА_7 (а.с. 6-8,31, 33-36).
Звертаючись до суду з позовом про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1 на підставі ст.71 ЖК України позивач обґрунтував свої вимоги тим, що ні ОСОБА_7, ні відповідачі у справі в житловому будинку більше 6 місяців не проживають, комунальні платежі не сплачують, не отримують кореспонденцію за даною адресою.
На підтвердження факту не проживання відповідачів у спірному будинку позивачем надано висновок дільничого міліціонера Луцького МВ УМВС України у Волинській області Корецького В.С. від 06.01.2012 року, в якому зазначено, що ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_9 в будинку не проживають протягом останніх шести місяців (а.с. 10).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачі не є наймачами житлового будинку АДРЕСА_1, а є членами сім'ї ОСОБА_7, тому вони не можуть бути визнані як особи, які втратили право на користування житловим приміщенням за вказаною адресою на підставі ст. 71 ЖК України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Позивач звернулася з позовом про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням на підставі ст.ст.71,72 ЖК України.
Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Відповідачі не є наймачами та членами сім'ї співвласника будинку ОСОБА_7, тому вони не можуть бути визнані такими, що втратили право користування житловим приміщенням з підстав, передбачених ст. 71 ЖК України.
Покликання в апеляційній скарзі на втрату права користування відповідачами житловим приміщенням з підстав, передбачених ст. 107 ЖК України та ст. 405 ЦК України не заслуговують на увагу, оскільки позивач з зазначеними вимогами до суду не зверталася та в судовому засіданні не змінювала підставу позову.
Крім того, в справі відсутні докази не проживання відповідачів в спірному будинку понад один рік без поважних причин.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Колегія суддів не вбачає порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому підстави для скасування чи зміни судового рішення відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 березня 2014 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді: