Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"17" квітня 2014 р.Справа № 922/295/14
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
при секретарі судового засідання Гонтарем А.Д.
розглянувши справу
за позовом Харківського національного медичного університету (м. Харків)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Харків)
про стягнення 32056,37 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Ніколаєва О.В. (довіреність №114 від 25.11.2013 р.);
відповідача - не з'явився
Позивач, Харківський національний медичний університет, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за період з 01.07.2013 р. по 28.08.2013 р., у вигляді неустойки за користування майном в сумі 31827,04 грн. та відшкодування комунальних послуг в розмірі 229,33 грн. Судові витрати в розмірі 1827,00 грн. просить суд покласти на відповідача.
Ухвалою суду 03.02.2014 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 18.02.2014 р. о 10:00 год.
Ухвалами суду від 18.02.2014 р., 03.03.2014 р., 18.03.2014 р., 25.03.2014 р., 01.04.2014 р.
Розпорядженням керівника апарату суду "Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи №398 від 07.04.2014 р. призначено повторний автоматичний розподіл справи №922/295/14 в зв'язку з відсутністю судді Мамалуя О.О.
Відповідно до витягу автоматичної системи документообігу суду від 07.04.2014 р. справу №922/295/14 призначено для розгляду судді Сальніковій Г.І.
В судовому засіданні 08.04.2014 р. було оголошено перерву до 17.04.2014 р.
15.04.2014 р. за вх. №12908 до канцелярії суду від представника позивача надійшла заява, в якій він просить залучити до матеріалів справи копії документів згідно додатку.
Суд, розглянувши заяву представника позивача про залучення до матеріалів справи копій документів згідно додатку, вирішив задовольнити її.
17.04.2014 р. за вх. №13201 до канцелярії суду від представника позивача надійшли письмові пояснення до позовної заяви.
17.04.2014 р. за вх. №13146 до канцелярії суду від представника відповідача надійшло клопотання, в якому він просить суд відправити судовий запит до Державної реєстраційної служби України в Харківській області для вирішення питання, в чиїй власності, у кого на балансі або оперативному управлінні, з якого часу, та на якій підставі перебуває нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, літ. "А-4", загальною площею 109,17 кв.м.
Суд, розглянувши клопотання представника відповідача (вх. №13146), вирішив в його задоволенні відмовити як необґрунтоване.
Представник позивача в судовому засіданні 17.04.2014 р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання 17.04.2014 р. явку свого повноважного представника не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про дату, час та місце наступного засідання суду у справі №922/295/14 від 08.04.2014 р. Проте через канцелярію господарського суду 17.04.2014 р. вх. №13228 надійшло клопотання про перенесення судового засідання призначеного на 17.04.2014 р. о 11:00 на іншу дату.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ГПК України участь в господарських засіданнях визначена як право, а не обов'язок сторони по справі.
Нез'явлення представників в судове засідання не позбавляє позивача від виконання покладеного на нього ч.1 ст.33 ГПК України обов'язку доведення тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Сторона по справі не позбавлена можливості на доведення обставин, якими обґрунтовує свої вимоги та заперечення, шляхом подання письмових доказів через канцелярію господарського суду або поштою, але відповідач такою можливістю не скористався, жодних доказів до господарського суду не надав.
Ухвалою господарського суду від 03.02.2014 р. сторони були попереджені про те, що нез'явлення їх представників у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України, відповідно до якої якщо витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Згідно зі ст. 3 ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Також статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України, кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Обставини, на які посилається представник відповідача як на підставу відкладення розгляду справи, не визнаються судом поважними, оскільки відповідач не був позбавлений можливості уповноважити на участь в справі іншого представника. Крім того, клопотання відповідача не підтверджено жодним доказом.
Тому суд вважає, що клопотання відповідача не підлягає задоволенню. Справа розглядається за наявними матеріалами в порядку, передбаченому ст. 75 ГПК України.
Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
31.12.2003р. між Державним підприємством "Харківський науково-дослідний інститут гігієни праці та професійних захворювань" (орендодавець) та Дочірнім підприємством "Укртек" (орендар) було укладено договір оренди №36 про тимчасове, платне користування (оренду) нежилого приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 109,17 м2 терміном дії до 31.12.2010р.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи акту прийому-передачі майна до договору оренди №36 від 31.12.2003 р. Державне підприємство "Харківський науково-дослідний інститут гігієни праці та професійних захворювань" передав Дочірньому підприємству "Укртек" нежитлове полупідвальне приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 109,17 м2, яке знаходиться в будинку Харківського науково-дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань, яке знаходиться на балансі вказаного інституту.
Відповідно до п 4.1-4.3 договору, річна орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України № 786 від 04.10.95 р. зі змінами, і становить без ПДВ 22.000,00 грн. Орендна плата за перший базовий місяць оренди - січень 2004 року розраховується відповідно до додатку "Розрахунок місячної орендної плати за перший місяць до даного договору і складає - 1833,30 грн. (без індексу інфляції за грудень 2003 року, січень 2004 року та ПДВ). Орендна плата перераховується відповідачем щомісяця не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним у співвідношенні: 30 % до державного бюджету України; 70 % та 100% ПДВ- орендодавцю.
Відповідно до договору уступки майнових прав орендатора від 01.10.2005 р. № 10/012, ДП "Укртек" передало свої права та обов'язки орендатора Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (відповідачу у справі).
У зв'язку з реорганізацією Державного підприємства Харківський науково-дослідний інститут гігієни праці та професійних захворювань, шляхом приєднання його як структурного підрозділу до Харківського державного медичного університету, який є правонаступником всіх майнових прав та обов'язків орендодавця, було укладено додаткову угоду №2 від 20.01.2007 р. до договору оренди №36 від 31.12.2003 р., відповідно якої ФОП ОСОБА_1 зобов'язалась оплатити оренду в порядку та строки, які вказані в договорі.
Відповідно до Указу Президента України від 22.11.2007 р. № 1135/2007 та наказу МОЗ України від 05.12.2007 р. № 784, Харківському державному медичному університету було надано статус національного та перейменовано на Харківський національний медичний університет, з визнанням правонаступником останнього.
01.03.08 р. між Харківським національним медичним університетом та ФОП ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №5 до договору оренди № 36 від 31.12.03 р., відповідно до якої, п.4.3. виклали в наступні редакції: "Орендна плата перераховується відповідачем щомісяця до 10 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до вимог діючої Методики, у наступному порядку: безпосередньо до Державного бюджету України на рахунки визначені фінансовими органами - у розмірі-50%; на рахунок визначений Балансоутримувачем - у розмірі - 50%.".
Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору, позивач неодноразово звертався до суду за захистом своїх порушених прав.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Харківської області від 23.09.2009 р., частково зміненим постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.02.2010 р. та постановою Вищого господарського суду України від 02.08.2010 р. по справі № 62/107-09 (а.с. 41-43), з відповідача на користь університету було стягнуто заборгованість у сумі 46751,36 грн., за період з жовтня 2008 року по червень 2009 року, рішенням Господарського суду Харківської області від 18.08.2010 р., залишеним без змін, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.10.2010 року та постановою Вищого господарського суду України від 13.01.2011 р. по справі № 53/07-10 (а.с. 44-50), з відповідача на користь університету було стягнуто заборгованість у сумі 57759,97 грн., за період з липня 2009 року по лютий 2010 року, рішенням господарського суду Харківської області від 03.08.2011 р. у справі № 5023/4927/11 (а.с. 51-53), яке було залишено в силі постановою ХАГС від 20.10.2011 р., з відповідача на користь університету було присуджено до стягнення 75219,98 грн., рішенням господарського суду Харківської області від 08.04.2013 р. у справі №922/538/13 з відповідача на користь позивача стягнуто 100671,96 грн. неустойки за користування майном, 931,54 грн. відшкодування комунальних послуг (а.с. 67-69).
При цьому, судом було встановлено, що договір оренди № 36 від 31.12.2003 р., з ініціативи позивача, був розірваний 07.04.2010 року, що підтверджується також рішенням господарського суду Харківської області по справі №59/134-10 від 17.06.2010 року (а.с. 54-57).
Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Отже, Рішенням господарського суду Харківської області від 17.06.2010 року по справі № 59/134-10 було зобов'язано ФОП ОСОБА_1 звільнити та повернути Харківському національному медичному університету по акту приймання-передачі державне майно, що передане йому по договору оренди № 36 від 31.12.2003 р.
30.06.2010р., на виконання рішення суду у справі №59/134-10 були видані відповідні накази.
Таким чином, позивач звернувся до Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції для виконання рішення суду у справі № 59/134-10 із наказом від 30.06.2010 р. про зобов'язання ФОП ОСОБА_1 звільнити та повернути позивачу державне майно, що передано йому по договору оренди № 36 від 31.12.2003 р.
Матеріали справи свідчать про те, що рішення суду у справі № 59/134-10 не виконано, відповідач не повернув приміщення позивачу та продовжує ним користуватись.
Крім того, рішенням господарського суду Харківської області від 22.05.2012 року у справі № 5023/1339/12 витребувано у відповідача спірне нежиле приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 109,17 кв.м., з незаконного володіння та повернуто його Харківському національному медичному університету. Виселено ФОП ФОП ОСОБА_1 з нежилого приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 109,17 кв.м. (а.с.63-66), але станом на момент розгляду даної справи докази виконання цього рішення в матеріалах справи відсутні.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно зі статтею 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Статтею 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно та в повному обсязі.
Відповідно до ч. 4 ст. 291 Господарського кодексу України, у разі припинення договору оренди, орендар зобов'язаний негайно повернути орендодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням нормального зносу, або у стані котрий було обумовлено договором.
Відповідно до ст. 265 Цивільного кодексу України, наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.
Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно ст. 766 Цивільного кодексу України, якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором: 1) вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою; 2) відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.
Згідно ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
У разі невиконання зобов'язання щодо повернення речі, відповідно до ч.2 ст. 785 Цивільного кодексу України, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки в розмірі подвійної оплати за користування річчю за час прострочення.
Як вже зазначалося вище, відповідач свого обов'язку з повернення позивачеві орендованого приміщення не виконав, та продовжував займати його. Комунальні та експлуатаційні витрати за займане відповідачем приміщення сплачував позивач, що підтверджується матеріалами справи (акт звіряння відпуска-отримання теплової енергії та розрахунків за її використання між позивачем та КП "Харківські теплові мережі" та ХНМУ; акт звіряння між КП "Харківводоканал" та позивачем; акти здачі-приймання наданих послуг водопостачання та водовідведення зі штампом ГУДКСУ в Харківській області про оплату).
В матеріалах справи (а.с.96) міститься постанова державного виконавця Дзержинського ВДВС про закінчення виконавчого провадження від 28.08.2013р., з якої вбачається, що наказ № 5023/139/12, виданий 09.08.2012р. господарським судом Харківської області, про витребування у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 109,17 кв.м з незаконного володіння та повернення Харківському національному медичному університету, було примусово виконано 28.08.2013р., про що складений вищезазначений акт.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Як вже було зазначено вище, відповідач рішення суду у справі № 59/134-10 не виконав, доказів повернення приміщення Харківському національному медичному університету по акту приймання-передачі державного майна за договором оренди № 36 від 31.12.2003 р. не надав.
28.08.2013 р. позивачем направлялась на адресу відповідача вимога про сплату неустойки за користування майном за липень в розмірі 16778,42 грн. (а. с. 33).
24.09.2013 р. позивачем направлялась на адресу відповідача вимога про сплату неустойки за користування майном за серпень в розмірі 15145,32 грн. (а. с. 36).
18.12.2013 р. позивачем направлялась на адресу відповідача вимога про сплату неустойки за користування майном за липень в розмірі 132,63 грн. (а. с. 39).
Зазначені вимоги були залишені відповідачем без задоволення.
Посилання відповідача на те, що ХНМУ не може виступати позивачем по даній справі, оскільки не надано жодних доказів на представництво інтересів територіальної громади м. Харкова, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки представником позивача надано до матеріалів справи копію акту прийому-передачі Державного підприємства Харківський науково-дослідний інститут гігієни праці та професійних захворювань до складу Харківського державного медичного університету в зв'язку з реорганізацією від 16.11.2006 р., копію реєстраційного посвідчення на будинок, який належить державним кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям №421 від 06.02.1996 р., копію витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №2414/09 від 04.11.2009 р., а також державний акт на право постійного користування землею Серія ХР-31-01-000596.
Пунктом 13 постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 "Про методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна" визначає: "Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць".
Враховуючи вищевикладене, та беручи до уваги те, що відповідач належних доказів повернення приміщення та на спростування нарахованої неустойки або на підтвердження її сплати суду не надав, сума неустойки, у період з 01.07.2013 р. по 28.08.2013 р., за користування майном у розмірі 31827,04 грн. заявлена правомірно, підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.
Слід зазначити, що нарахування позивачем комунальних та експлуатаційних витрат здійснені на підставі Методики розрахунку надання комунальних послуг та регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 р. № 1875-IV.
Законом України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій" встановлена відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги.
Статтею 1 зазначеного Закону передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 р. (редакція з 02.09.2011 р.), плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Враховуючи той факт, що відповідач не сплачував комунальні послуги з водопостачання та водовідведення, та те, що позивачем були оплачені вказані комунальні послуги, що підтверджується матеріалами справи, а саме - акти сдачі-приймання наданих послуг водопостачання, акти сдачі-приймання наданих послуг водовідведення, акти звірки взаємних розрахунків та платіжні доручення (а.с. 77-90), позовні вимоги в частині заявлених до стягнення 157,05 грн. відшкодування комунальних послуг з водопостачання та водовідведення, у період з 01.07.2013 р. по 28.08.2013 р. обґрунтовані, правомірні, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.
В решті частині позовних вимог з відшкодування комунальних послуг з експлуатаційних витрат у розмірі 72,28 грн. слід відмовити, як безпідставно нараховані, оскільки ці нарахування не підтверджуються матеріалами справи.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.
Керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 11,15, 16, 20, 598, 599, 785 Цивільного кодексу України, статтями 20, 291 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 42, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ НОМЕР_1; Св. НОМЕР_2 від 30.08.2005 р.) на користь Харківського національного медичного університету (61023, м. Харків, проспект Леніна, буд. 6; код ЄДРПОУ 01896866, р/р № 35229008004615 в ГУДКУ в Харківській області, МФО 851011) 31827,04 грн. неустойки за користування майном; 157,05 грн. відшкодування комунальних послуг, з яких 84,56 грн. за водопостачання та 72,49 грн. за водовідведення, а також 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
В частині стягнення з відповідача комунальних послуг в розмірі 72,28 грн. відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 22.04.2014 р.
Суддя Г.І. Сальнікова