ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/2463/14 16.04.14
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Леон-Сервіс Плюс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілік Буд» про стягнення 96 929,03 грн., за участю представників позивача - Бойка Ю.Г., угода від 11.02.2014 року, відповідача - не з'явився,
У лютому 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення 80 598,23 грн. основного боргу, 8 174,26 грн. пені, 5 738,59 грн. інфляційних втрат, 2 417,95 грн. 3% річних, у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань за договором постачання №30 від 03.01.2012 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.02.2014 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 19.03.2014 року.
26.03.2014 року через канцелярію господарського суду м. Києва представник позивача надав заяву про доповнення позовних вимог.
Представник відповідача в судове засідання 16.04.2014 року не з'явився, відзив на позов не надав, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином відповідно до вимог ст. 64 ГПК України.
Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 03.01.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Леон-Сервіс Плюс» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вілік Буд» (покупець) було укладено договір постачання №30 за умовами якого продавець зобов'язується поставити товар належної якості покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар в строки та на умовах, передбачених цим договором. (п. 1.1 договору).
Пунктом 4.2. договору встановлено, що оплата за товар здійснюється покупцем за безготівковим розрахунком на розрахунковий рахунок продавця, на умовах відстрочки платежу 14 календарних днів з дати відвантаження товару покупцю.
Поясненнями представника позивача, видатковими накладними №ЛСГ-0006506 від 08.05.2012 року на суму 48 760,84 грн., №ЛСГ-0006706 від 11.05.2012 року на суму 127 090,41 грн., № ЛСГ - 0007708 від 25.05.2012 року на суму 2 081,35 грн., №ЛСГ - 0010091 від 27.06.2012 на суму 6917,89 грн., №ЛСГ -0010465 від 27.06.2012 року на суму 1733,40 грн., № ЛСГ - 0010539 від 27.06.2012 року на суму 1917,06 грн., що міститься у матеріалах справи, стверджується факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 188 500,95 грн.
Відповідач за отриманий товар розрахувався частково в сумі 107 902,72 грн. та на даний час має заборгованість перед позивачем у розмірі 80 598,23 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 30.11.2013 року, який підписаний уповноваженими представниками обох сторін та який міститься в матеріалах справи.
Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором з поставки товару відповідачу, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару та має перед позивачем заборгованість у сумі 80 598,23 грн.
Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.
Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар у розмірі 80 598,23 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочення платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 2.1. роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/293 від 29.04.1994 р., якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.
Таким чином, в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута у передбачених в письмовому договорі випадках (встановлено за згодою сторін).
Оскільки факту погодження нарахування пені за прострочення відповідачем взятого на себе грошового зобов'язання позивачем не доведено, відповідальність відповідача за порушення строків оплати договором не передбачена, вимоги позивача про стягнення пені в сумі 8 174,26 грн. задоволенню не підлягають.
Тому в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 8 174,26 грн. слід відмовити.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку з цим, позов в частині стягнення 3 % річних у розмірі 2 417,95 грн. та інфляційних втрат у розмірі 5 738,59 грн. обґрунтований та підлягає задоволенню за розрахунком позивача, який відповідає умовам договору та вимогам закону.
Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілік Буд» (02099, м. Київ, вул. Ялтинська, буд. 5-Б; код 33693145) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Леон-сервіс плюс» (08141, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрівське, вул. Господарська, буд. 1-А; код 30181253) 80 598 (вісімдесят тисяч п'ятсот дев'яносто вісім) грн. 23 коп. основного боргу, 2 417 (дві тисячі чотириста сімнадцять) грн. 95 коп. 3% річних, 5 738 (п'ять тисяч сімсот тридцять вісім) грн. 59 коп. інфляційних втрат та 1 775 (одна тисяча сімсот сімдесят п'ять) грн. 08 коп. судового збору.
В іншій частині позову відмовити.
Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 22.04.2014р.
Суддя С.О. Чебикіна