264/3793/14-ц
2/264/9283/2014
23 квітня 2014 року суддя Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області Пустовойт Т. В., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про зобов'язання відповідача вчинити певні дії,-
Позивач просить зобов'язати відповідача провести розрахунок і виплату індексації заробітної плати за період з 19.07.1956р. по 27.06.2006р., а також виплатити компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строку її виплати.
Позовна заява має бути залишена без руху як така, що не відповідає вимогам ст.119 ЦПК України, згідно з якою позовна заява повинна містити, зокрема, ціну позову щодо вимог майнового характеру, зміст позовних вимог, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці керується тим, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
Зміст позовних вимог - це спосіб захисту права, який обирає позивач. Зміст позову має відповідати його предмету (що конкретно вимагає позивач). Від змісту позовної заяви залежать дії суду при вирішенні питання про відкриття провадження у справі і проведення підготовчих дій, а також позиція відповідача, який також має право на судовий захист.
За змістом ст. ст. 4, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших
осіб, які беруть участь у справі. Суд не має права обирати спосіб захисту на власний розсуд, оскільки це є виключним правом позивача.
Позивач звернулася до суду з позовом про стягнення індексації та компенсації заробітної плати (предмет позову), хоча просить зобов'язати відповідача вчинити певні дії (зміст позову).
З урахуванням принципу диспозитивності, передбаченого ст. 11 ЦПК, та з метою дотримання вимог діючого законодавства позивачка повинна привести у відповідність предмет та зміст заявлених вимог.
У разі, якщо позивач, усуваючи недоліки позовної заяви щодо невідповідності предмету й змісту позовних вимог, обере адекватний спосіб захисту порушеного права, яким за змістом чинного законодавства та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України є вимога про стягнення недоплачених сум заробітної плати, вона повинен мати на увазі необхідність наявності у позовній заяві обставин, передбачених пунктами 4, 5, 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК, а саме: ціни позову, який у разі вимоги про стягнення заробітної плати матиме майновий характер; обставин, якими обґрунтовується позов; докази, що підтверджують кожну обставину. В цьому аспекті слід звернути увагу на відсутність у позовній заяві відомостей про розмір невиплачених сум індексації та компенсації, розрахунок яких, відповідно до ст. 10 ЦПК України, є обов'язком позивача. Суд не вправі перекладати цей обов'язок на відповідача шляхом зобов'язання останнього надати відповідні розрахунки в порядку витребування доказів, оскільки витребувані можуть бути лише ті письмові (речові) докази, які об'єктивно існують на момент розгляду питання про їх забезпечення у якості відповідних предметів матеріального світу. Спонукання відповідача до створення письмових доказів є неприпустимим, як таке, що порушує принцип змагальності сторін.
У цьому зв'язку слід зауважити, що ані норми процесуального законодавства (ст.ст.60, 61 ЦПК), ані матеріальний закон (КЗпП) не містять правила про презумпцію неправомірності діянь роботодавця. Відповідно до загальних положень цивільного права будь-яка презумпція може стосуватися лише вини відповідача, на якого в такому випадку покладається обов'язок доведення власної невинуватості (правомірності), інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, повинен доводити позивач. В даному випадку, при обранні адекватного способу захисту порушеного права, саме позивач має навести розрахунки відповідних сум, як обставин, що обгрунтовують позовні вимоги.
При цьому позивач не позбавлений можливості одержання вихідних даних для проведення таких розрахунків: в порядку ст. 49 КЗпП України; шляхом звернення до суду із заявою про забезпечення доказів, необхідних на цьому етапі для складання позовної заяви; одержання відомостей у відділі персоніфікації районного управління ПФУ тощо.
Відповідно до ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.
При таких обставинах, вважаю необхідним залишити позовну заяву без руху для усунення вищезазначених недоліків.
Керуючись ст. ст.10, 11, 60, 61, 119, 120, 121 ЦПК України, ст.49 КЗпП України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд,-
Позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про зобов'язання відповідача вчинити певні дії - залишити без руху, надавши ОСОБА_2 термін для усунення недоліків у заяві строком п'ять днів з дня отримання ухвали, роз'яснивши, що у випадку якщо недоліки не будуть усунені у вказаний термін, заява буде вважатися неподаною та буде повернена позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Т. В. Пустовойт