Справа № 443/676/13 Головуючий у 1 інстанції: Цюмрак М.Д.
Провадження № 22-ц/783/2690/14 Доповідач в 2-й інстанції: Тропак О. В.
Категорія: 27
17 квітня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Тропак О.В.,
суддів: Приколоти Т.І., Федоришина А.В.,
за участю секретаря: Брикайло М.В.,
з участю: представник відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 27 грудня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" до ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" про визнання недійсними положень кредитного договору, -
03 квітня 2013 року позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором, покликаючись на те, що відповідач систематично порушує умови Кредитного договору № Г31.100.71592 від 14.04.2008 р., відповідно до якого вона отримала від позивача кредит в сумі 4360 грн. на поточні потреби, зі сплатою 15,9 % річних від залишкової суми кредиту та 0,9 % плати за кредитне обслуговування щомісячно. У зв'язку із систематичним порушенням ОСОБА_3 умов кредитного договору по сплаті суми кредиту та процентів користування кредитними коштами, у відповідача утворився борг в розмірі 18667 грн. 05 коп. станом на 13.03.2013 року, з позовом про стягнення якого ПАТ "Ідея Банк" звернулось до суду.
30.09.2013 року ОСОБА_3 подала зустрічний позов до ПАТ "Ідея Банк", в якому просила визнати недійсним п.1.4, 1.5. та 1.8 кредитного договору № Г31.100.71592 від 14.04.2008 р. Свої вимоги мотивувала тим, що п. 1.4 передбачена сплата позичальником комісії банку за розрахункове касове обслуговування в розмірі 4,76% одночасно з отриманням кредиту, а п. 1.5 договору передбачає сплату за кредитне обслуговування в загальному розмірі 0,90 % щомісячно від початкової суми кредиту, таким чином, вказані положення договору є несправедливими, оскільки містять умови про подвійну плату за кредитне обслуговування. Пункт 1.8 кредитного договору, яким передбачено, що позичальник уповноважує банк на укладення від імені та за рахунок позичальника договору добровільного страхування життя, на думку відповідача слід вважати недійсним, так як банк врахував в суму заборгованості страховий платіж в розмірі 152,60 грн., однак належних доказів щодо укладення такого договору ПАТ "Ідея Банк" не надано.
Рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 27 грудня 2013 року позов ПАТ «Ідея Банк» задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 16481, 05 грн. боргу за кредитним договором та судовий збір в розмірі 229, 40 грн., в задоволенні зустрічного позову відмовлено у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Рішення в апеляційному порядку оскаржила відповідач ОСОБА_3, яка покликаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, неправильне встановлення обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові ПАТ «Ідея Банк», та задоволити зустрічний позов. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що позовна вимога в частині стягнення пені в сумі 5521, 29 грн. не підлягала до задоволення у зв'язку зі спливом строку позовної давності в один рік, а також слід було відмовити в задоволенні вимоги про стягнення віндикаційних витрат в розмірі 480 грн., оскільки такі не підтверджені належними доказами. ОСОБА_3 не погоджується з висновком суду про відмову в задоволенні зустрічного позову з підстав спливу строку звернення до суду, і вказує, що судом не застосовано положення ч.3 ст. 267 ЦК України, оскільки банк не подавав будь-якої заяви щодо пропуску строку позовної давності позивачем за зустрічним позовом. Разом з тим, суд не надав належної оцінки клопотанню апелянта щодо пропуску ПАТ «Ідея Банк» пропуску строку позовної давності з огляду на те, що останнє погашення кредитної заборгованості було здійснено 15 березня 2010 р., а не 15 квітня 2010 року, як вказує банк.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних мотивів.
Згідно ч.1 ст.360-7 ЦПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.
Постановою Верховного суду від 06 листопада 2013 року (справа № 6-116 цс 13) було висловлено правову позицію щодо застосування судами правового інституту позовної давності, зокрема, що перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами), починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному платежу. Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності.
Згідно графіку щомісячних внесків за кредитним договором, такий повинен був бути остаточно погашеним 14.04.2010 року, в тому числі 14.04.2010 року кредит повинен бути погашеним в сумі 252 грн 18 коп (ас.9 ).
Згідно з вихідною датою позовної заяви, з позовом позивач звернувся 29.03.2013 року, яка зареєстрована судом 03.04.2013 року (ас 2-4).
Тобто, станом на дату звернення з позовом, в межах трирічного строку позовної давності несплаченим був платіж лише за один місяць в сумі 252 грн 18 коп, який повинен був бути сплаченим 14.04.2010 року.
08 травня 2013 року відповідачем було подано заперечення на позов, в якому містилася заява про застосування позовної давності 9 (ас 75-78 ).
Згідно ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності про застосування якої було заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суд першої інстанції дійшов висновку про часткову підставність позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, вирішивши стягнути з відповідача в користь позивача 16481 грн 05 коп боргу.
Колегія суддів погоджується з висновком суду про часткову підставність позовних вимог, однак не погоджується з розміром боргу, який було присуджено судом банку, оскільки, у зв»язку з поданням відповідачем заяви про застосування позовної давності, борг повинен бути стягнутим лише в межах позовної давності, тобто той платіж, який повинен був бути сплачений 14.04.2010 року в розмірі 252 грн 18 коп.
Отже, внаслідок не застосування по позовних вимогах банку позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем до винесення судом першої інстанції судового рішення, судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, оскільки не було застосовано закон, який підлягав застосуванню, що у відповідності до п.4 ч.1 та ч.2 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» 16481 грн 05 коп боргу і сплаченого судового збору в розмірі 229,40 грн, та ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог в сумі 252 грн 18 коп та стягнення судового збору в сумі 3 грн 10 коп (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог ) .
Крім цього, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга щодо незаконності рішення суду першої інстанції в частині в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 у зв»язку з пропуском строку позовної давності для звернення до суду підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні, з наступних мотивів.
У мотивувальній частині оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що вважає позовні вимоги позивачки за зустрічним позовом незаконними у зв»язку з тим, що зустрічний позов про визнання окремих положень кредитного договору від 14.04.2008 року недійсними був заявлений тільки 30.09.20143 року, тобто через минування 5 років 5 місяців строку звернення до суду.
При вирішенні питання про зміну оскаржуваного рішення у вищенаведеній частині колегія суддів виходить з наступного.
Згідно ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто строком позовної давності охороняється лише порушене цивільне право або інтерес.
Колегія суддів погоджується, що зустрічний позов не підлягав до задоволення, однак - не з підстав спливу позовної давності, а не підлягав до задоволення у зв»язку з безпідставністю позовних вимог.
Положеннями ст.204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
Колегія суддів вважає, що позивачем за зустрічним позовом не було доведено, що при укладенні кредитного договору банком було порушено положення про свободу договору або, що умови кредитного договору щодо проведення позичальником плати банку за обслуговування були несправедливими, оскільки пунктами 1.4, 1.5 було встановлено плату за різні види обслуговування, а саме пунктом 1.4 було обумовлено винагороду за розрахунково-касове обслуговування, а пунктом 1.5- плату за кредитне обслуговування.
Факти наступного укладення чи не укладення банком договору страхування не можуть розглядатися як такі, що давали б підстави для задоволення зустрічного позову і визнання недійсними п.1.8 кредитного договору.
За встановлення апеляційним судом обставин для відмови у задоволенні зустрічного позову за безпідставністю, у задоволенні зустрічного позову судом першої інстанції помилково було відмовлено за спливом позовної давності, і тим самим, на думку колегії суддів, було допущено неправильне застосування норм матеріального права, у зв»язку з цим підстави для відмови у задоволенні зустрічного позову слід змінити.
Керуючись ч.ч.1, 3 ст.303, п. п. 2,3 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ст.ст.313, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Жидачівського районного суду Львівської області 27 грудня 2013 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» 16481 грн 05 коп боргу за кредитним договором № Г31.100.71592 від 14.04.2008 року і сплаченого судового збору в розмірі 229,40 грн скасувати і ухвалити у цій частині нове рішення.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючої у АДРЕСА_1 в користь Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» 252 (двісті п»ятдесят дві) гривні 18 коп боргу за кредитним договором № Г31.100.71592 від 14.04.2008 року та 3 (три) гривні 10 коп судового збору. В решті позову Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» відмовити.
Рішення Жидачівського районного суду Львівської області 27 грудня 2013 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання недійсними окремих положень кредитного договору у зв»язку з пропуском строку позовної давності для звернення до суду - змінити.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» про визнання недійсними пунктів 1.4, 1.5, 1.8 кредитного договору № Г31.100.71592 від 14.04.2008 року, укладеного між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_3, про надання кредиту на поточні потреби - відмовити за безпідставністю позовних вимог.
В іншій частині рішення Жидачівського районного суду Львівської області 27 грудня 2013 року- залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Головуючий: Тропак О.В.
Судді: Приколота Т.І.
Федоришин А.В.