Номер провадження: 22-ц/785/1490/14
Номер справи місцевого суду: 1527/2-7/11
Головуючий у першій інстанції Гудіна Н.І.
Доповідач Суворов В. О.
16.04.2014 року м. Одеса
Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області
в складі:
головуючого - Суворова В.О.
суддів - Сватаненко В.І.
- Черевко П.М.
при секретарі - Добряк Н.І.
з участю : ОСОБА_3,представників ТОВ «Фармнатур»-Зубкова А.В., Гудз С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Одеської області цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Фармнатур» на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 12 серпня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фармнатур» про стягнення середнього заробітку за час затримання розрахунку та несплаченої заробітної плати в сумі 57 330 грн., й моральної шкоди в сумі 840 000 грн., -
29 травня 2003 року позивач звернувся з позовом про поновлення на роботі на посаді голови правління ЗАТ «Фармнатур», визнання недійсними наказів від 05 березня 2003 року №13-л та 14-л, усунення перешкод в виконанні посадових обов'язків (а.с.3-4, т.1).
18 серпня 2003 року позивач звернувся з заявою про доповнення позивних вимог, відповідно до яких він просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу . (т.1 а.с.65).
Відповідач позов не визнав.
Рішенням суду першої інстанції від 12 вересня 2003 року в позові ОСОБА_3 до ЗАТ «Фармнатур» про визнання недійсними наказів №13-л та № 14 від 05 березня 2003 року - відмовлено у зв'язку з пропуском строку звернення до суду для розгляду трудового спору (т.1 а.с.202).
На вказане рішення ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу (т.1 а.с.210). Ухвалою колегії суддів апеляційного суду Одеської області від 05 лютого 2004 року апеляційна скарга ОСОБА_3 задоволена частково. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2003 року-скасоване, справа направлена на новий розгляд в той же суд іншим суддею (т.1 а.с.312). Відповідач оскаржив вказану ухвалу. Ухвалою Верховного Суду України від 27 липня 2006 року касаційна скарга ЗАТ «Фармнатур» відхилена (т.1 а.с.327).
19 лютого 2007 року відповідач подав заяву про зупинення провадження по справі (т.2 а.с.28).
Ухвалою суду першої інстанції від 22 лютого 2007 року провадження по справі за позовом ОСОБА_3 про поновлення на роботі зупинено до розгляду кримінальної справи (т.2 а.с.29). 28 лютого 2013 року провадження по справі було відновлено (т.2 а.с.40).
25 березня 2013 року позивач змінив позивні вимоги, просить поновити строк позивної давності на звернення до суду, просить визнати незаконними накази від 05 березня 2003 року №13-л та №14-л, поновити його на посаді голови правління «Фармнатур», стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, який становить 199 697 грн., та моральну шкоду в сумі 840 000 грн.
Відповідач 01 липня 2013 року звернувся з заявою про заміну відповідача з ЗАТ «Фармнатур» на ТОВ «Фармнатур» (т.2 а.с. 72).
08 серпня 2013 року позивач змінив позивні вимоги. Просить стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримання розрахунку, що складає 57 330 грн. та моральну шкоду в сумі 840 000 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на те, що на час звільнення підприємство мало перед позивачем заборгованість по виплаті заробітної плати за січень та лютий 2003 року, та за дні роботи в березні 2003 року, яка в місяць складала 450 грн. На підставі ст. ст. 116,117 КЗпП України просить задовольнити його позов та стягнути моральну шкоду, яка була йому заподіяна відповідачем у зв'язку зі зверненням до органів внутрішніх справ з заявою про притягнення до кримінальної відповідальності, в якій викладені обставини, що не відповідають дійсності (т. 2 а.с.100).
Відповідач заперечував проти задоволення позову у зв'язку з його безпідставністю та просив суд застосувати строки позивної давності до позивних вимог про стягнення середнього заробітку (т.2 а.с.71).
Рішенням суду першої інстанції від 12 серпня 2013 року позов ОСОБА_3 до ТОВ «Фармнатур» про виплату розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди-задоволений.
Стягнуто з ТОВ «Фармнатур» затриману заробітну плату в сумі 57 330 грн. та моральну шкоду в сумі 10 000 грн.(т.2 а.с. 117).
В апеляційній скарзі ТОВ «Фармнатур» ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в зв'язку з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалення нового рішення, яким просить відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність ухвали суду в межах вимог скаржника і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції розглядаючи справу прийшов до висновку, що позивач був звільнений з порушенням закону, на час звільнення відповідач не виплатив позивачу заробітну плату за січень-лютий 2003 року, та дні роботи в березні 2003 року, а тому в відповідності до ст. 116,117 КЗпП України стягнув середній заробіток за затримку розрахунку в сумі 57 330 грн. та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.
Судова колегія не може погодитися з рішенням суду першої інстанції в частині розміру стягнення моральної шкоди з наступних підстав.
Судовою колегією встановлено, що з 25 жовтня 2002 року позивач був призначений на посаду виконуючого обов'язки голови Правління АТ «Фармнатур».
Позивач 18 квітня 2003 р. звернувся на ім'я прокурора Одеської області з заявою щодо неправомірних дій представника корпорації «ИРЄН» (т.1 а.с.7-11).
05 березня 2003 року Гулакова С.В. приступила до виконання посадових обов'язків голови Правління ЗАТ «Фармнатур» з 05 березня 2003 р.(т.1 а.с. 12).
Наказом №14-Л від 05 березня 2003 року ОСОБА_3 звільнений з посади тимчасово виконуючого обов'язки голови Правління ЗАО «Фармнатур» за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України (т.1а.с.13 ).
Відповідно до акту від 07 березня 2003 року позивач був ознайомлений з наказом про його звільнення, який відмовився підписати (т.1 а.с.70).
На ствердження позивача на час його звільнення підприємство мало заборгованість по заробітній платі за січень, лютий та за три робочих дні березня місяця 2003 року. Середній заробіток на час звільнення позивача складав 450 грн.
Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Особи, винні в порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством (ст. 265 КЗпП України).
Згідно з ч. 1 ст. 116, ч. 1 ст. 117 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України N 13 від 24 грудня 1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Судова колегія розглядаючи справу вважає, що в відповідності до ст. 60 ЦПК України саме на відповідачеві лежить обов'язок доказування того, що з позивачем при звільненні був проведений розрахунок. Але відповідач таких доказів до суду не надав, мотивуючи це тим, що вказані відомості знаходяться в кримінальній справі № 060200300090 по обвинуваченню позивача у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 366 ч.2,367 ч.2 КК України. Судовою колегією була досліджена вказана справа, але докази про проведення розрахунку при звільненні позивача в матеріалах кримінальної справи відсутні.
На підставі викладеного судова колегія вважає, що позивні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають задоволенню.
Судова колегія визначаючи розмір середньої заробітної плати на підставі пункту восьмого розділу 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року, встановила, що середня заробітна плата позивача в місяць складала 450 грн., а на день (900 грн. : 42 робочих днів) = 21 грн. 43 коп. Затримка виплати розрахунку склала 127 місяців та 8 днів. Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку складає 57321,44 грн. Також на користь позивача підлягає стягненню заробітна сплата за січень-лютий та за три робочих дні березня 2003 року в сумі 964,29 грн.
Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.
Таким чином, ч. 1 ст. 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв'язку та вини заподіювача.
Обґрунтовуючи свої вимоги щодо стягнення моральної шкоди позивач посилається на те, що вона йому була заподіяна діями відповідача, який звертався до правоохоронних органів з заявами про вчинення злочину, у зв'язку з чим в відношенні позивача була порушена кримінальна справа , яка тривалий час розглядалися судом, але постановою суду постанова про порушення кримінальної справи була скасована.
Судова колегія вважає, що позивні вимоги про стягнення моральної шкоду не підлягають задоволенню з тих підстав, що в діях відповідача не убачається противоправних дій в відношенні позивача, оскільки відповідач вважаючи, що вчинений злочин, має конституційне право на перевірку, у зв'язку з чим йому гарантоване право на звернення до правоохоронних органів.
Позивач не довів, що звернення відповідача до правоохоронних органів було обумовлено тим, що він з надуманих підстав бажав притягнути відповідача до кримінальної відповідальності з метою завдати моральні страждання.
Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, виносячи рішення, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права , що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.1, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
вирішила:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фармнатур» задовольнити частково.
Рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 12 серпня 2013 року - скасувати.
Ухвалити по справі нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Стягнути на користь ОСОБА_3 з товариства з обмеженою відповідальністю «Фармнатур» невиплачену заробітну плату в сумі 964,29 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 57321,44 грн.
В решті позов залишити без задоволення.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.
Судді апеляційного суду Одеської області В.О. Суворов
П.М. Черевко
В.І. Сватаненко