Справа № 462/7457/13-ц
Іменем України
19 березня 2014 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:
Головуючого - судді Галайко Н.М.
При секретарі - Колошкін П.І.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про вселення та зобов'язання не чинити перешкод у користуванні житловим приміщенням,
Позивач - ОСОБА_1 подала до суду позовну заяву, в якій просить суд вселити її із малолітнім сином ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у спірну квартиру АДРЕСА_1.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач покликається на такі обставини:
Позивач - ОСОБА_1 перебуває у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_3 з 2000 року та проживає разом з ним у квартирі АДРЕСА_1. У них були хороші взаємовідносини, дружня сім'я. ІНФОРМАЦІЯ_1 року у них народився син - ОСОБА_2. З 2009 року із незрозумілих для позивача причин поведінка відповідача різко змінилася на негативну, як до неї так і до їхнього малолітнього сина. ОСОБА_3 влаштовує у квартирі скандали, виганяє позивача разом із сином з квартири, а тому вони весь час перебувають у страху та фактично проживають по знайомих та рідних. 23.09.2013 року ОСОБА_3 поміняв у квартирі замки від вхідних дверей та не пустив позивача разом із сином до квартири. У зв'язку із такою агресивною поведінкою проти відповідача порушено кримінальну справу за хуліганство щодо відповідача.
На підставі наведеного позивач просить суд позов задоволити.
Позивач - ОСОБА_1 у судовому засіданні заявлені у позовній заяві вимоги підтримала, просить суд позов задоволити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3 - у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково та пояснив, що дійсно - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 є його сином і він жодним чином не заперечує проти вселення останнього у спірну квартиру. Проти вселення позивача у спірну квартиру відповідач заперечив та пояснив, що жодного права користування квартирою у позивача немає. Відповідач ніколи не перебував з позивачем у шлюбних відносинах, крім цього немає жодних доказів, які б стверджували факт проживання позивача та відповідача однією сім'єю.
Суд, проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши докази у їх сукупності приходить до переконання, що заявлені позовні вимоги підлягають до часткового задоволення виходячи з наступного.
Як вбачається із Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 25965613 від 26.04.2010 року квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_3.
Судом встановлено, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір житлового найму, що стверджується Договором житлового найму від 21.10.2006 року.
Судом встановлено, що за адресою АДРЕСА_1 прописані ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_1 ОСОБА_2, що стверджується Довідкою з місця проживання про склад сім'ї і прописку від 07.12.2013 року № 2397, виданою ЛКП «Граніт».
Судом встановлено, що ОСОБА_3 поставив до відома ОСОБА_1 про зняття її з реєстрації та виселення з належної йому на праві приватної власності квартири АДРЕСА_1, протягом одного місяця з дня отримання заяви, не пізніше 08 листопада 2013 року, оскільки дана квартира необхідна йому для безперешкодного користування у власних потребах.
Ця обставина об'єктивно стверджується Заявою від 30 вересня 2013 року, яка була скерована на адресу ОСОБА_1 у відповідності до ст. 84 ЗУ «Про нотаріат».
Згідно ст. 64 ч. 2,3 ЖК України, до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач і члени його сім'ї.
Згідно ст. 156 ч. 4 ЖК України, до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
Як вбачається із свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 10.05.2006 року, актовий запис № 2360 ОСОБА_3 доводиться батьком щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
У судовому засіданні позивачем жодним чином не доведено факту проживання однією сім'єю разом із відповідачем - ОСОБА_3
Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_1 є сторонньою людиною стосовно відповідача - ОСОБА_3, однак тривалий час проживає у житловому будинку, який належить ОСОБА_3 на праві приватної власності, а тому між позивачкою та відповідачем виникли фактичні договірні відносини по договору найму житлового приміщення.
Встановлено, що ОСОБА_3 належним чином повідомив ОСОБА_1 про намір припинити фактичні договірні відносини по найму житлового приміщення, таким чином позивач втратила право на проживання у спірній квартирі.
У відповідності до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Із вищенаведеного вбачається, що заявлена позовна вимога позивача про її вселення у спірну квартиру АДРЕСА_1 не є підставною та не підлягає до задоволення.
Зважаючи на те, що у судовому засіданні доведено обставину перебування ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у родинних відносинах, як батька з сином, беручи до уваги те, що відповідач не заперечує право проживання сина у спірній квартирі суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині зобов'язання ОСОБА_3 не чинити перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 є підставними і підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 59, 60, 61 154, 209, 213 ЦПК України, ст.ст. 64, 156 ЖК України, ст. 321 ЦК України, суд, -
Цивільний позов ОСОБА_1 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про вселення та зобов'язання не чинити перешкод у користуванні житловим приміщенням задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкод малолітньому сину ОСОБА_2 у користуванні квартирою АДРЕСА_1.
У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні у 10-денний строк з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Галайко Н.М.