Справа № 461/2220/14-а
24 квітня 2014 року Галицький районний суд м.Львова в складі:
головуючого: судді Стрельбицького В.В.,
при секретарі: Тарапацькому Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова про визнання неправомірним акту індивідуальної дії,
В провадженні Галицького районного суду м.Львова знаходиться справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова про визнання неправомірним акту індивідуальної дії, а саме - рішення щодо розподілу належної ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 іншій особі.
Під час розгляду справи судом встановлено, що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства у зв'язку з чим поставлено на обговорення питання про закриття провадження у справі.
Представник позивача та позивач в судовому засіданні, кожен окремо, заперечили проти закриття провадження у справі. Вважають, що позовна заява подана в порядку КАС України підлягає розгляду саме в порядку адміністративного судочинства.
Представник відповідача в судовому засіданні просив закрити провадження, у зв'язку з тим, що справу слід розглядати в порядку ЦПК України.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій бездіяльності.
Відповідно до ст.15 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Пунктом 21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» №3 від 01.03.2013р. визначено, що, якщо орган державної влади та/або орган місцевого самоврядування (суб'єкт владних повноважень) бере участь у справі не на виконання своїх владних повноважень, а з інших правових підстав; не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого учасника спору (наприклад, надання згоди іншому співвласнику житлового будинку на виконання переобладнання та перепланування), то залежно від змісту вимог і суб'єктного складу сторін справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог статті 15 ЦПК. Ураховуючи положення статті 1 ЦПК та статті 2 КАС, не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.
У пункті 24 згаданої постанови Пленуму від 01.03.2013р. №3 роз'яснено також, що у порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття із такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов'язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання у належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків (стаття 25 Закону України від 4 вересня 2008 року №500-VI «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків») тощо). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі як відповідача суб'єкта владних повноважень.
В п.13 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року №8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» зазначено, що справи у спорах про захист порушених, невизнаних або оспорюваних інтересів, що виникають із житлових правовідносин, згідно з частиною першою статті 15 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV розглядаються за правилами цивільного судочинства, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Згідно п.1 ч.1 ст.157 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи вищенаведене, з'ясувавши характер спірних правовідносин і підстави зазначеного позову, суд приходить до висновку, що, оскільки вимоги позивача стосуються порушених житлових прав позивача, а тому правовідносини, що виникли між сторонами не є публічно-правовими, а ґрунтуються на вимогах цивільного законодавства та мають ознаки спору про право, а тому даний спір є цивільно-правовим та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись п.1 ч.1 ст.157 КАС України, суд
ухвалив :
Провадження в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова про визнання неправомірним акту індивідуальної дії - закрити.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом 5-ти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5-ти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: Стрельбицький В.В.