16.04.2014 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів :
ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю прокурора ОСОБА_4 , засудженого ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_6 на вирок Хустського районного суду від 6 грудня 2013 року, яким
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , судимого від 23.09.2013 року за ст. 125 ч.2 КК до штрафу в розмірі 1400 гривень,
засуджено за ч.1 ст.121 КК України на 5 років позбавлення волі.
Запобіжним заходом щодо ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили ухвалено залишити підписку про невиїзд.
Герасим визнаний винним у тому, що він 21 січня 2010 року приблизно в 00 годин перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та знаходячись на літній терасі кафе «Ток», яке розташоване на території колишньої ферми в с. Горінчево, Хустського району, під час конфлікту з ОСОБА_7 , який виник на ґрунті особистих неприязних відносин, почали між собою бійку в ході якої нанесли один одному по одному удару рукою в область обличчя, після чого схопилися руками за одяг один одного і не втримавшись на ногах впали на рівну бетонну поверхню підлоги де ОСОБА_6 наніс ще удар рукою в область обличчя ОСОБА_7 , а підвівшись з підлоги, наніс умисно останньому ще кілька ударів ногами по різним частинам тіла, в результаті чого спричинив ОСОБА_7 тяжкі тілесні ушкодження.
В апеляції засудженого ОСОБА_6 порушено питання про скасування вироку та його виправдання через відсутність у його діях складу злочину. В обґрунтування апеляції ОСОБА_6 посилається на те, що висновки суду щодо доведеності його вини у вчиненні злочину, за який його засуджено, не відповідають фактичним обставина справи, а наявні у ньому показання потерпілого та свідків перекручені та викладені з обвинувальним ухилом. Крім цього, жодним доказом не підтверджено того, що саме він наніс потерпілому тілесні ушкодження. Апелянт вказує також на наявність істотних суперечностей у показаннях потерпілого ОСОБА_7 , яким суд не дав оцінки.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_6 , який підтримав апеляцію, промову прокурора про законність прийнятого судом рішення, дослідивши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи сторін, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляція засудженого підлягає до задоволення частково, з наступних підстав.
Вирок суду щодо ОСОБА_6 підлягає скасуванню через однобічність і неповноту судового слідства та невідповідність висновків суду, викладених у ньому, фактичним обставинам справи.
При з'ясуванні фактичних обставин справи, суд в порушення вимог ст.368 КПК України (в редакції Зкону 1960 р.) допустив істотну неповноту та однобічність, які не можуть бути усунуті в апеляційній інстанції.
У даній справі органом досудового слідства та судом допущено істотну неповноту, а висновок суду про винуватість ОСОБА_6 в умисному заподіяння потерпілому ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень грунутується на неповно перевірених фактичних даних та висновку судово-медичної експертизи, що проведена без урахування показань обвинуваченого ОСОБА_6 та очевидців події, з яких убачається можливий інший механізм отримання потерпілим тілесних ушкоджень.
Згідно показань засудженого ОСОБА_6 як на досудовому слідстві, так і при допиті в суді першої інстанції, останній заперечив свою винуватість в умисному заподіянні ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень і послідовно давав показання про те, що такі могли бути отримані потерпілим унаслідок падіння та ударяння об ящики, які знаходились у місці їхньої з потерпілим сутички.
За твердженнями потерпілого ОСОБА_7 , саме він був ініціатором з'ясування стосунків із засудженим ОСОБА_6 , якого він викликав на вулицю, де між ними виникла сутичка під час якої ОСОБА_6 висловився на його адресу нецензурними словами, а потім непослідовно наніс йому один удар рукою в обличчя. Він у відповідь також наніс ОСОБА_6 удар в лице, а потім вони обоє схопили один одного за одяг і не втримавшись на ногах упали на бетонну підлогу. При падінні він сильно вдарився лівим ліктем та головою в підлогу, при цьому ОСОБА_6 повністю не впав на підлогу, а тільки нахилився над ним й відразу наніс спочатку удар рукою в обличчя, а потім ще декілька ударів руками та ногами по різним частинам тіла, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження.
Не зважаючи на наявність істотних суперечностей у показаннях потерпілого ОСОБА_7 щодо обставин заподіяння йому тяжких тілесних ушкоджень, що містяться у його первинних поясненнях на досудовому слідстві (а.с.13-15), його показаннях на досудовому слідстві при допиті як потерпілого (а.с.44-45, 46-47) та показаннях даних ним безпосередньо у судовому засіданні, органом досудового слідства та судом ці суперечності не було усунуто.
Так, у первинних поясненнях від 21.01.2010 р. (а.с.13-15) потерпілий ОСОБА_7 ствердив, що він перебуваючи у стані сильного алкогольного сп'яніння вийшов разом з ОСОБА_6 з приміщення кафе на вулицю для з'ясування стосунків. Під час суперечки він побачивши, що ОСОБА_5 не заспокоюється наніс йому удар в обличчя, після чого вони схопили один одного за одяг і разом упали на бетонну підлогу, він упав першим, а ОСОБА_6 упав на нього. Безпосередньо під час падіння він відчув як його сильно заболіла нога та ліва рука. Також ОСОБА_7 пояснив, що після їхнього падіння більше ніяких конфліктних ситуацій у нього з ОСОБА_6 не було і бійка припинилася.
У послідуючому, при допитах як потерпілого, ОСОБА_7 став твердити про те, що першим удар рукою в обличчя йому наніс ОСОБА_6 , а він вдарив його у відповідь. Після чого вони схопили один одного за одяг і не втримавшись на ногах обоє упали на підлогу і при падінні він сильно вдарився ліктем та головою в підлогу, а ОСОБА_6 тримаючись руками не впав повністю на нього, а тільки нахилився над ним та зразу наніс йому кілька ударів по різним частинам тіла, а саме два або три удари руками та кілька ударів ногами. Потім хтось відтягнув ОСОБА_6 від нього і більше йому ніхто ударів не наносив. Піднятись з підлоги він самостійно не зміг так як його сильно боліла ліва нога.
Аналогічні показання потерпілий ОСОБА_7 дав і в суді першої інстанції.
Наявність істотних суперечностей у показаннях потерпілого давали підстави для їх всебічної перевірки, оскільки правильність встановлення фактичних обставин справи впливає на вірну кваліфікацію діяння через вчинення діяння чи умисно чи з необережності.
Однак ні орган досудового слідства ні суд першої інстанції не звернув уваги на ці суперечності у показаннях потерпілого ОСОБА_7 і не дав їм оцінки, незважаючи на те, що вони узгоджуються з первинними поясненнями очевидців події.
Так, у поясненнях очевидця події ОСОБА_8 (т.1 а.с.20-21) містяться відомості про те, що після падіння потерпілого та обвинуваченого на підлогу, під час якого ОСОБА_6 упав на ОСОБА_7 , свідок ОСОБА_8 зразу з підбіг до них, розійняв їх і бійка тут же припинилась.
Інший очевидець події свідок ОСОБА_9 у своїх поясненнях (т.1 а.с.22-24, 58-59) ствердив, що також бачив сам момент спільного падіння обвинуваченого і потерпілого, при цьому ОСОБА_6 і ОСОБА_7 впали між ящики та холодильники, які розташовані під кафе. Коли вони падали, першим упав ОСОБА_7 а на нього впав ОСОБА_6 . Зразу з після падіння ОСОБА_7 крикнув від болю «нога» і ОСОБА_6 піднявся, а ОСОБА_7 залишився лежати на землі.
На наявність у місці падіння потерпілого ОСОБА_7 ящиків з під пива, вказували у своїх поясненнях свідки ОСОБА_10 (т.1 а.с.26-29, 52-53), ОСОБА_11 (т.1 а.с.30-33).
Безпосередньо в суді першої інстанції допитаний в якості свідка ОСОБА_10 ствердив, що в момент падіння він почув крик потерпілого ОСОБА_7 - «нога».
В порушення вимог кримінально-процесуального закону суд першої інстанції не допитав безпосередньо в судовому засіданні очевидців події свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , показання яких мають істотне значення й необгрунтовано відхилив клопотання захисника ОСОБА_12 про їх допит.
Безпідставно судом першої інстанції відхилено клопотання захисника про допит як свідків інших очевидців події ОСОБА_13 і ОСОБА_14 ..
Відповідно до вимог ст.334 КПК України суд при обґрунтуванні висновку про доведеність вини підсудних має навести у вироку та проаналізувати всі докази, досліджені в судовому засіданні, та дати їм належну оцінку. У цій справі зазначених вимог закону не було додержано.
Обвинувачений ОСОБА_6 як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні вказував на інший механізм отримання тяжких тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_7 , вказуючи на можливість їх отримання під час падіння на ящики з під пива.
Однак орган досудового слідства і суд першої інстанції залишили ці показання обвинуваченого ОСОБА_6 без уваги і не перевірили їх шляхом більш повного допиту очевидців події, відтворення з ними обстановки й обставин події та проведенні судово-медичної експертизи.
Безпосередньо в суді першої інстанції захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_12 заявляв клопотання про призначення у справі додаткової судово-медичної експертизи на вирішення якої просив поставити питання про можливий механізм отримання потерпілим ОСОБА_7 тілесних ушкоджень унаслідок падіння на ящики, однак суд першої інстанції необгрунтовано відмовив у задоволенні його клопотання, чим допустив істотну неповноту.
Оскільки потерпілий та засуджений вказують на різні обставини конфлікту й механізм виникнення тілесних ушкоджень виявлених у потерпілого ОСОБА_7 , з метою перевірки їх показань, органу досудового слідства при додатковому розслідуванні справи слід встановити усіх очевидців події, більш повно допитати свідків показання яких містяться у справі, провести відтворення обстановки й обставин події як за участі потерпілого, так і засудженого.
За результатами проведених слідчих дій у справі слід призначити повторну судово-медичну експертизу, на вирішення якої поставити питання щодо механізму виникнення виявлених у ОСОБА_7 тілесних ушкоджень у виді відкритого перелому нижньої третини кісток лівої гомілки із зміщенням відламків та закритого перелому-вивиху у лівому ліктьовому суглобі, а також узгодженість цього механізму з показаннями потерпілого ОСОБА_7 чи засудженого ОСОБА_6 ..
Тільки після перевірки у повному обсязі зазначених обставин, можливо зробити висновки про механізм заподіяння виявлених у потерпілого ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень.
Допущена у даній справі неповнота досудового і судового слідства призвела до невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, внаслідок чого вирок, згідно з вимогами статті 367 Кримінально-процесуального кодексу України, підлягає скасуванню, а справа - направленню на додаткове розслідування.
Керуючись ст.ст.365,366,374 Кримінально-процесуального кодексу України (в редакції Закону 1960 р.), апеляційний суд
Апеляцію засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Хустського районного суду від 9 грудня 2013 року щодо ОСОБА_6 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України скасувати, а справу повернути прокурору Хустського району для організації додаткового розслідування.
Судді: