Справа: № 826/15013/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю.
Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.
10 квітня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Горяйнова А.М.,
суддів - Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,
при секретарі - Дроздовій М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 30 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грансоюз Україна» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У вересні 2013 року ТОВ «Грансоюз Україна» звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 06 червня 2013 року № 0004142208 та № 0004132208.
Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 30 жовтня 2013 року вказаний адміністративний позов було задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що позивач на мав права на формування податкового кредиту та витрат по операціях з ТОВ «Фірма «АСІА» та ТОВ «Ю.О.Електронікс-1».
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві задовольнити, постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 30 жовтня 2013 року - скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову виходячи із наступного.
Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Судом встановлено, що ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Грансоюз Україна» з питань правомірності дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Фірма «АСІА» за період з 01 жовтня по 31 грудня 2012 року та з ТОВ «Ю.О.Електронікс-1» за період з 01 жовтня по 30 листопада 2012 року, про що складено акт від 24 травня 2013 року № 2452/22.8-17/35932048.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 06 червня 2013 року № 0004142208, яким позивачу нараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 137660 грн. 00 коп., з яких 110129 грн. 00 коп. - за основним платежем та 27532 грн. 00 коп. - штрафні (фінансові) санкції, а також від 06 червня 2013 року № 0004142208, яким позивачу нараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 131106 грн. 00 коп., з яких 104885 грн. 00 коп. - за основним платежем та 26221 грн. 00 коп. - штрафні (фінансові) санкції.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями податкового органу ТОВ «Грансоюз Україна» звернулося до суду з позовом про їх скасування.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Грансоюз Україна» суд першої інстанції виходив з того, що позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх дій щодо формування податкового кредиту та витрат на підставі документів, складених ТОВ «Фірма «АСІА» та ТОВ «Ю.О.Електронікс».
Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, що позивач перебував у правовідносинах з ТОВ «Фірма «АСІА» та ТОВ «Ю.О.Електронікс» і на підставі документів, складених зазначеними контрагентами, сформував податковий кредит та витрати.
ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві вважає такі дії ТОВ «Грансоюз Україна» неправомірними з огляду на те, що в діяльності ТОВ «Фірма «АСІА» та ТОВ «Ю.О.Електронікс-1» наявні ознаки фіктивності. Такий висновок було зроблено на підставі відомостей про неможливість здійснення ними господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій купівлі-продажу, а також відсутність трудових ресурсів, основних засобів, приміщень, транспортних засобів, складських приміщень, що викладені в актах про неможливість проведення зустрічної звірки, складених співробітниками ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.
На думку колегії суддів самі по собі вказані відомості не є беззаперечним доказом безтоварності операцій позивача з ТОВ «Фірма «АСІА» та ТОВ «Ю.О.Електронікс-1», адже вони не підтверджені відповідними доказами.
Разом з тим, з огляду на встановлені податковими органами обставини, що свідчать про можливу фіктивну діяльність ТОВ «Фірма «АСІА» та ТОВ «Ю.О.Електронікс» колегія суддів вважає, що з метою доведення правомірності своїх дій щодо формування податкового кредиту та витрат за операціями з ними, позивач зобов'язаний був надати суду копії всіх документів, які підлягали складенню під час виконання відповідних договорів.
Такий обов'язок виникає у позивача також з огляду на наступні норми права.
Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, належить, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Із вказаних норм права вбачається, що обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг та понесення витрат саме у зв'язку з отриманням товарів, робіт (послуг).
Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги.
Формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін документами первинного бухгалтерського обліку та перерахування грошових коштів, чинним законодавством - не передбачено.
З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Грансоюз Україна» та ТОВ «Фірма «АСІА» було укладено агентський договір № 32 від 01 жовтня 2012 року. Згідно умов вказаного договору ТОВ «Фірма «АСІА» зобов'язувалося проводити маркетингові дослідження ринку продажу та закупівлі продукції нерудної промисловості, а саме - щебеню та похідних з нього, що використовуються як сировина у будівельній промисловості; вести попередні переговори з продавцями та покупцями щебеню щодо асортименту, якості та технічних характеристик щебеню; надавати організаційні, представницькі послуги з метою укладення договорів поставки щебеню.
Виконавець діє на підстав довіреності, в якій визначаються його повноваження та яка підлягає поверненню позивачу після виконання договору.
ТОВ «Фірма «АСІА» зобов'язане було звітувати перед ТОВ «Грансоюз Україна» до десятого числа наступного місяця шляхом складення звітів про надані послуги.
Винагорода виконавця визначається на підставі додатків до агентського договору № 32 від 01 жовтня 2012 року, в яких зазначається конкретних розмір винагороди в залежності від умов укладених договорів поставки між ТОВ «Грансоюз Україна» та його контрагентами.
На підтвердження виконання зазначених договірних зобов'язань позивач надав суду копії додатків до агентського договору № 32 від 01 жовтня 2012 року, актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) та звітів комерційного агента.
Дослідивши вказані письмові докази колегія суддів дійшла висновку про те, що надані представником позивача копії документів не підтверджують фактичного отримання ТОВ «Грансоюз Україна» послуг, обумовлених агентським договором № 32 від 01 жовтня 2012 року.
Довіреностей із зазначенням обсягу повноважень ТОВ «Фірма «АСІА» до суду надано не було. У зв'язку з цим колегія суддів при розгляді даної справи виходить з того, що позивач зобов'язаний був надати докази надання контрагентом тих послуг, що зазначені в п. 1.2 договору № 32 від 01 жовтня 2012 року та які визначені в ст. 297 ГК України.
У відповідності до ч. 1 ст. 297 ГК України за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок.
В актах приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) визначено виключно розмір агентської винагороди. Відомості про зміст послуг, що надавалися позивачу - не розкритий.
Додатки до агентського договору та звіти комерційного агента містять в собі відомості про обсяги відвантаженої продукції за договорами постачання, укладеними між ТОВ «Грансоюз Україна» та ТОВ Ліхтнер Бетон Тернопіль», ВАТ «Іванківський спеціалізований кар'єр».
Разом з тим, договори постачання між позивачем та вказаними юридичними особами були укладені 26 липня 2010 року та 01 лютого 2011 року відповідно, тобто до укладення агентського договору № 32 від 01 жовтня 2012 року між ТОВ «Фірма «АСІА» та ТОВ «Грансоюз Україна». У зв'язку з цим відсутні підстави для висновку про те, що договори поставки з ТОВ Ліхтнер Бетон Тернопіль», ВАТ «Іванківський спеціалізований кар'єр» позивач уклав за сприяння ТОВ «Фірма «АСІА».
Письмові докази, які б містили відомості про те, що ТОВ «Фірма «АСІА» здійснило маркетингові дослідження ринку продажу та закупівлі щебеню та похідних з нього, що використовуються як сировина у будівельній промисловості, проводило попередні переговори з продавцями та покупцями щебеню щодо асортименту, якості та технічних характеристик щебеню чи надавало організаційні, представницькі послуги з метою укладення договорів поставки щебеню - до суду не надані.
За таких обставин колегія суддів приходь до висновку про те, що позивач не довів фактичного отримання послуг від ТОВ «Фірма «АСІА», а, отже, й свого права на формування податкового кредиту і витрати по операціях з вказаним контрагентом.
Між ТОВ «Грансоюз Україна» та ТОВ «Ю.О.Електронікс-1» було укладено договір про надання послуг № 056 від 17 жовтня 2012 року. Згідно умов вказаного договору виконавець зобов'язувався надати позивачу послуги по впровадженню 1С (Бухгалтерія для України) та необхідних додатків для ефективного виробничо-фінансового управління та діяльності замовника. Завдання надаються виконавцю шляхом оформлення заявок на проведення робіт. Список відповідальних осіб формується замовником за формою. наведеною в додатку № 3 до договору. Приймання виконаних робіт здійснюється за актами про надані послуги. Сума оплати вказується в рахунках-фактурах та розраховується пропорційно робочому часу працівників виконавця. Загальна вартість однієї голини роботи складає 300 грн. 00 коп.
Також між вказаними сторонами було укладено додаток № 1 від 17 жовтня 2012 року до договору про надання послуг № 056 від 17 жовтня 2012 року. У вказаному додатку зазначено перелік робіт, що ТОВ «Ю.О.Електронікс-1» зобов'язане виконати на замовлення позивача. Виконання робіт було розбите на 3 етапи. Етап 1 «Внесення вихідних даних» передбачав виконання 15 окремих видів робіт, етап 2 «Впровадження ділянок обліку» - 10 видів робіт та етап 3 «Налагодження коректності спільної роботи користувачів» - 1 вид роботи. Загальна вартість виконання перерахованих робіт складає 292200 грн. 00 коп.
На підтвердження виконання сторонами своїх зобов'язань за вказаним договором позивач надав суду копії заявок на проведення робіт та актів про надані послуги.
Дослідивши зміст зазначених документів колегія суддів встановила, що на їх підставі неможливо чітко встановити які саме роботи із переліку, зазначеного в додатку № 1 від 17 жовтня 2012 року, були виконані ТОВ «Ю.О.Електронікс-1».
Так, частина заявок на проведення робіт та актів про надані послуги містять посилання на те, що виконавець здійснював внесення вихідних даних до бази згідно з переліком - Дод.1, а в інших - вказано які саме вихідні дані були внесені та які ділянки обліку впроваджено. Кількість робіт, назви яких чітко зазначені у вказаних документах, є значно меншою від кількості робіт, які ТОВ «Ю.О.Електронікс-1» зобов'язувалося виконати згідно додатку № 1 від 17 жовтня 2012 року.
Натомість загальна вартість послуг, перелічених у вказаному додатку (292200 грн. 00 коп.), відповідає загальній вартості послуг згідно актів про надані послуги (51300 грн. 00 коп. +58800 грн. 00 коп. + 48000 грн. 00 коп. + 134100 грн. 00 коп. = 292200 грн. 00 коп.)
Крім того, акти про надані послуги не містять в собі відомостей про кількість годин, відпрацьованих фахівцями ТОВ «Ю.О.Електронікс-1», що унеможливлює визначення вартості послуг, наданих позивачу. Як раніше зазначалося, вартість послуг, згідно умов договору № 056 від 17 жовтня 2012 року, визначається пропорційно відпрацьованому часу виходячи з того, що вартість однієї години роботи фахівця складає 300 грн. 00 коп.
У заявках на проведення робіт зазначено дату та час прийняття завдання і дату та час закінчення його виконання і тестування. Однак, у таких заявках відсутня вказівка на кількість годин роботи протягом доби та осіб, залучених до виконання робіт. У зв'язку з цим відомості, зазначені у заявках, також є недостатніми для чіткого визначення вартості робіт.
Отже, умови договору про надання послуг № 056 від 17 жовтня 2012 року не дають можливості визначити кількісні та вартісні показники, що занесені до первинних документів, складених нібито у зв'язку з виконанням вказаного договору.
На переконання колегії суддів зазначені обставини вказують на те, що договір про надання послуг № 056 від 17 жовтня 2012 року був вчинений виключно шляхом обміну документами первинного бухгалтерського обліку без фактичного виконання робіт, обумовлених ним.
У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що документи, складені ТОВ «Ю.О.Електронікс-1», не дають позивачу права на формування податкового кредиту та витрат.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було правомірно нараховано ТОВ «Грансоюз Україна» податкові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток та не вбачає підстав для задоволення даного адміністративного позову.
Таким чином, доводи апеляційної скарги ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 30 жовтня 2013 року, та є підставами для її скасування.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було надано невірну оцінку дослідженим доказам та прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві задовольнити, постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 30 жовтня 2013 року - скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - задовольнити.
Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 30 жовтня 2013 року - скасувати.
В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Грансоюз Україна» - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя А.М. Горяйнов
Судді Я.С. Мамчур
О.О. Шостак
Головуючий суддя Горяйнов А.М.
Судді: Мамчур Я.С
Шостак О.О.