Справа: № 369/440/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Дубас Т.В. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.
Іменем України
16 квітня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Гром Л.М.,
Вівдиченко Т.Р.
при секретарі: Корінець Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України справу за апеляційною скаргою позивача - ОСОБА_3 на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії , -
У січні 2014 року позивач звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з адміністративним позовом до Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Лісниківської сільської ради щодо порушення порядку розгляду клопотання ОСОБА_3 про надання йому безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га в межах села Лісники Київської області із цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва;
- зобов'язати Лісниківську сільську раду винести на пленарне засідання її сесії та розглянути клопотання ОСОБА_3 про виділення та передачу йому у власність земельної ділянки із цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва, орієнтовною площею 0,10 га у порядку і в строки встановлені чинним законодавством України, та надати мотивовану відповідь за результатами розгляду клопотання у формі рішення.
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 лютого 2014 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, в зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Згідно з ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, 16 вересня 2013 року позивач - ОСОБА_3 звернувся до Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області із клопотанням та доданими до нього графічними матеріалами для отримання безоплатно у власність земельної ділянки, а саме визначення та виділення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га в межах села Лісники Київської області із цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва.
В подальшому, а саме в листопаді 2013 року позивач отримав лист відповідача від 14.11.2013 року № 653, відповідно до якого зазначене вище клопотання про виділення земельної ділянки було розглянуто на 30-й сесії 6 скликання Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та було прийнято рішення про відмову у задоволені клопотання.
Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно виходив з наступного.
Відповідно до ст. 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Згідно з вимогами ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх ' повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм. визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
В силу ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, ."будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення, земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Згідно ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що в заяві ОСОБА_3 не було визначено бажане місце розташування земельної ділянки на графічних матеріалах, тобто позначень щодо бажаного місця розташування земельної ділянки не міститься в тих матеріалах які надав позивача до сільської ради а також невідповідність місця розташування об'єкта генеральному плану Лісниківської сільської ради, сільською радою, було правомірно прийнято, рішення щодо відмови по суті звернення гр. ОСОБА_3 у відповідності до ст. 118 Земельного кодексу України.
Отже, підсумовуючи зазначене вище, дослідивши матеріали та фактичні обставини справи, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 12.11.2013 року було прийнято правомірно, у відповідності до вимог Земельного кодексу України, а тому вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 160, 199, 200, 205, 206, КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу позивача - ОСОБА_3 на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 лютого 2014 року - залишити без задоволення.
Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 лютого 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Л.В.Бєлова
Судді Л.М. Гром,
Т.Р. Вівдиченко
Головуючий суддя Бєлова Л.В.
Судді: Гром Л.М.
Вівдиченко Т.Р.