Справа: № 733/2564/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Головченко М.М.
Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.
Іменем України
15 квітня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,
при секретарі - Грабовській Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 12 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської райдержадміністрації про визнання дій неправомірними та про зобов'язання відшкодування вартості квитків та путівки, витрачених на санаторно - курортне лікування, -
У листопаді 2013 року позивач - ОСОБА_2 звернулась до Ічнянського районного суду Чернігівської області із адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської райдержадміністрації про визнання дій неправомірними та про зобов'язання відшкодування вартості квитків та путівки, витрачених на санаторно - курортне лікування, в якому просила визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської райдержадміністрації неправомірними, зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської райдержадміністрації здійснити нарахування та відшкодувати вартість квитків в сумі 262,53 коп. та вартість путівки в сумі 2058 грн., а всього на загальну суму - 2320 грн. 53 коп.
Постановою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 12 грудня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 12 грудня 2013 року та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
У судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково, постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 12 грудня 2013 року - скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити частково, виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що згідно повідомлення Ічнянського районного сектору міграційної служби позивачка 04.04.2013 року разом із неповнолітніми дітьми вибула до м. Чернігів, а тому доплата за вартість путівки та вартість квитків на дорогу повинна проводитись державним органом за місцем її реєстрації.
Колегія суддів не погоджується із наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено в суді першої інстанції, ОСОБА_2 є особою, яка потерпіла (евакуйована) внаслідок Чорнобильської катастрофи 2-ї категорії, посвідчення НОМЕР_1, має сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який має статус дитини, потерпілої внаслідок аварії на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням НОМЕР_2.
Позивачка зазначає, що у період з 17 липня 2013 року по 06 серпня 2013 року її син, ОСОБА_3 оздоровлювався за направленням медичного закладу в дитячому санаторно - оздоровчому комплексі «Гірський», смт. Коктебель, АР Крим.
Частину коштів, відповідно до довідки Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Чернігівського обласного відділення Чернігівської міської виконавчої дирекції від 16.08.2013 року № 03-08/1900, у розмірі 882,00 грн. було відшкодовано Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Чернігівського обласного відділення Чернігівської міської виконавчої дирекції.
Загальна вартість путівки складає - 2940,00 грн., окрім того, позивачкою було сплачено 262 грн. 53 коп. - вартість квитків на дорогу.
ОСОБА_2 звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської райдержадміністрації з заявою про відшкодування батьківської доплати вартості санаторно - курортної путівки та оплати проїздних квитків, проте листом від 01.10.2013 року № 1067 позивачці було відмовлено у такому відшкодуванні.
Вважаючи відмову протиправною, позивачка звернулась до суду.
Обговорюючи правомірність позовних вимог, колегія суддів приходить до наступного.
Положення «Про організацію оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2000 року, визначає порядок організацію щорічного оздоровлення (санаторно-курортного лікування та відпочинку) громадян, визнаних постраждали: відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Пункт 7 даного Положення передбачає, що у разі самостійної організації санаторно-курортного лікування громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачується компенсація середньої вартості путівки у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Пункт 5 статті 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що потерпілим дітям та їх батькам надається пільга у вигляді щорічного безплатного забезпечення путівками на оздоровлення строком до двох місяців шляхом надання щорічної грошової допомоги для компенсації вартості путівки через безготівкове перерахування закладам оздоровлення, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, за надання послуг із оздоровлення. Порядок надання путівок, а також розмір та порядок виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначаються Кабінетом Міністрів України.
Така редакція Закону викладена відповідно до пп. «а» п. 5 пункту 28 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Зміни, внесені зазначеним Законом України, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.
Частиною 2 статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Норма п. 5 статті 30 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до внесення в неї вказаних змін передбачала, що потерпілим дітям, зазначеним у пунктах 1-6 статті 27 цього Закону, та їх батькам надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги: щорічне безплатне забезпечення потерпілих дітей за місцем роботи одного з батьків путівками на оздоровлення строком до двох місяців. Потерпілі діти віком до 10 років забезпечуються путівками разом з одним із батьків або особою, яка їх замінює, за умови, що останні належать до постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. У разі неможливості надання путівки виплачується компенсація у розмірі середньої вартості путівки в Україні. Порядок надання путівок та розмір їх середньої вартості визначаються Кабінетом Міністрів України.
На думку колегії суддів, вказаною нормою визначено право громадян на компенсацію вартості путівки в Україні, при цьому відсутність механізму реалізації виплат не скасовує таке право.
З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_2 щодо необхідності відшкодування їй батьківської доплати вартості санаторно - курортної путівки у розмірі 2058 гривень.
Разом з тим, колегія суддів вважає необґрунтованими вимоги позивачки щодо необхідності відшкодування їй вартості оплати проїзних квитків з огляду на наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» потерпілим дітям та їх батькам надається пільга у вигляді безплатного проїзду у межах України на всіх видах транспорту (крім таксі) дитині та особі, яка супроводжує хвору дитину до місця лікування (реабілітації), оздоровлення та назад (за направленням медичних закладів), з правом позачергового придбання квитків.
Разом з тим, матеріали спарви не містять направлення медичного закладу, не наданого такого направлення позивачкою й до апеляційної скарги.
Окрім того, з копії проїзних документів, що містяться в матеріалах справи вбачається, що вони видані на ім'я ОСОБА_4, а не на ОСОБА_3 Доводи позивачки про те, що білети були видані на супроводжуючи людину по спискам, не береться судом до уваги, адже списки осіб, на яких видавалися проїзні документи у матеріалах справи також відсутні.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було невірно встановлено фактичні обставини справи, надано невірну оцінку дослідженим доказам та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково, постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 12 грудня 2013 року - скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254, 255 КАС України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 12 грудня 2013 року - скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської райдержадміністрації щодо невідшкодування ОСОБА_2 батьківської доплати вартості санаторно - курортної путівки у розмірі 2058 гривень - неправомірними.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської райдержадміністрації здійснити нарахування та відшкодування батьківську доплату вартості санаторно - курортної путівки в сумі 2058 гривень.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.Є.Пилипенко
Судді Я.Б. Глущенко
С.Б. Шелест
Головуючий суддя Пилипенко О.Є.
Судді: Глущенко Я.Б.
Шелест С.Б.