04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"17" квітня 2014 р. Справа№ 910/19223/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гончарова С.А.
суддів: Авдеєва П.В.
Куксова В.В.
при секретарі судового засідання Климович М.І.
за участю представників:
від прокуратури: Пилипенко Т.А. - доручення
від позивача: не з'явились
від відповідача: Горлач В.М. - за довіреністю
від третьої особи: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стартайм-плюс"
на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2014 року
у справі № 910/19223/13 (головуючий суддя Васильченко Т.В., судді Ломака В.С., Любченко М.О.)
за позовом Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Стартайм-плюс"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"
про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення шкоди
Заступник прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стартайм-плюс" про зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку площею 0,27 га, яка знаходиться у Дарницькому районі м. Києва по проспекту Бажана, 32 та використовується під розміщення автостоянки і передати її позивачу, привівши в придатний для використання стан; стягнення шкоди в сумі 39119,53 грн., заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки.
Рішенням господарського суду міста Києва від 15.01.2014 року у справі № 910/19223/13 (головуючий суддя Васильченко Т.В., судді Ломака В.С., Любченко М.О.) позовні вимоги Заступника прокурора м. Києва задоволено.
Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Стартайм-плюс" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2014 року колегією суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Куксов В.В., Шаптала Є.Ю., апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стартайм-плюс" прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 06.03.2014 року.
У зв'язку з перебуванням судді Гончарова С.А. та Шаптали О.Є. у відпустці, розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2014 року, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючого судді: Чорної Л.В., суддів: Авдеєва П.В., Куксова В.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2014 року апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 20.03.2014 року.
У зв'язку з перебуванням суддів Чорної Л.В. та Авдеєва П.В. у відпустці, розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2014 року, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючого судді: Власова Ю.Л., суддів: Куксова В.В., Самсіна Р.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2014 року апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 03.04.2014 року.
У зв'язку виходом судді Гончарова С.А. з відпустки, розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2014 року, для розгляду справи № 910/19223/13 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді: Гончарова С.А.; суддів Куксова В.В., Самсіна Р.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2014 року апеляційну скаргу прийнято до провадження у визначеному складі суддів.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2014 року розгляд справи відкладено на 17.04.2014 року.
У зв'язку з перебуванням судді Самсіна Р.І. на лікарняному, розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2014 року, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючого судді: Гончаров С.А.; суддів Авдеєва П.В., Куксова В.В.,
Апеляційна скарга вмотивована тим, що оскаржуване рішення суперечить нормам матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт стверджує, що суд першої інстанції помилково прийняв до уваги в якості належних доказів надані прокуратурою акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства та розрахунок розміру шкоди, які суперечать нормам чинного законодавства.
Апелянтом зазначено також, що ним було оскаржено у судовому порядку дії Державної інспекції сільського господарства в м. Києві щодо прийняття акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства.
Позивачем 03.04.2014 року надані суду письмові пояснення, відповідно до яких Київська міська рада просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін.
Позивач та третя особа до судового засідання, що відбулось 17.04.2014 року, не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.
Третя особа 25.03.2014 року звернулась до суду з клопотанням про розгляд даної справи за відсутності третьої особи.
Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Судовою колегією встановлено, що неявка представників позивача та третьої соби не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, та, за таких обставин, розгляд справи за відсутності вказаних осіб є можливим.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.
Рішенням Київської міської ради від 26.06.2007 №930/1591 "Про вдосконалення паркування автотранспорту в м. Києві" визначено комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтранспарксервіс" єдиним оператором з паркування транспортних засобів, стягнення паркувального збору та виготовлення єдиних абонементних талонів з паркування автомобільного транспорту.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація мають право встановлювати правила благоустрою, торговельного, побутового, транспортного, житлово-комунального та іншого соціально-культурного обслуговування, визначати особливості землекористування та використання інших природних ресурсів.
Рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 №1051/1051 затверджено Правила благоустрою міста Києва (далі - Правила) та визначено єдиний порядок організації та функціонування платних місць для паркування транспортних засобів на території міста Києва (п. 17.1.1).
Пунктом 17.3.1 вказаних Правил визначено, що платні місця для паркування транспортних засобів (майданчики для платного паркування) призначені для тимчасової стоянки транспортного засобу зі стягненням плати за паркування у відведених або спеціально обладнаних місцях без відповідальності за збереження транспортного засобу або з такою відповідальністю, якщо можливе оснащення місця для паркування транспортних засобів необхідним обладнанням. Організація та експлуатація місць платного паркування транспортних засобів здійснюється лише оператором або підприємствами, з якими оператор уклав відповідний договір.
Рішенням Київської міської ради від 01.12.2011 № 722/6958 "Про внесення змін до рішення Київради від 23.06.2011 № 242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві" затверджено перелік земельних ділянок, спеціально відведених для забезпечення паркування транспортних засобів, що закріплені за комунальним підприємством "Київтранспарксервіс", до якого, зокрема, включено паркувальний майданчик по просп. Бажана, 32 у Дарницькому районі м. Києва площею 0,23 га.
21.12.2012 на підставі рішення Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051 між КП "Київтранспарксервіс" (третьою особою) та ТОВ "Стартайм-плюс" (відповідачем) укладено договір №ДНП-2012-12/22 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування, відповідно до умов якого третя особа надає за плату відповідачу право на організацію та експлуатацію 85 (вісімдесяти п'яти) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 9 (дев'ять) спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Дарницький р-н, просп. М. Бажана, 32, в межах III територіальної зони паркування м. Києва (надалі - Об'єкт), а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту.
Згідно п. п. 1.3, 6.1 договору відповідач набуває право на організацію та експлуатацію об'єкту з моменту набрання чинності даним договором, а саме з 01.01.2013.
Отже, відповідач з 01.01.2013 отримав законне право на організацію та експлуатацію місць для платного паркування транспортних засобів строком на 1 (один) рік, що розташовані на земельній ділянці (на паркувальному майданчику) за адресою: м. Київ, Дарницький р-н, просп. М. Бажана, 32, загальною площею 0,23 га згідно рішення Київської міської ради від 01.12.2011 № 722/6958.
11.09.2013 державним інспектором сільського господарства в місті Києві Швайдак М.М. проведено обстеження земельної ділянки площею 0,2738 га, яка знаходиться у м. Києві по проспекту Бажана, 32, за результатами якого складено Акт обстеження земельної ділянки №169, яким встановлено, що станом на 09.09.2013 відповідач займає територію під паркувальний майданчик площею 0,5088 га, що становить 203 машиномісць на земельній ділянці за адресою: просп. Бажана, 32 у Дарницькому районі міста Києва. Порушення орієнтовно на 109 машиномісць, що становить орієнтовно площу 0,27 га земельної ділянки.
20.09.2013 року Державною інспекцією сільського господарства в м. Києві проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю "Стартайм-плюс", за результатами якої складено Акт перевірки № А384/101.
Проведеною Державною інспекцією сільського господарства в м. Києві перевіркою встановлено, що відповідач використовує земельну ділянку загальною площею 0,5088 га, частина якої площею 0,23 га використовується на підставі договору від 21.12.2012 №ДНП-2012-12/22, а інша частина - площею 0,27 га самовільно захоплена товариством та використовується без правовстановлюючих документів для розташування місць паркування, що є порушенням п. "б" ч. 1 ст. 211, ч. 1 ст. 212 Земельного кодексу України та чим заподіяно майнову шкоду позивачу, яка за розрахунком на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №963 від 25.07.2007 становить 39119,53 грн.
Вказані документи, складені за результатами перевірки, були надіслані відповідачу та отримані останнім 26.09.2013, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого листа.
Як зазначалось, позовними вимогами прокурора у даній справі є зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку площею 0,27 га, яка знаходиться у Дарницькому районі м. Києва по проспекту Бажана, 32 та використовується під розміщення автостоянки і передати її позивачу, привівши в придатний для використання стан; відшкодувати шкоду в сумі 39119,53 грн., заподіяну самовільним зайняттям земельної ділянки.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем вимог земельного законодавства та наявністю факту заподіяння шкоди внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в розмірі 39119,53 грн.
Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, іншими законодавчими актами України.
Статтею 2 Земельного Кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Підстави набуття права на землю передбачені статтею 116 Земельного кодексу України. Так, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент проведення перевірки) сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Статтею 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Приписами статті 125 вказаного Кодексу визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Визначення терміну „самовільне зайняття земельних ділянок" наведене в ст. 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель". За приписами цієї статті, самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Як зазначалось та встановлено судом, земельна ділянка за адресою: м. Київ, Дарницький р-н, просп. М. Бажана, 32 використовується відповідачем для розміщення та обслуговування автостоянки загальною площею 0,5088 га., з якої ділянка площею 0,27 га. використовується без будь-яких документів, що посвідчують право користування (власності) на неї. Вказаний факт встановлений актом обстеження №169 від 11.09.2013 та актом перевірки від 20.09.2013 №А 384/101, які складені державним інспектором Державної інспекції сільського господарства в м.Києві в межах наданих йому законом повноважень і які є належними доказами порушення вимог земельного законодавства.
Виходячи з матеріалів справи, рішення позивача про передачу відповідачу у власність спірної земельної ділянки або надання її у користування (оренду), відсутнє, в матеріалах справи відсутні вчинені відповідачем правочини щодо спірної земельної ділянки.
До матеріалів справи не додано також будь-яких доказів на підтвердження звернення до власника земельної ділянки, в даному випадку до позивача, щодо оформлення права землекористування на спірну земельну ділянку у встановленому законом порядку чи спонукання до оформлення такого права в разі необґрунтованої відмови.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
З огляду на наведені приписи Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель" спірні земельні ділянки використовуються відповідачем самовільно, з порушенням земельного законодавства, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 11.09.2013 року.
Тобто, матеріалами справи підтверджується користування відповідачем спірною земельною ділянкою, яке не спирається на закон і відбувається з порушенням визначеного порядку надання земельних ділянок, що здійснюється без наявності відповідного рішення та/або вчинення правочину щодо спірної земельної ділянки.
Відповідачем не надано суду документів, що підтверджують право відповідача на користування земельною ділянкою площею 0,27 га, яка знаходиться у Дарницькому районі м. Києва по проспекту Бажана, 32 та використовується під розміщення автостоянки.
Заходів щодо усунення порушень земельного законодавства відповідачем не вжито, самостійно земельну ділянку відповідачем не звільнено.
За статтею 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до ст.ст. 211, 212 Земельного кодексу України за самовільне зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність. Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
З огляду на викладене, вимога прокурора про зобов'язання звільнити спірну земельну ділянку та передати її позивачу є обґрунтованими та такими, що вірно задоволені судом першої інстанції.
Іншою частиною позовних вимог є стягнення шкоди в сумі 39119,53 грн., заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки.
Статтею 211 Земельного кодексу України встановлено, що за самовільне зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.
Відповідно до статті 90 Земельного кодексу України власники земельних ділянок мають право, зокрема, на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом.
Ст. 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Розрахунок розміру шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки, визначається відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007 року (надалі - Методика).
Відповідно до зазначеної Методики Державним інспектором сільського господарства в м. Києві було здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки за адресою: м. Київ, пр. Бажана, 32, із земель транспорту, форма власності комунальна, площею 0,27 га, відповідно до якого загальний розмір заподіяної шкоди склав 39119,53 грн.
За таких обставин, оскільки факт самовільного зайняття спірної земельної ділянки підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заподіяної державі внаслідок цього шкоди в розмірі 39119,53 грн., яка розрахована у відповідності до п. 4 Методики.
Щодо тверджень апелянта про те, що суд помилково прийняв до уваги в якості належних доказів надані прокуратурою акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства та розрахунок розміру шкоди, які суперечать нормам чинного законодавства, судова колегія зазначає наступне
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У даному в випадку належним та допустимим доказом самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки є складений уповноваженим державою органом акту перевірки дотримання відповідачем земельного законодавства.
Судом встановлено, що акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 20.09.2013 року не скасовано та він є таким, що є чинним станом на дату розгляду справи.
Щодо доводів апелянта про те, що ним було оскаржено у судовому порядку дії Державної інспекції сільського господарства в м. Києві, апеляційний суд зазначає наступне, що мало б бути підставою для зупинення провадження у даній справі, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
При цьому, неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.
З матеріалів справи вбачається, що предметом спору між сторонами у даній справі є вимоги про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення шкоди, спричиненої таким зайняттям.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що обставини даної справи суд може встановити самостійно в межах її розгляду, оскільки суд в даній ситуації жодним чином не обмежений ні своєю юрисдикцією, ні предметом позову щодо збирання та оцінки доказів.
З обставин даної справи не вбачається, що вона має бути розглянута лише після розгляду справи № 826/19272/13-а за адміністративним позовом ТОВ "Стартайм-плюс" до Державної інспекції сільського господарства в м. Києві в особі державного інспектора Швайдак М.М. про визнання протиправними дій.
Додатково суд зауважує, що у разі, якщо судовим рішенням у справі №826/19272/13-а будуть встановлені додаткові обставини, які на думку учасників судового процесу можуть мати істотне значення для прийняття іншого рішення у даній справі, наведене може бути підставою для звернення у даній справі з заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 15.01.2014 року у справі № 910/19223/13 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Разом з тим, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Стартайм-плюс", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Стартайм-плюс" на рішення господарського суду міста Києва від 15.01.2014 року у справі № 910/19223/13 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стартайм-плюс" на рішення господарського суду міста Києва від 15.01.2014 року у справі № 910/19223/13 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2014 року у справі № 910/19223/13 - залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/19223/13 повернути до суду першої інстанції.
Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя С.А. Гончаров
Судді П.В. Авдеєв
В.В. Куксов