04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"23" квітня 2014 р. Справа№ 910/23066/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Чорної Л.В.
суддів: Гончарова С.А.
Іоннікової І.А.
при секретарі судового засідання Громак В.О.
від позивача - не з'явився;
від відповідача - Горсітманов О.В. (представник за довіреністю);
від третьої особи - Тягнирядно О.М. (представник за довіреністю);
від прокуратури - Зозуля Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу першого заступника прокурора міста Києва
на рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2014 року
по справі №910/23066/13 (суддя - Удалова О.Г.)
за позовом Першого заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради
до Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків «Добробут власного будинку»
третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державне територіальне-галузеве об'єднання «Південно-західна залізниця»
про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.02.2014 р. відмовлено в задоволені позов.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Перший заступник прокурора міста Києва звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/23066/13 від 14.02.2014 року та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2014 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора міста Києва прийнято до провадження.
Розпорядженням в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2014 р., враховуючи перебування судді Смірнової Л.Г. у відпустці, змінено склад колегії та визначено судову колегію: головуючи суддя Чорна Л.В., судді Гончаров С.А., Іоннікова І.А.
Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків «Добробут власного будинку» заперечує проти апеляційної скарги та просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2014р. у справі №910/23066/13 без змін, посилаючись на вчинення дій, направлених на отримання у встановленому законом порядку права користування та/або оренди земельної ділянки.
Державне територіальне-галузеве об'єднання «Південно-західна залізниця» просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2014 р. у справі №910/23066/13 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на те, що відповідач не набув права власності на житловий будинок, що знаходиться на земельній ділянці по АДРЕСА_1.
Київська міська рада своїх представників в судове засідання не направила, про причини неявки суд не повідомила, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлена.
Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
При цьому слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Згідно із п.3.9.2 Постанови № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
За таких обставин, апеляційна скарга розглядається за відсутності представників позивача, який повідомлений належним чином.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.
19.06.2013 р. до прокуратури м. Києва надійшло звернення № Н3С-4/922 від 18.06.2013 р. Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» щодо самовільного зайняття земельної ділянки площею 0,15 га (земельна ділянка площею 0,074 га та земельна ділянка площею 0,083 га, кадастрові номери 72:216:001 та 72:216:026 відповідно), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (далі - земельна ділянка), об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків «Добробут власного будинку». /а.с.15/.
21.11.2013 р. Державною інспекцією сільського господарства в м. Києві, на підставі звернення прокуратури м. Києва № 07/2//2-1605 від 19.11.2013 р., було проведено перевірку дотримання відповідачем вимог земельного законодавства, за результатами якої було складено акт обстеження земельної ділянки № 217 від 21.11.2013 р. та акт перевірки дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства № А454/129 від 22.11.2013 р. /а.с. 13-14/.
Проведеною перевіркою встановлено, що станом на 11.11.2013р. ОСББ «Добробут» (АДРЕСА_1) використовує земельну ділянку орієнтованою площею 0,20га для обслуговування та експлуатації житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва. На момент обстеження встановлено, що земельна ділянка огороджена металевим парканом, територія охороняється та обмежений доступ, розміщена двоповерхова будівля, яка займає площу орієнтовно 475м.кв. Додатково встановлено, що ОСББ «Добробут власного будинку» самовільно займає земельну ділянку орієнтованою площею 0,15 га. Документи передбачені ст. 126 Земельного кодексу України відсутні.
Пунктом 5.6 Порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства встановлено, що планові та позапланові заходи з питань перевірки стану дотримання суб'єктом господарювання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, які використовуються ним у процесі ведення господарської діяльності, проводяться за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання у присутності керівника суб'єкта господарювання або уповноваженої ним особи чи у присутності фізичної особи - підприємця або його представника.
Якщо суб'єкт господарювання або уповноважена ним особа (представник) відмовляється бути присутнім при проведенні відповідного заходу, про це робиться відповідна відмітка в акті перевірки. У такому випадку захід здійснюється державними інспекторами без присутності суб'єкта господарювання або уповноваженої ним особи (представника).
Відповідно до п. 6.2 зазначеного Порядку акт перевірки складається у двох примірниках і підписується не пізніше останнього дня проведення перевірки державними інспекторами, які проводять відповідний захід, керівником суб'єкта господарювання або уповноваженою ним особою чи фізичною особою - підприємцем або її представником.
Перший примірник акта залишається в інспекційному органі, який проводить перевірку, другий - вручається керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі чи фізичній особі - підприємцю або її представнику. При врученні акта перевірки у примірнику акта, який залишається в інспекційному органі, робиться відмітка про дату вручення акта та ставиться підпис особи, яка його отримує.
Згідно з п. 6.3 Порядку якщо керівник суб'єкта господарювання або уповноважена ним особа чи фізична особа - підприємець або її представник не погоджуються з актом перевірки, вони підписують акт із зауваженнями. Зауваження є невід'ємною частиною акта перевірки і повинні надаватись суб'єктом господарювання не пізніше трьох робочих днів з дня підписання акта перевірки із зауваженнями.
Пунктом 6.4 Порядку встановлено, що у разі відмови суб'єкта господарювання від ознайомлення з актом перевірки, його підписання, надання пояснень, отримання копії акта перевірки державні інспектори, що здійснюють планову/позапланову перевірку, вносять до акта перевірки відповідний запис, засвідчуючи це своїми підписами.
Другий примірник акта перевірки направляється суб'єкту господарювання поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох робочих днів після закінчення здійснення відповідного заходу.
На примірнику акта перевірки, який залишається в інспекційному органі, робиться відмітка про дату його надсилання поштою із зазначенням прізвища та ініціалів особи, яка відправила акт перевірки суб'єкту господарювання.
В актах № 217 від 21.11.2013 р. та № А454/129 від 22.11.2013 р. відсутній підпис керівника або уповноваженого представника відповідача, а також відсутні відповідні відмітки про відмову керівника або уповноваженого представника відповідача бути присутнім під час проведення перевірки, ознайомитись із актом, перевірити та підписати його, відсутні також і будь-які зауваження зі сторони представника відповідача до акту, що свідчить про відсутність представника відповідача під час проведення перевірки. /а.с. 13-14, 149-153/.
В матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідача про проведення позапланової перевірки, докази присутності представника відповідача під час проведення перевірки, докази надсилання актів відповідачу.
Суд першої інстанції, керуючись статтями 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про те, що перевірка дотримання вимог земельного законодавства відповідачем проведена Державною інспекцією сільського господарства в м. Києві з чисельними та суттєвими порушеннями порядку, встановленого законодавством, а тому наведені вище акти не можуть слугувати належними доказами у справі.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012р. «Про судове рішення» господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Матеріали справи містить згоду на розроблення документації із землеустрою № Д-3924 від 05.09.2008 р. стосовно земельної ділянки орієнтовною площею 0,156 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, надана Київським міським головою відповідачу, а також наступні погодження щодо її відведення: лист комунальної організації «Центр містобудування та архітектури» № 15-663 від 18.03.2010 р.; висновок №19-3621 від 19.03.2010 р. та лист № 09-4333 від 06.04.2010 р. Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища; висновок Київської міської Санепідемстанції №378 від 24.03.2010 р.; висновок Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві № 05/104 від 16.03.2010 р.; лист Державної служби з питань національної культурної спадщини № 22-599/35 від 17.03.2010 р.; лист комунального підприємства «Плесо» № 443 від 30.03.2010 р. /а.с. 176-187/.
Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України (в редакції станом на 05.09.2008 р.) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу (ч. 3 ст. 124 Земельного кодексу України в редакції чинній станом на 05.09.2008 р.).
Згідно з ч.ч. 3-6 ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції станом на 05.09.2008 р.), юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради.
До клопотання про відведення земельної ділянки додаються матеріали, передбачені частиною п'ятнадцятою статті 151 цього Кодексу, документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування.
Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.
Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.
Станом на 2008 рік був чинним порядок надання земельних ділянок у користування в м. Києві, затверджений рішенням Київської міської ради від 15 липня 2004 року № 457/1867.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Порядку передачі (надання) земельних ділянок в користування або у власність у місті Києві (в редакції чинній станом на 05.09.2008 р.), підставою для розроблення документації із землеустрою є згода Київського міського голови або заступника міського голови - секретаря Київради та технічне завдання на розробку відповідної документації із землеустрою, погоджене з Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА). Особи, які отримали відповідно до цього Регламенту згоду на розроблення документації із землеустрою, мають право звертатися із відповідним замовленням до землевпорядних організацій.
Таким чином, відповідачем у встановленому законодавство порядку було отримано дозвіл на виготовлення документації із землеустрою земельної ділянки та чисельні погодження щодо її відведення.
Із витягу з бази даних міського земельного кадастру від 09.09.2013 р. вказано, що землекористувачем земельних ділянок з кодами 72:216:026 та 72:216:001, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, є Державне територіальне-галузеве об'єднання «Південно-західна залізниця».
Проте, даний витяг також містить дані, що земельна ділянка з кодом 72:216:026 знаходиться на стадії розробки оформлення прав, а її землекористувачем вказаний відповідач.
Згідно довідки № 1315 від 24.04.2008 р. Київського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 1, що є структурним підрозділом Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця», на його балансі перебував житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, 1937 року забудови, сарай 1920 року забудови, погріб та туалет 1906 року забудови.
Вказані споруди розташовані на земельних ділянках кадастрові номери 72:216:001 та 72:216:026, загальною площею 0,1569га.
З довідки № БМЕУ-1-6/2626 від 02.12.2013 р. вбачається, що загальна площа вищевказаного будинку становить 486,4 кв. м., при цьому площа місць загального користування та сходові клітини - 112,3 кв. м. /а.с. 46/.
У зверненні № Н3С-4/922 від 18.06.2013 р. Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця» зазначає, що протягом 2006 року всі квартири в житловому будинку викуплені приватною особою ОСОБА_5
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2013 р. у справі № 44/432, залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 09.04.2014р., також встановлено, що на підставі договорів купівлі-продажу та міни нерухомого майна, а саме: № 1778748 від 08.12.2006 р., № 1807421 від 19.12.2006 р., № 1734031 від 22.11.2006 р., № 1782775 від 11.12.2006 р., № 1745602 від 27.11.2006 р., № 1716087 від 15.11.2006 р., № 1734179 від 22.11.2006 р., № 1745451 від 27.11.2006 р., № 1716508 від 15.11.2006 р., № 1616110 від 04.10.2006 р., № 1766510 від 05.12.2006 р. право власності на приміщення квартирного типу, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, перейшло до громадянина ОСОБА_5 /а.с. 202-207/.
14.05.2007 р. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 придбали у громадянина ОСОБА_5 за договорами купівлі-продажу № 2083567 та № 2083594 квартири під номером НОМЕР_1 та НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_1.
Створити об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добробут власного будинку» вирішили власники приміщень багатоквартирного будинку в АДРЕСА_1, громадяни ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Заявлено позов, враховуючи уточнення, про зобов'язання ОСББ «Добробут власного будинку» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,15 га за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номера 72:216:001 та 72:216:026) та усунення перешкод в її користуванні шляхом знесення металевого паркану та повернути її Київській міській раді, у зв'язку із відсутністю відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду).
Відповідно до п. 3.1 постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 6 від 17.05.2011 р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.
Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.
Враховуючи викладене, наявні матеріали справи, відсутні підстави для задоволення вимоги про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.
Як свідчать матеріали справи відповідачу надано згоду на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку загальною площею 0,156га, на земельній ділянці розташований будинок. Земельна ділянка загальною площею 0,20га, яка зазначена в акті перевірки, не знайшла свого підтвердження у матеріалах спарви, і як вже зазначалось, акти перевірки складені із значними порушеннями.
Наступні позовні вимоги, які є похідними від першої, відповідно також не підлягають задоволенню.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця» не позбавлено правом звернутись із відповідним позовом про захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів у майбутньому.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом міста Києва правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.
Доводи наведені в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2014 р. у справі № 910/23066/13.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2014 р. у справі № 910/23066/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Матеріали справи № 910/23066/13 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.
Головуючий суддя Л.В. Чорна
Судді С.А. Гончаров
І.А. Іоннікова