ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/2619/14 15.04.14
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Кремінь"
до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус"
про відшкодування шкоди в порядку регресу 24 441,02 грн.
Суддя Ярмак О.М.
Представники :
Від позивача: Кищук А.В. за дов.
Від відповідача: не з'явився
Пред'явлені вимоги про стягнення з відповідача в порядку регресу суми 24 441,02 грн. відшкодування, виплаченого страхувальнику позивача у зв'язку з ДТП, яка сталася 25.01.2011р. у м. Києві.
11.03.2014р. через відділ діловодства суду позивач подав розрахунок, в якому зазначає відповідно до Звіту № 01-04/02 розмір матеріального збитку складає 24 441,02 грн., і саме оцінений розмір збитків було використано позивачем для розрахунку ціни даного позову.
17.03.2014р. через відділ діловодства суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та вказує, що строки виконання зобов'язання у відповідача не настали,оскільки позивачем не надано доказів звернення до відповідача з вимогою про відшкодування збитків, не надано доказів, що у відшкодуванні таких збитків відповідач відмовив, чим порушив права позивача. Також зазначає, що враховуючи, що позивачем виплачене страхове відшкодування на користь власника пошкодженого автомобіля і не додано належних доказів сплати цих коштів за проведення ремонтних робіт та придбання запчастин у організації, яка є платником податку на додану вартість, заявлений у даній справі розмір вимог є перевищенням розміру прямого збитку, який завдано страхувальнику позивача, а тому підстави для стягнення з товариства грошових коштів у розмірі 4 073,50 грн. (20% ПДВ) у позивача відсутні. Зазначає, що полісом страхування № ВЕ/3296458 передбачено 500,00 грн. франшизи, яку позивачем не враховано, стверджує, що позивачем пропущено строк позовної давності для суброгаційної вимоги.
18.03.2014р. через відділ діловодства суду позивач повторно подав розрахунок.
У судовому засіданні 15.04.2014р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та подав письмові пояснення стосовно відзиву відповідача, в яких не погоджується із запереченнями, викладеними у відзиві.
Відповідач у засідання суду 15.04.2014р. свого представника не направив, про дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином, жодних клопотань від відповідача не надходило, тому справа розглядається за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -
16.12.2010р. між ЗАТ «Страхова компанія «Кремінь» (страховик за договором), правонаступником якого є позивач, та ПАТ «Комерційний банк «Південкомбанк» був укладений договір добровільного страхування транспортного засобу № 1000116-04-05-10, за умовами якого застраховано транспортний засіб «Тойота КЕМРІ», державний номер НОМЕР_1, строком на один рік, вигодонабувач - Страхове ТЗД «ГАРАНТІЯ».
ПАТ «Комерційний банк «Південкомбанк» орендувало вказаний транспортний засіб у Страхового ТЗД «ГАРАНТІЯ» на підставі договору оренди легкового автомобіля від 02.07.2009р.
08.01.2011р. на перехресті вул.Донця - І.Лепсе у м.Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Тойота КЕМРІ», державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3, перебуваючи у трудових відносинах з ПАТ «Комерційний банк «Південкомбанк» (наказ № 632/3к від 03.12.2008р., подорожній лист № 8871900 від 08.01.2011р.), та автомобіля «Міцубісі», державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_4
Згідно довідки ВДАІ з обслуговування адміністративної території Солом'янського району міста Києва, в результаті ДТП автомобіль «Тойота КЕМРІ», державний номер НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження.
Постановою Солом'янського районного суду м.Києва від 13.01.2011р. у справі № 3-852/11 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнено до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України.
15.02.2011р. позивач на підставі страхового акту № 1000116-04-06-10/1/01/11 від 04.02.2011р., виплатив страхове відшкодування у розмірі 29 865,72 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 2394 на суму 27 931,72 грн., № 2395 на суму 1934, 00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність винної в ДТП особи - ОСОБА_4 станом на момент ДТП 08.01.2011р. була застрахована за полісом № ВЕ/3296458 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним із ТДВ "СТДВ "Глобус" з лімітом відповідальності по майну 50 000,00 грн. та франшизою у розмірі 500,00 грн.
Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення в порядку регресу суми 24 441,02 грн. відшкодування.
Відповідно до приписів статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.
Матеріалами справи встановлено, що позивач виплатив страхове відшкодування потерпілій особі, то до нього у відповідності до приписів ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до відповідача, як страховика цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм ОСОБА_4. автомобіля «Міцубісі», державний номер НОМЕР_2.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Оцінена шкода, завдана страхувальнику позивача в результаті ДТП 08.01.2011р., відповідно до Звіту ФОП ОСОБА_5 про оцінку розміру збитків, завданих пошкодженням транспортного засобу № 01-04/02, складеного 04.02.2014р., склала 24 441,02 грн.
Відповідно до п. 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Полісом № ВЕ/3296458 передбачено франшизу в розмірі 500,00 грн., на яку зменшується сума відшкодування і після перерахунку судом складає: 23 941,02 грн. (24441,02 грн. оціненої шкоди - 500,00 грн. франшизи).
Доказів оплати суми 23 941,02 грн. відшкодування, в тому числі в установлені строки, суду не надано.
Відповідач своїх клопотань про призначення судової автотоварознавчої експертизи для підтвердження чи заперечення розміру відшкодування, суду не надав.
Твердження відповідача про відсутність вимоги позивача про виплату відшкодування, та не настання обов'язку здійснити відшкодування спірної суми в порядку регресу, не приймаються судом до уваги, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
З приписів зазначених норм не вбачається, що позивач мав обов'язково звертатись до страховика, в якого застрахована цивільно-правова відповідальність особи, винної у скоєнні ДТП, з вимогою щодо отримання суми виплаченого страхового відшкодування; натомість ними передбачено перехід до позивача права вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
З огляду на викладене позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплатити матеріальне відшкодування. Відповідно до зазначених законодавчих приписів позивач може реалізувати своє право шляхом подання позову до суду (постанова Вищого господарського суду України від 14.11.2012 № 5028/17/22/2012).
Твердження відповідача про те, що ПАТ «СК «Кремінь», здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право суброгаційної вимоги, строк позовної давності якої позивачем пропущений, не приймається судом до уваги, оскільки ґрунтуються на невірному розумінні норм Цивільного кодексу України, Закону України "Про страхування", Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", на підставі яких заявлено позов.
Чинним законодавством України термін "суброгація" застосовується лише в Кодексі торговельного мореплавства (ст. 269), згідно якої у разі сплати страхової суми, за винятком випадку, передбаченого статтею 266 цього Кодексу, до страховика за його згодою переходять:
1) усі права на застраховане майно - у разі страхування на повну вартість;
2) право на частку застрахованого майна пропорційно відношенню страхової суми до страхової вартості - у разі страхування на неповну вартість.
Жодних інших норм встановлених законодавством, які б регулювали правовідносини при виникненні суброгації, в тому числі питання застосування строків позовної давності при виникненні суброгації не передбачені.
Регрес (зворотна вимога) - це право кредитора (регредієнта) вимагати відшкодування шкоди, що виникла в результаті виплати ним сум для виконання обов'язку або з вини боржника (регресата), і обов'язок останнього виконати цю вимогу.
При цьому слід зазначити, що вимоги за основним зобов'язанням і регресним зобов'язанням можуть бути різними, хоча нерідко і збігаються. Регресні вимоги завжди є зворотним стягненням виплаченого, тоді як основне зобов'язання за змістом, у переважній більшості випадків, пов'язане з виплатою боргу, стягненням санкцій, шкоди тощо.
Підставою виплати страхового відшкодування є страховий випадок, тобто дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулось пошкодження майна, із володінням та користуванням якого пов'язані майнові інтереси страхувальника, що є об'єктом страхування за укладеним з ним договором.
Право позивача вимагати відшкодування шкоди, що виникла в результаті виплати ним страхового відшкодування, з вини боржника (регресата), випливає з положень статті 993 ЦК України та ч.1 ст. 1191 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", а не з норм суброгаційного права.
У відповідності до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. (ст. 257 ЦК України).
Частиною шостою статті 261 ЦК України передбачено, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.
За таких обставин, саме з моменту виконання позивачем свого зобов'язання за договором добровільного страхування, а не з моменту настання страхового випадку, у нього виникло право подати регресний позов до суду.
З матеріалів справи вбачається, що страхове відшкодування у зв'язку з ДТП 08.01.2011р. було виплачене 15.02.2011р.
Таким чином, загальний строк позовної давності закінчився 15.02.2014р.
Згідно штемпеля поштового відділення на конверті, позивач звернувся з позовом до суду - 13.02.2014р., тобто в межах трирічного строку позовної давності для звернення з даним позовом.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення 23 941,02 грн. відшкодування. В решті позову належить відмовити.
Судові витрати згідно зі ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -
Позов задовольнити частково.
1. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" (01010, м.Київ, вул.Андрія Іванова, 27/2, код ЄДРПОУ 20448234) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Кремінь " (83048, м. Донецьк, вул. Університетська, буд. 82/217, код ЄДРПОУ 24559002) 23 941 (двадцять три тисячі дев'ятсот сорок одну) грн. 02 коп. відшкодування.
Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.
2. В решті позову відмовити.
Суддя О.М. Ярмак