Справа № 360/98/13-ц Головуючий у І інстанції Унятицький Д.Є.
Провадження № 22-ц/780/1899/14 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко
Категорія 18 17.04.2014
Іменем України
17 квітня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого судді Матвієнко Ю.О.,
суддів Волохова Л.А., Сушко Л.П.,
при секретарі Микитенко Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2, на рішення Бородянського районного суду Київської області від 14 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, яка діє від свого імені та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус ОСОБА_5, про визнання договору дарування недійсним, припинення права власності на частку у спільному майні, стягнення моральної шкоди,
У 2011 році ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з вказаним позовом, предмет якого ними було уточнено в ході судового розгляду справи, та просили ухвалити рішення про його задоволення, посилаючись на те, що вони та відповідач ОСОБА_1 були співвласниками житлового будинку з надвірними спорудами в АДРЕСА_1, при чому ОСОБА_3 на праві власності належить 5/12 частин домоволодіння, ОСОБА_4 - 7/24 частин та ОСОБА_1 належало 7/24 частин. 16 квітня 2013 року ОСОБА_1 після скасування в касаційному порядку рішення апеляційного суду та направлення цивільної справи на новий розгляд, подарувала належну їй частину будинку своїй малолітній дочці ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Даний договір дарування, на думку позивачів, не спрямований на настання юридичних наслідків і вчинений в порушення вимог ст.358 ЦК України без їх згоди, що є підставою для визнання його недійсним. Крім того позивачі просили суд припинити право власності ОСОБА_2 на належні їй 7/24 часток домоволодіння, оскільки спільне користування сторонами житловим будинком неможливе, а припинення права власності на 7/24 частин спірного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами не завдасть істотної шкоди відповідачам, оскільки ОСОБА_1 є власником спадкового майна, до якого входить частина житлового будинку по АДРЕСА_1 Також в позові позивачі зазначили, що діями ОСОБА_1 по пошкодженню належної їм частини будинку їм завдано моральної шкоди, розмір якої вони оцінюють у 5000 грн. Враховуючи викладене, просили суд ухвалити рішення про визнання недійсним договору дарування від 16 квітня 2013 року, яким ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 7/24 частин житлового будинку АДРЕСА_1, загальною площею 72,8 кв.м., житловою площею 40,3 кв.м.; припинити право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на 7/24 частин житлового будинку АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_4 право власності на 7/24 частин будинку АДРЕСА_1 та стягнути з ОСОБА_1 на користь позивачів 5000 грн. моральної шкоди та понесені ними по справі судові витрати.
Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 14 січня 2014 року позов задоволено частково.
Припинено право власності ОСОБА_2 на 7/24 частин житлового будинку АДРЕСА_1.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на 7/24 частин житлового будинку АДРЕСА_1.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 компенсацію за її частку у власності на суму 23 149 грн. 88 коп., які внесені нею на депозитний рахунок суду.
Визнано недійсним договір дарування, укладений 16 квітня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині дарування 7/24 частин приміщень 2-3, 2-4, 2-5 житлового будинку АДРЕСА_1.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 понесені нею судові витрати в сумі 114 грн. 70 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 понесені нею судові витрати в сумі 964 грн. 70 коп.
В решті вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 подала на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин справи, а також на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є співвласниками будинку АДРЕСА_1, причому позивачу ОСОБА_3 на праві власності належить 5/12 частин будинку, позивачу ОСОБА_4 - 7/24 частин, малолітній ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, - 7/24 частин на підставі договору дарування від 16 квітня 2013 року, укладеного на її користь попереднім власником ОСОБА_1
Належний сторонам по справі будинок за АДРЕСА_1 складається з двох ізольованих квартир: квартиру АДРЕСА_2 займає ОСОБА_1, квартиру АДРЕСА_1 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 26.09.2010 року № 836/850 поділ житлового будинку по АДРЕСА_1 між співвласниками згідно їх ідеальних часток 5/12, 7/24 та 7/24 неможливий через те, що на площі будинку, яка припадає на ідеальні частки співвласників (7/24), неможливо в результаті реконструкції влаштувати ізольовані однокімнатні квартири, які б відповідали вимогам діючих будівельних норм.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості та доведеності, однак з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.
Визнаючи недійсним договір дарування частини будинку, укладений 16 квітня 2013 року ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 подарувала малолітній дочці приміщення, власником яких вона не являлась: 2-3, 2-4, 2-5, що є підставою для визнання договору дарування недійсним.
Разом з тим, зі змісту самого договору дарування від 16 квітня 2013 року вбачається, що ОСОБА_1 за цим договором передала 7/24 часток жилого будинку у власність ОСОБА_2, а остання прийняла ці 7/24 часток житлового будинку безоплатно. Дані про те, що ОСОБА_1 подарувала дочці конкретні приміщення в будинку (2-3, 2-4 та 2-5) в тексті договору відсутні.
Крім того, правочин може бути визнано недійсним лише з підстав, передбачених законом, при цьому суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про визнання недійсним оспорюваного договору дарування, не зазначив, з якої саме передбаченої законом підстави цей договір є недійсним, чим допустив неправильне застосування норм матеріального права.
Необгрунтованим є і рішення суду про задоволення позову в частині припинення права власності ОСОБА_2 на 7/24 частин домоволодіння та визнання на цю частину права власності за ОСОБА_4 із стягненням з неї на користь ОСОБА_2 компенсації за її частку у власності, виходячи з наступного.
За правилами частини 1 статті 365 ЦК України право особи на частку в спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:
1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;
2) річ є неподільною;
3) спільне володіння і користування майном є неможливим;
4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім»ї.
За змістом зазначеної норми закону припинення права особи на частку у спільному майні допускається за наявності будь-якого з передбачених пунктами 1-3 частини 1 статті 365 ЦК України випадку, але в тому разі, коли таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім»ї.
Ухвалюючи рішення про припинення права власності ОСОБА_2 на 7/24 часток у домоволодінні, суд першої інстанції виходив з того, що ця частка є незначною та не може бути виділена у натурі і припинення права власності не завдасть шкоди інтересам співвласника.
Разом з тим колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам ОСОБА_2, оскільки вона є малолітньою особою та напівсиротою, і припинення права власності на належну їй частину будинку призведе до порушення її прав та інтересів, оскільки іншого житла, належного їй на праві власності чи праві користування, вона не має.
Крім того суд першої інстанції, припинивши право власності малолітньої ОСОБА_2 на 7/24 частин домоволодіння, не отримав на це згоду органу опіки та піклування, хоча згідно діючого цивільного та сімейного законодавства в разі позбавлення малолітньої чи неповнолітньої особи права власності чи права користування нерухомим майном обов»язковою є наявність на це згоди органу опіки та піклування, як органу, що гарантує дотримання прав та інтересів неповнолітніх та малолітніх осіб.
Не підлягає задоволенню і вимога позивачів про стягнення з відповідача 5000 грн. завданої їм моральної шкоди, оскільки ними суду не надано доказів на підтвердження підстав стягнення такої шкоди.
Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції в зв»язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права та неповним з»ясуванням обставин справи підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Оскільки в задоволенні позову відмовляється, понесені позивачами по справі судові витрати іншою стороною їм не відшкодовуються.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2, - задовольнити.
Рішення Бородянського районного суду Київської області від 14 січня 2014 року - скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, яка діє від свого імені та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус ОСОБА_5, про визнання договору дарування недійсним, припинення права власності на частку у спільному майні, стягнення моральної шкоди - відмовити.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий :
Судді :