18.04.2014 №363/65/14-к
Іменем України
18 квітня 2014 року Вишгородським районним судом Київської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
представника потерпілого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді кримінальне провадження № 12013100150002011 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Хотянівка Вишгородського району Київської області, громадянина України, не одруженого, працюючого водієм в структурному відокремленому підрозділі «Автотранспорт» ПАТ «Київенерго», проживаючого, АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,
встановив:
03.11.2013 року, близько 21-00год. ОСОБА_7 разом із своїми друзями відпочивав на літній терасі в кафе-магазині, який розташований за адресою АДРЕСА_2 , де останні пили пиво. Неподалік за столиком відпочивав ОСОБА_8 разом із своїми товаришами, які також вживали алкогольні напої. Під час відпочинку ОСОБА_8 , знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, безпричинно, у грубій формі, перебуваючи в громадському місці, у вечірній час почав чіплятися до ОСОБА_7 та його товаришів з приводу того, що вони не місцеві жителі та розпочав словесний конфлікт з останніми, який супроводжувався словами нецензурної ланки.
В ході словесного конфлікту ОСОБА_8 використовуючи нікчемний привід, з метою самоутвердитися наказав ОСОБА_7 та його товаришам вийти з ним на вулицю. Після цього, ОСОБА_8 , перебуваючи неподалік вище вказаного кафе-магазину, по АДРЕСА_2 грубо порушуючи громадський порядок, а також спокій та відпочином мешканців сусідніх будинків, з мотивів явної неповаги до суспільства, продовжуючи вчиняти хуліганські дії, розпочав сутичку із ОСОБА_7 та його товаришами, яка переросла в бійку. Під час бійки ОСОБА_8 побіг додому, де взяв із сейфу двоствольну гладкоствольну мисливську рушницю «ИЖ-27 1С», 12 калібру, № НОМЕР_1 (дозвіл № НОМЕР_2 виданий 27.07.2012 року, терміном дії до 27.07.2015 року), та повертаючись назад, спорядив її мисливськими патронами 12-го калібру. Повернувшись на місце події, ОСОБА_8 , продовжуючи вчиняти хуліганські дії, які на протязі тривалого часу не припинялися, а супроводжувалися особливою зухвалістю, проявляючи нахабність, демонстрантивну неповагу до загальноприйнятих норм моралі, безпричинно, умисно, з метою нанесення тілесних ушкоджень із вище вказаної двоствольної гладкоствольної мисливської рушниці здійснив постріл у нижню третину правої гомілки ОСОБА_7 , який в цей час йшов йому назустріч. Після пострілу ОСОБА_7 впав на дорогу та до нього підбігли його товариші, однак ОСОБА_8 , продовжуючи проявляти особливу зухвалість, повторно направив вище вказану двоствольну гладкоствольну мисливську рушницю в бік ОСОБА_7 та знову здійснив постріл, який ні в кого не влучив.
В результаті вищевказаних хуліганських дій ОСОБА_9 , ОСОБА_7 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді вогнепального сліпого дробового поранення нижньої третини праної гомілки та гомілковостоиного суглоба з наявністю обширних рваних ран, багатоуламкових внутрішньо суглобових переломів дистальних метаепіфізів кісток правої гомілки та множинних дробових тіл, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 140/Д-2013 р. від 24.12.2013 року відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.
Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_6 свою винність у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, визнав, не оспорюючи час, місце, спосіб, вид, мотив і мету, форму вини та повністю підтвердив обставини вчиненого ним кримінальних правопорушення. Зокрема, вказуючи при цьому, що щиро розкаюється та обіцяв відшкодувати заподіяну шкоду.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає.
При цьому розгляд провадження проводився відносно обвинуваченого в межах пред'явленого йому обвинувачення.
При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.
Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що своїми умисними діями, які виразились у хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 296 КК України.
Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують покарання.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому, згідно ст. 66 КК України, суд визнає, щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, згідно ст. 67 КК України, суд визнає вчинення кримінальне правопорушення в стані алкогольного сп'яніння.
Крім цього, при обранні обвинуваченому міри покарання, судом враховується його відношення до вчиненого, матеріали, що його характеризують.
При визначенні міри покарання ОСОБА_6 суд враховує, що обвинувачений за місцем проживання характеризується позитивна, на обліку у лікарі психіатра та нарколога не перебуває, скоїв тяжкий злочин, раніше не судимий.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, тому, що вважає, що з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину та особи винного.
Однак, суд приходить до висновку про можливість його перевиховання та виправлення без ізоляції від суспільства, у зв'язку з чим вважає за необхідне застосувати до нього ст. 75 КК України.
Суд вважає, що саме таке покарання буде достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових злочинів.
Крім того, потерпілим було подано цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 30 000грн. та моральної шкоди у розмірі 100 000грн.
Також, прокурором подано цивільний позов в інтересах держави в особі Головного військового-медичного Клінічного ордена Червоної Зірки центру «Головний військовий клінічний госпіталь» про стягнення з ОСОБА_6 кошти витрачені на лікування ОСОБА_7 в сумі 9 843,71грн.
В судовому засіданні обвинуваченим позов потерпілого визнав частково, а саме, в частині стягнення з нього майнової шкоди у розмірі 30 000грн., а моральної шкоди у розмірі 1 000грн.
Позов прокурора обвинувачений визнав повністю.
При вирішенні цивільного позову потерпілого, про відшкодування шкоди заподіяну обвинуваченим, яка підлягає відшкодуванню за рахунок обвинуваченого, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Суд вважає вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди підлягають задоволенню, оскільки потерпілим надано належні докази понесених ним витрат в внаслідок протиправних дій обвинуваченого.
Вимоги потерпілого про стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, оскільки внаслідок протиправних дій обвинуваченого йому було завдано фізичного болю, він вимушена був лікуватись, був порушений звичайний образ її життя. В той же час, на думку суду, його позовні вимоги необґрунтовано завищені і вважає, що сума в 10 000 грн. компенсує потерпілому його страждання. Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню особою, яка її спричинила. Відповідно до ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення та глибини фізичних та душевних страждань і має бути розумним та справедливим.
Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 370, 374, 377 КПК України, суд, -
засудив:
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 від відбування призначеного основного покарання звільнити з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років не вчинить нового злочину і виконає обов'язки, передбачені пунктами 2, 3 і 4 статті 76 КК України, зокрема, повідомлятиме органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи та навчання, періодично з'являтиметься до зазначених органів для реєстрації, а також не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу таких органів.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили засудженому залишити без змін - у вигляді особистого зобов'язання.
Речові докази, після набрання вироком законної сили, які знаходяться на зберіганні у камері зберігання речових доказів Вишгородському РВ, а саме: двохствольна галдкоствольна мисливська рушниця «ИЖ-27 ІС», 12-го калібру, № НОМЕР_1 - конфіскувати в доход держави; штани чорного кольору, відрізок з покривала з плямами бурого кольору, кросівок з плямами бурого кольору, мисливський патрон 12-го калібру, предмети, схожі на гільзи в кількості 11 та 17 штук - частини боєприпасів-гільзи 12-го калібру, які призначені для спорядження патронів до мисливської гладко ствольної вогнепальної зброї 12-го калібру, гільза 12-го калібру, яка призначена для спорядження патронів до мисливської гладкоствольпої вогнепальної зброї 12-го калібру, чохол для рушниці - знищити після вступу вироку в силу.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у сумі 2 315,82грн. (550,62грн.+1 765,20рн.).
Цивільний позов ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 30 000 (тридцять тисяч) гривень матеріальної шкоди та моральної шкоди у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень. В іншій частині позову відмовити.
Цивільний позов прокурора Вишгородського району Київської області задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь Головного військового-медичного Клінічного ордена Червоної Зірки центру «Головний військовий клінічний госпіталь» кошти витрачені на лікування ОСОБА_7 у розмірі 9 843,71грн.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Вишгородський районний суд Київської області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення, а обвинуваченим - з моменту отримання його копії.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Учасники судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_1