Справа № 524/1829/14-ц
Провадження № 2-з/524/43/14
07.03.2014 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:
Головуючого судді - Кривич Ж.О.,
при секретарі - Крижановській Я.О.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,
04.03.14 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Окрім того, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив:
1. Винести ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб Volkswagen Passat державний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_3, випуску 2005 року, зареєстрований у Центрі надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговуванням м. Кременчука та Кременчуцького району;
2. Заборонити Автозаводському та Крюківському ВДВС Кременчуцького МУЮ вчиняти будь-які дії, направлені на арешт, опис та реалізацію даного майна.
Заяву про накладення арешту обґрунтував тим, що відповідач не виконує своїх зобов'язань, а також просив прийняти до уваги те, що відповідач по справі має реальну можливість відчужити належне йому майно та тим самим ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Крім того, зазначав, що не виключена можливість того, що в органах Державної виконавчої служби на виконанні перебуває виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 боргу на користь інших осіб.
Розглянувши заяву позивача, суд дійшов до наступного:
Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Ч. 2 ст. 152 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб;
2) забороною вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;
7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.
Як вище вказано, ст. 152 ЦПК України не передбачено такого заходу забезпечення позову як зупинення виконавчого провадження у справі.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України у п. 2 Постанови за № 9 „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22 грудня 2006 року вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у ч. 1 ст. 152 ЦПК України перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.
Разом з тим, враховуючи, що невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду, суд приходить до висновку про те, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 151-153 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити частково.
Накласти арешт на транспортний засіб Volkswagen Passat державний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_3, випуску 2005 року, який належить на праві власності ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, паспорт серії НОМЕР_4, виданий Онуфріївським РВ УМВС України 16.06.1999 року), шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього транспортного засобу, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження у межах заявлених позовних вимог - 105 000 грн. 00 коп.
Копію ухвали направити для виконання начальнику відділу ДВС Автозаводського району Кременчуцького МУЮ у Полтавській області, для відому - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».
В іншій частині заяви відмовити.
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя: